Справа № 752/200/25
Провадження № 2/752/3460/25
05 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Зінченка Д.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк'Приватбанк» про визнання частини угод недійсними, стягнення страхового відшкодування, пені, річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної відшкодування шкоди, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить:
1) визнати недійсним підпункт 5.3.5 пункту 5 Розділу 2 Пропозицій про укладення договору «КАСКО» добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) (Публічна частина Договору ) в редакції з 10 травня 2023 року та розділ 19 під назвою'Терміни» Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03-02 від 18 жовтня 2022 року;
2) стягнути з відповідача на його користь 854 320, 32 грн страхового відшкодування, 114 959, 78 грн пені, 13 201. 00 грн річних, 50 592, 44 грн інфляційних втрат та 50 000, 00 грн в відшкодував ння моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що 16 травня 2023 року між ним та ТОВ'Соломон Агро» був укладений договір купівлі-продажу електромобіля «Хонда» 2022 року випуску, вартістю 1 342 000, 00 грн.
09 червня 2023 року між ним та АТ КБ'Приватбанк» був укладений Кредитний договір №VCHОА00000253, за яким йому був наданий кредит на придбання транспортного засобу в сумі 671 000. 00 грн строком до 06 червня 2025 року.
В цей же день між ним та банком був укладений Договір застави транспортного засобу.
Однією з умов Кредитного договору було укладення договору страхування предмету застави на користь кредитора від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування на повну вартість предмету застави, зазначену в договорі застави.
09 червня 2023 року між ним та відповідачем був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу у формі Полісу КАСКО № VCHОАKS-235942F з страховою сумою в розмірі 1 342 000, грн строком дії з 09 червня 2023 року до 08 червня 2024 року.
Згідно з пунктом 3 вигодонабуваем за договором є АТ КБ'Приватбанк», у зв'язку з чим він перерахував банку 97 160, 00 грн.
Підпунктом 7.3 пункту 7 Полісу визначено, що страховим випадком є пошкодження, знищення (втрата) застрахованого транспортного засобу внаслідок настання страхових ризиків: випадкове пошкодження/знищення - ризик пошкодження чи знищення застрахованого ТЗ внаслідок стихійного лиха, падіння сторонніх предметів (дерев, стовпів, каміння, снігу, льоду та інших предметів), нападу тварин, пожежі чи вибуху з будь-якої причини.
В пунктоі 17 Полісу зазначено, що страхувальник погоджується та визнає, що він згоден та ознайомлений з Правилами №03-02 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) в редакції від 18 жовтня 2022 року (правила ) та умовами пропозицій.
У даному пункті дрібним шрифтом зазначено, що до укладення Договору страхування на виконання вимог Закону України» Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» страховик надав, а страхувальник отримав та ознайомився з усією інформацією в обсязі та в порядку, що передбачені частиною 2 статті 12 Закону, зазначена інформація є доступною на веб-сторінці страховика, є повною та достатньою правильного розуміння суті фінансової послуги, що надається страховиком. Вся зазначена інформація та всі умови Договору та Правил йому зрозумілі, зазначена інформація та Договір не містять двозначних формулювань та/або незрозумілих страхувальнику визначень, укладення Договору страхування не нав'язане йому іншою особою ( в тому числі вигодонабуваем).
Договір страхування не укладається страхувальником під впливом помилки, тяжких обставин, насильства. Страхувальник має необхідний обсяг правоздатності та дієздатності для укладення договору страхування.
Однак при укладенні договору кредитування разом з договором страхування та застави банк, який діяв від імені страхувальника, не ознайомив його ні з умовами Пропозиції, на з Правилами страхування, про що свідчить відсутність його підпису в Полісі.
Крім того, Пропозиція, на яку послався страховик, відсутня на його сайті.
18 квітня 2024 року на автостоянці за адресою: м.Вінниця, вул. Скіфська, 53 електромобіль було знищено пожежею, що підтверджується Актом про пожежу від 19 квітня 2024 року.
Відповідно до Технічного висновку від 22 квітня 2024 року Дослідно-випробувальної лабораторії АРЗ СП ГУ ДСНС України в Вінницькій обл. технічною причиною виникнення пожежі електромобіля є несправність електричного обладнання електромобіля.
Відповідач був повідомлений про настання страхового випадку та направив свого експерта, яким був оглянутий електромобіль.
