Справа № 752/27723/25
Провадження № 1-кс/752/9556/25
12 листопада 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, клопотання начальника відділення № 4 слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному № 12025100010003049 від 05.11.2025, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цюрупинський Херсонська обл., громадянина України, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання начальника відділення № 4 слідчого слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025100010003049 від 05.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України. Клопотання погодив прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010003049, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.11.2025 приблизно о 22:00 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та невстановленою слідством особою, у громадському місці за адресою: м. Київ, вул. Юлії Здановської, буд. 21/14.
У цей час за вказаною адресою також знаходилися ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В цей час, у ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленої особи, виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із застосуванням насильства у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю останнім шляхом нанесення їм ударів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою грубого порушення громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю, зневажаючи існуючими у суспільстві правилами поведінки та моралі, з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи у громадському місці, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлена особа бажаючи самоутвердитись шляхом приниження потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 безпричинно почали чіплятись та нецензурно виражатись в сторону останнього.
У подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлена особа діючи спільно, повалили на землю ОСОБА_10 ОСОБА_12 та почали наносити численні удари ногами та руками останнім в область голови, тулуба та ніг.
Таким чином, встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні хуліганства, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 296 КК України.
Крім того, 04.11.2025 приблизно о 22:00 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та невстановленою слідством особою, за адресою: АДРЕСА_3 .
У цей час за вказаною адресою також знаходилися ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Побачивши ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленої особи, виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із застосуванням насильства у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю останнім шляхом нанесення їм ударів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою грубого порушення громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю, зневажаючи існуючими у суспільстві правилами поведінки та моралі, з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи у громадському місці, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлена особа, бажаючи самоутвердитись шляхом приниження потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , безпричинно почали чіплятись та нецензурно виражатись в сторону останніх.
У подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлена особа, реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , шляхом нанесення їм ударів, діючи спільно, повалили їх на землю та почали наносити численні удари ногами та руками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в область голови, тулуба та ніг.
Внаслідок спільних умисних протиправних дій ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку; багатоуламкові переломи передніх стінок, перетинки фронтального синуса зі зміщенням, задньої стінки правої половини без зміщення; уламкового перелому решітчастої кістки; закритого перелому кісток зовнішнього носу зі зміщенням; відкритого перелому великогомілкової кістки справа.
Таким чином, встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто в умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
На обґрунтування необхідності застосування щодоОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий посилається на ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж цілодобовий домашній арешт, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування.
На підставі зазначеного слідчий просить застосувати щодо підозрюваногоОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, строком на 60 діб; покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 94 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Підозрюваний заперечив проти клопотання. Зазначив, що він є студентом, що обумовлює необхідність відвідування навчального закладу в денний час доби.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010003049, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
07.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження встановлені ст. 132 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтована підозра», при оцінці цього питання слід звернутись до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошується, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини і додані до нього матеріали кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити зазначені вище злочини.
Підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 вчинив зазначені кримінальні правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, зокрема: протокол допиту потерпілого, протоколи допиту свідків, інші докази в їх сукупності.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у слідчого судді матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюванийОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим з таких підстав. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання, зокрема, у вигляді позбавленням волі. Вказана обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Зазначене узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість та характер злочинів у вчинені яких підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, не виключає, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності зможе здійснити дії з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим з таких підстав.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_4 про осіб, які давали показання у кримінальному провадженні, він може здійснити спроби впливу на них з метою зміни наданих показань, що в подальшому виключить надання ними правдивих і повних показань під час досудового розслідування і судового розгляду.
При оцінці зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права підозрюваного, обвинуваченого на одночасний та перехресний допит. Так, суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
Отже, на переконання слідчого судді, існує загроза того, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків та потерпілого з метою надання ними органу досудового розслідування недостовірних показань щодо участі та ролі ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень або відмови від надання показань для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує такі обставини: вік та стан здоров'я підозрюваного; сімейний стан (не одружений, на утриманні малолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має); майновий стан (непрацюючий); раніше не судимий.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих злочинів та доведених стороною обвинувачення двох ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, на даному етапі кримінального провадження, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Клопотання слідчого не містить викладу обставин, які б свідчили, що застосування більш м'якого виду запобіжного заходу неможливе для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході розгляду клопотання прокурором також не було доведено, що застосування більш м'якого виду запобіжного заходу неможливе для запобігання ризикам у кримінальному провадженні.
Оскільки при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не довів обставину, передбачену пунктом 3 ч. 1 цієї статті, то слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 194 КПК України, враховуючи встановлені обставини, наведені вище, щодо вчинення кримінального правопорушення та особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним прокурором ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки, виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, є необхідним та достатнім застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою:АДРЕСА_2 , в нічний час з 23.00 год до 06.00 год наступного дня.
Також з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження наявна необхідність одночасного покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При визначенні строку, на який на підозрюваного покладаються зазначені обов'язки, з передбаченого ч. 5 ст. 195 КПК України переліку, слідчий суддя враховує, що обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців, а також те, що досудове розслідування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Таким чином, зазначені обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, слід покласти на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто по 07.01.2026 року включно.
Керуючись ст. 132, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою проживання АДРЕСА_2 , у період часу із 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, в межах строку досудового розслідування, тобто по 07.01.2026 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
-не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному проваджені;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Голосіївської окружної прокуратури м.Києва.
Строк дії ухвали до 07.01.2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1