Справа № 752/21703/25
Провадження №: 3/752/7540/25
18.11.2025 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - не з'ясовано паспорт для виїзду закордон - НОМЕР_1 місце народження - Київська обл., смт Рокитне
за участі потерпілого ОСОБА_2 ,
21.08.2025 о 18:29 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Porsche Panamera, державний номерний знак НОМЕР_2 (зареєстрований на ОСОБА_3 ), рухаючись у м. Києві по просп. Науки, 36, при перелаштуванні не надав дорогу транспортними засобами, що рухалися у попутному напрямку у тій самій смузі, у яку він мав намір перелаштуватися та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Trafic, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , він чого автомобіль Renault Trafic, вчинив інерційний некерований рух та скоїв наїзд на перешкоду (дорожній знак). Своїми діями ОСОБА_1 спричинив настання дорожньо-транспортної пригоди, через недотримання вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, внаслідок якої транспортні засоби та засіб регулювання дорожнього руху отримав механічні ушкодження, що потягло за собою майнові збитки.
При цьому, ставши учасником дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 покинув місце пригоди та описаними діями порушив п.“а» п. 2.10 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
У п. “а» п. 2.10 Правил дорожнього руху установлено обов'язок водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Пунктом 10.3 Правил дорожнього руху визначено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Подія та склад адміністративного правопорушення, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:
- протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 435544 та № 435547 від 27.08.2025, складені відносно ОСОБА_1 за порушення ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, які за формою та змістом відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376;
- картки обліку адміністративного правопорушення;
- схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.08.2025, на якій відображені місця розташування транспортного засобу, місце зіткнення, відповідні виміри, сталий орієнтир, дорожня розмітка;
- рапорт поліцейського Управління патрульної поліції у місті Києві від 21.08.2025 про відпрацювання виклику на спец лінію “102»;
- рапорт оперативного чергового спецлінії “102»;
- дані з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (АРМОР (дані про реєстрацію транспортного засобу);
- відеозаписи з камер зовнішнього відеоспостереження щодо події дорожньо-транспортної пригоди, вміщені на лазерний компакт-диск;
- письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 від 21.08.2025 (зазначив, що 21.08.2025 о 18:20 рухався по просп. Науки на автомобілі Renault Trafic, державний номерний знак НОМЕР_3 . Перед перехрестям просп. Науки та вул. Малокитаївської планував здійснити поворот на вул. Малокитаївську з крайньої правої смуги, яку зайняв заздалегідь. Перед опорою лінії електромережі, яка знаходилась попереду справа в напрямку його руху його автомобіль “підрізав» транспортний засіб Porsche Panamera, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулось зіткнення з його автомобілем, а потім його автомобіль виїхав на зелену зону і збив знак дорожньої розмітки. Porsche Panamera залишив місце події, не виходячи. Його автомобіль зупинився на вул. Малокитаївській за перехрестям);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 27.08.2025 (зазначив, що 21.08.2025 приблизно о 18:00 перебував у свого товариша ОСОБА_4 за адресою: Лисогірський провулок, 20 у місті Києві. Вирішив перевірити свої навички майбутнього водія, взяв ключі від авто Porsche Panamera без дозволу власника авто, а саме ОСОБА_5 та вирушив в напрямку проспекту Науки, проїхав декілька перехресть, в момент повернення до будинку товариша, здійснив зіткнення правою частиною авто з автомобілем Renault Trafic синього кольору. Будучи недосвідченим водієм, злякався та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. По приїзду додому до свого товариша, повідомив йому, що зачепив стовп. Свою вину визнає повністю та має бажання відшкодувати власнику автомобіля Renault Trafic завдані збитки. Посвідчення водія немає у зв'язку з тим, що ще не отримував).
У судове засідання, яке відкладалося через неявку ОСОБА_1 , останній жодного разу не з'явився, хоча до суду викликався повісткою. При цьому, про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений завчасно належним чином.
Також в судове засідання не з'явився адвокат Кальонов Дмитро Георгійович, ордер якого на ім'я ОСОБА_1 від 27.08.2025 приєднаний до протоколів про адміністративне правопорушення, який викликався в судове засідання повісткою та був повідомлений в телефонному режимі про призначення судового засідання.