Листом відповідача від 17 червня 2024 року даний випадок не був визнаний страховим та йому було відмовлено в виплаті страхового відшкодування відповідно до підпункту 5.3.5 пункту 5 Розділу 2 Пропозицій.
Також зазначено, що згідно Висновку експерта №ЕД-24012-ПТ від 06 червня 2024 року причиною виникнення пожежі в автомобілі непередбачене нормальними умовами роботи аварійний режим роботи системи електроживлення автомобіля, потрапляння високо розжарених джерел запалювання коротного замикання (іскроутворення ) на горючі і згораємі матеріали, речовини та вироби у підкапотному просторі легкового автомобіля.
Зазначає, що відповідно до підпункту 7.3 пункту 7 договору страховим випадком є випадкове пошкодження/знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок пожежі незалежно від будь-якої причини.
Підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 розділу 2 та підпункту 5.3.5 пункту 5.3 розділу 5 Кредитного договору передбачено, що предмет застави застраховано від будь-яких ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування на повну вартість предмету застави без будь-яких застережень.
В пункті 17 Полісу зазначено, що договір не містять двозначних формулювань та/або незрозумілих страхувальнику визначень.
Однак, про двозначність свідчить інформація, яка вказана в отриманих на запит адвоката Пропозиціях про укладення договору в редакції станом на 10 травня 2023 року та Правил добровільного страхування наземного транспорту №03-02 від 18 жовтня 2022 року.
Зазначає, що Пропозиція про укладення договору в редакції 10 травня 2023 року на сайті відповідача відсутня.
З наданої страховиком Пропозиції вбачається, що серед переліку страхових випадків за Договором є пошкодження, знищення втрата) ТЗ внаслідок такого страхового ризику як »Випадкове пошкодження (або знищення)».
Згідно з підпунктом 1.1.3 розділу розділу 2 пошкодження (або знищення) - це ризик пошкодження, знищення застрахованого ТЗ внаслідок стихійного лиха, падіння сторонніх предметів (дерев, стовпів, каміння, снігу, льоду та інших предметів), нападу тварин, пожежі чи вибуху з будь-якої прични.
В той же час, в підпункті 5.3.5 пункту 5 Розділу 2 Пропозицій зазначено, що не визнається страховим випадком втрата, знищення або пошкодження ТЗ, його частин, деталей, приладів, обладнання, які всталися внаслідок пожежі з причин порушення прави техніки безпеки під час користування легкозаймистими рідинами, або пошкодження вогнем, що виник всередині ТЗ внаслідок дії системи електрозапалення двигуна внутрішнього згоряння, короткого замикання в системі електроживлення, курінні, тошо.
Вважає, що умови підпункту 5.3.5 пункту 5 Розділу 2 Пропозицій суперечать підпункту 1.1.3 розділу розділу 2 та не узгоджуються з підпунктом 7 пункту 7 Полісу та містять неоднозначні формулювання, що вводять споживача в оману.
В свою чергу, підпункт 3.3.3 пункту 3.3. розділу 3 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03-02 в редакції від 18 жовтня 2022 року аналогічний за змістом підпункту 1.1.3 Пропозицій та підпункту 7.3 пункту 7 Полісу, яким визначено поняття страхового ризик »Випадкове пошкодження».
Після 18 жовтня 2022 року до цих Правил було додатково внесено розділ 19 під назвою »Терміни», де більш ретельно розкрите поняття »Пожежа», що звужує право страхувальника на отримання відшкодування за цим ризиком.
В розуммінні цих Правил пожежа - це процес загорання ззовні, з відкритим полум'ям або без нього (тління) поза місцями, що спеціально для цього призначені, що може розповсюджуватися в часі, просторі, крім самозаймання, короткого замикання, виходу з ладу електроніки.
Це тлумачення страхового ризику вступає в суперечення з поняттями, викладеними в пудпункті 3.3.3 пункту 3 розділу 3 Правил та підпункту 7.3 пункту 7 Договору, а також підпункту 1.1.3 Пропозицій.
Вважає, що підпункт 53.5 пункту 5 розділу 2 Пропозицій суперечить нормам статей 203, 215 ЦК України, а також статтям 18 та 19 Закону Укаїни « Про захист прав споживачів», а тому є недійсним.
Відповідно до висновку від 21 листопада 2024 року вартість транспортного засобу станом на 18 квітня 2024 року становить 924 560, 00 грн, вартість залишків автомобіля становить 5 936. 00 грн.
З урахуванням цього, просить стягнути з відповідача 854 320, 32 грн страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до пункту 11.1.2 Правил просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 114 959, 78 грн, 13 201. 00 грн річних та 50 592, 44 грн інфляційних втрат.
Зазначає також, що незаконна відмова відповідача в виплаті страхового відшкодування завдала йому моральних страждань, через відсутність компенсації він не може придбати собі інший автомобіль та продовжує сплачувати кредит за нього.
Розмір моральної шкоди оцінює в 50 000, 00 грн.
З огляду на це, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 08 січня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третій особі додатково копію позовної заяви з додатками.
Відповідачу був наданий строк для подання відзиву, третій особі - пояснень на позов..
18 лютого 2025 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що відповідно до пункту 17 Полісу позивач ознайомився та згоден з Правилами 03-02 добровільного страхування і до укладення договору отримав та ознайомився з усією інформацією в обсязі та порядку, передбаченому статтею 12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до пункту 5.1 Пропозиції підписанням договору позивач прийняв усі умови Пропозиції та приєднується до Договору страхування в цілому.
Укладаючи поліс, позивач своїм підписом засвідчив факт та згоду з усіма істотними умовами договору та підтвердив здатність виконувати його.
З урахуванням того, що при укладенні договору сторони узгодили всі істотні умови договору, погодилися з ними, позивач тривалий час виконував його, а тому відсутні підстави вважати про нечесну підприємницьку діяльність ПрАТ'СК'ВУСО».
Зазначив також, що на момент подачі відзиву договір з позивачем уже не діяв, однак на момент його укладення в преамбулі договору міститься гіперактивне посилання, за яким відкривається веб-сторінка з вкладкою »Розкриття інформації про продукти», де міститься відповідна інформація про договори, укладені в цей період часу.
Вказана Пропозиція міститься в папці «Архів оферт СК VUSO».
Відповідно до Технічного висновку №вс-017/24 від 22 квітня 2024 року компетентним органом встановлено ймовірну, а не остаточну причину виникнення пожежі.
З цією метою ПрАТ'СК'ВУСО» звернулося до судового експерта Гаврилюка О.М.
Згідно з Висновком №ЕД-24/012-ПТ від 06 червня 2024 року осередок пожежі знаходився у внутрішньому підкапотному просторі автомобіля із зміщенням до порту зарядки, розташованому з переднього боку капоту.
Причинюою виникнення пожежі є непередбачене нормативними умовами роботи аварійний режим роботи системи електроспоживання автомобіля, потрапляння високорозжарених джерел запалювання, короткого замикання (іскроутворення) на горючі і згораємі матеріали, речовини та вироби у підкапотньому просторі легкового автомобіля.
Пункт 7 Полісу та розділ 19 Правил ризик «пожежа» містить виключення, а саме: самозаймання, коротке замикання, вихід з ладу електроніки, а «вибух» можливий з будь-якої прични.
Позивачу було відмовлено в виплаті страхового відшкодування відповідно до частини 2 Пропозиції, оскільки причиною виникнення пожежі була несправність електричного обладнання (бортової мережі) електромобіля, що привело до виникнення короткого замикання, тобто пошкодження вогнем, що виник всередині автомобіля.
З урахуванням цього подію було кваліфіковано як не страховий випадок.
Просить у позові відмовити.
14 лютого 2025 року надійшли пояснення третьої особи.
Зазначає, що при укладенні кредитного договору позивач був ознайомлений банком з Правилами 03-02, умовами Пропозиції та пунктом 17 Пролісу КАСКО, погоджується та визнає їх.
Поліс КАСКО №VCH0AKS - 235942F підтверджує укладення договору страхування.
28 липня 2025 року представник відповідача, а 26 жовтня 2025 року представник третьої особи подали додаткові пояснення на позов.
Представники позивача в судовому азсіданні позов підтримали.
Представники відповідача проти позову заперечували.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений.
З урахуванням цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відстуності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'зується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що 09 червня 2023 року між позивачем та АТ КБ'Приватбанк» був укладений Кредитний договір №VCHОА00000253.
Відповідно до пункту 1.1. договору позивачу був наданий кредит у розмірі 617 000, 00 грн.