Станом на час проведення судового засідання заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, документів на підтвердження поважності неявки до суду від ОСОБА_1 до суду не надходило, вимог про розгляд справи за особистою участі, вимог про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 суду не пред'являв.
Також до суду не надходити звернення від адвоката.
Інформація про призначення до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі “Смірнов проти України» заява № 3655/02, п. 41 “Пономарьов проти України» заява № 3236/03).
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 27.08.2025 особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорта для виїзду за кордон та повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва за викликом. Протоколи від 27.08.2025 ОСОБА_1 підписав без зауважень щодо порядку їх складання, форми, змісту. У протоколі за ст. 124 КУпАП у графі для пояснень власноручно зробив напис “згоден».
Тобто, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов'язки (з'явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов'язковою, а тому, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків, обмеженість процесуальних строків накладення адміністративного стягнення, розгляд справи відбувся за відсутності особи на підставі наявних доказів.
18.11.205 до суду з'явився водій ОСОБА_2 , який надав усні пояснення по суті справи щодо обставин настання дорожньо-транспортної пригоди, які повністю відповідають його письмовим поясненням, які він складав 21.08.2025, уточнив, що автомобіль Porsche його підрізав, зачепив, від чого він вчинив інерційний некерований рух вперед та праворуч, проте намагався викрутити кермо, щоб мінімалізувати удар, проте врізався у дорожній знак. Після цього автомобіль Porsche проїхав уперед, трішки постояв на світлофорі перед пішоходним переходом “зеброю» та швидко зник з місця. На уточнюючі запитання суду (судді) повідомив, що з ним не зв'язувався ні ОСОБА_1 , ні будь-хто з питань відшкодування збитків.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у порушенні п. 10.3 та п. “а» п. 2.10 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 та 124 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення, при накладенні якого судом (суддею) враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, а також приписи ст. 36 КУпАП, якими унормовано, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність не встановлено.
Враховуючи загальні правила накладення стягнення, грубість допущеного порушення за ст. 122-4 КУпАП за наявності очевидного зіткнення у місці зі жвавим трафіком, поведінку на дорозі (не вийшов з транспортного засобу, не поцікавився станом іншого водія, не вийшов на зв'язок з іншим водієм для врегулювання майнових питань, відсутність каяття), суд (суддя) вважає за належне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн за порушення за ст. 124 КУпАП та у виді позбавлення права керування транспортним засобами на строк 1 рік за порушення за ст. 122-4 КУпАП.
З урахуванням приписів ст. 36 КУпАП до ОСОБА_1 застосовується стягнення за ст. 122-4 КУпАП, тобто за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
На переконання суду (судді) така міра відповідальності співвідноситься з вчиненим правопорушенням та цілком відповідає меті адміністративного стягнення, передбаченій у ст. 23 КУпАП, враховуючи ставлення особи до вчиненого.
Щодо стягнення у виді позбавлення права керування щодо особи, яка не отримувала посвідчення водія, суд (суддя) зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 зі змінами і доповненнями право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, правова природа додаткового стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами набуває досягнення мети стягнення (покарання) щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як винною особою, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового стягнення (покарання) досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового стягнення (покарання).
Підхід щодо неможливості призначення додаткового стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 702/301/20 від 04.09.2023.
Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові у справі № 464/4690/20 від 08.02.2023, у випадку застосування такого виду стягнення суд не повинен у своєму рішенні додатково конкретизувати, що йдеться саме про заборону керувати транспортними засобами певним суб'єктом, адже очевидним є той факт, що таке право є спеціальним і його отримання потребує проходження особливої процедури, внаслідок якої і отримується право на керування транспортними засобами. Саме тому назва адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у своєму змісті абсолютно чітко передбачає заборону особі здійснювати таке керування на визначений судом строк. При цьому зміст покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема, і позбавленні права керувати транспортними засобами полягає у забороні особі реалізовувати певне право або здійснювати певну діяльність.
Так, ст. 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 15 Закону України “Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Підстав для повернення протоколів про адміністративне правопорушення від 27.08.2025, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір» з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025).
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 33-35, 40-1, ст. 122-4, 124, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортним засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині стягнення судового збору - Державна судова адміністрація.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя О.В. Бушеленко