Згідно з пунктом 3.1договору виконання зобов'язань за договором забезпечується заставою транспортного засобу марки Honda eNs1, 2022 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 .
Пунктом 5.3.9 договору сторони дійшли згоди про забезпечення страхування майна, переданого в заставу/іпотеку на таких умовах: предмет застави /іпотеки має бути застрахований на користь кредитора від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування, вигодонабувачем за таким договором страхування повинен бути кредитор.
09 червня 2023 року між позивачем та АТКБ'Приватбанк» був укладений Договір застави транспортного засобу № VCHОА00000253.
09 червня 2023 року між позивачем та банком був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу у формі Полісу КАСКО № VCHОАKS-235942F строком дії з 09 червня 2023 року до 08 червня 2024 року.
Відповідно до розділу 5 договору страхова сума становить 1 342 000, грн.
Згідно із вступною частиною договору його невід'ємною частиною є Поліс та Пропозиція, текст якої розміщено на офіційному сайті страховика.
Підпунктом 7.3 пункту 7 Полісу визначено, що страховим випадком є випадкове пошкодження/знищення - ризик пошкодження чи знищення застрахованого ТЗ внаслідок стихійного лиха, падіння сторонніх предметів (дерев, стовпів, каміння, снігу, льоду та інших предметів), нападу тварин, пожежі чи вибуху з будь-якої причини.
Згідно з підпунктом 1.1.3 розділу розділу 2 Пропозиції про укладення договору «КАСКО» добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) ( Публічна ча стина договору ) в редакції, чинній з 10 травня 2023 року, випадкове пошкодження (або знищення) - це ризик пошкодження, знищення застрахованого ТЗ внаслідок стихійного лиха, падіння сторонніх предметів (дерев, стовпів, каміння, снігу, льоду та інших предметів), нападу тварин, пожежі чи вибуху з будь-якої прични.
Відповідно до підпункту 5.3.5 пункту 5 Розділу 2 Пропозиції, не визнається страховим випадком втрата, знищення або пошкодження ТЗ, його частин, деталей, приладів, обладнання, які всталися внаслідок: пожежі з причин порушення правил техніки безпеки під час користування легкозаймистими рідинами, або пошкодження вогнем, що виник всередині ТЗ внаслідок дії системи електрозапалення двигуна внутрішнього згоряння, короткого замикання в системі електроживлення, курінні, тошо.
В Розділі 19 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №0 3-02 ПрАТ» СК'ВУСО» визначено терміни:
1) пожежа - процес горіння ззовні, з відкритим полум'ям або без нього (тління) поза місцями, що спеціально для цього призначені, що може розповсюджуватися в часі та просторі, крім самозаймання, короткого замикання, виходу з ладу електроніки;
2) вибух - звільнення великої кількості енергії за короткий період часу. Засноване на прагненні газів або парів до розширення.
( т.1, а.с. 25 - 60; 87 - 129 )
18 квітня 2024 року на автостоянці за адресою: м.Вінниця, вул. Скіфська, 53 належний позивачу електромобіль було знищено пожежею.
Відповідно до Технічного висновку № вс-01724 від 22 квітня 2024 року Дослідно-випробувальної лабораторії АРЗ СП ГУ ДСНС України в Вінницькій обл. відповідно до класифікатора, вказаного в наказі ДІТБ України №273 від 21 грудня 2012 року, ймовірною причиною виникнення пожежі електромобіля є несправність електричного обладнання електромобіля.
Відповідно до Висновку експерта Гаврилюка О.М. за результатами проведення пожежньо-технічного дослідження №ЕД-24/012-ПТ від 06 червня 2024 року осередок пожежі знаходився у внутрішньому підкапотному просторі авмтобіля із зміщенням порту зарядки, розташованому з переднього боку капоту.
Причиною виникнення пожежі є непередбачене нормативними умовами роботи аварійний режим роботи системи електроживлення автомобіля, потрапляння високорозжарених джерел запалювання, короткого замикання (іскроутворення) на горючі і згораємі матеріали, речовини та вироби у підкапотньому просторі легкового автомобіля.
Листом ПрАТ СК'ВУСО» від 17 червня 2024 року позивачу було відмовлено в виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 5.3.5 Розділу 2 Пропозиції.
( т.1, а.с. 73 - 80; 84; 219 - 242 )
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів.
З Полісу КАСКО № VCHОАKS-235942F від 09 червня 2023 року, долученого пояснень третьої особи, вбачається, що він підписаний його сторонами, а саме: позивачем, представниками банку та страховика.
В пункті 17 договору зазначено, що позивач ознайомився та згоден з Правилами 03-02 добровільного страхування і до укладення договору отримав та ознайомився з усією інформацією в обсязі та порядку, передбаченому статтею 12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
( т.1, а.с.191; 208 - 209 )
Вимоги позивача про недійсність окремих положень Розділу 2 Пропозицій та розділу 19 під назвою'Терміни» Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03-02 від 18 жовтня 2022 року обґрунтовуються нормами статей 18 та 19 Закону України « Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України « Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється пов'язувати укладення договору про споживчий кредит з вимогою укладення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг із конкретною третьою особою.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно: по-перше, порушують принцип добросовісності, визначений у пункті 6 частини 1 статті 3 та частині 3 статті 509 ЦК України; по-друге призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Тобто, статті 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави недійсності угоди, укладеної зі споживачем.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 07 грудня 2020 року в справа № 569/19293/18 ( в схожих правовідносинах).
Згідно із статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
За змістом статті 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Аналогічні положення містяться у статтях 76, 80 ЦПК України.
З урахуванням приведеного позивач зобов'язаний довести належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання відповідних пунктів угод недійсними та довести існування обставин, приведених у позові, а саме наявність двозначних формулювань умов договору та введення його в оману, як споживача.
Поняття обману визначено в статті 230 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 2 даної статті якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З точки зору частини 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося представниками позивача, банківська установа для отримання кредиту обиралася саме позивачем.
Відповідно до пункту 2.1. договору сторони погодилися, що зобов'язання кредитора надати кредит є чинним протягом одного робочого дня з моменту укладення цього договору та виникає виключно в разі виконання усіх та кожної з наведених у ньому умов.
Однією з таких умов при укладенні кредитного договору, відповідно до пункту 5.3.9, було страхування предмета застави - транспортного засобу.
Тобто, позивач не був позбавлений можливості визначитися з умовами кредитування, особи страховика та умовами страхування.
Однайомлення з такими умовами, їх зрозумілість та згоду з ними позивачем підтверджено в пункті 17 Полісу КАСКО № VCHОАKS-235942F.
Звертаючись до суду, цитуючи зміст статей 18 та 19 Закону України « Про захист прав споживачів», позивачем не доведено, в чому саме полягає двозначність Розділу 19 Правил 03-02 та підпункту 5.3.5 пункту 5 Розділу 2 Пропозиції та яким чином вказаними нормами він був введений в оману, як і не доведено, яка саме практика відповідача, як страховика, є нечесною підприємницькою практикою.
Крім того, представник відповідача зазначив і це підтверджується вступною частиною Полісу, Правила 03-02 не є його невід'ємною частиною.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року в справі №630/136/23 ( в подібних правовідносинах ) зазначено, що встановивши, що спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на час укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо їх умов, не відкликав своєї згоди на їх укладення, за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договорів до кредитора не звертався, підстави для визнання договору недійсним відсутні.6
З урахуванням приведеного суд вважає вимоги позивача недоведеними належними доказами, а тому підстави для визнання недійсними частини умов договору та Пропозиції відсутні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із статтею 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Частинами 16 - 18 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Тобто, з точки зору даних норм закону обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Зважаючи на викладене, обставини знищення належного позивачу транспортного засобу та підстави, зазначені відповідачем, для відмови в виплаті страхового відшкодування, враховуючи один із основних принципів цивільного судочинства - принцип змагальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача і в цій частині.
Враховуючи викладене вище, відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення страхового відшкодування, відсутні підстави і для задоволення решти вимог позивача.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази та заперечення, приведені в судовому засіданні, суд враховує, що відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands), № 288) зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи приведене вище, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, суд не приймає до уваги і решту тверджень позивача, приведених у позові та представниками позивача в судовому зсіданні.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 23, 203, 204, 215, 229, 230, 626, 627, 628, 638, 979, 1054, 1055, 1167 ЦК України, Законом України « страхування», Законом України « Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «ВУСО» про визнання частини угод недійсними, стягнення страхового відшкодування, пені, річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної відшкодування шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В.Машкевич