Справа № 752/16224/25
Провадження №: 1-кп/752/2137/25
10.11.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (ВКЗ),
потерплого ОСОБА_8 ,
у ході проведення підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження № 12019100010001403 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка Голубіївського району Луганської області, українець, громадянин України, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працевлаштований, освіта вища, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України;
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_9 01.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України (неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2019 за № 12019100010001403, а також реєстр матеріалів досудового розслідування.
25.07.2025 потерпілий ОСОБА_8 заявив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ціна позову 2 500 000,00 грн.
Під час підготовчого судового засідання стороною захисту заявлено ряд клопотань, подано скарги на дії та бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування, заперечення на ухвали слідчих суддів, в тому числі й клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 06.10.2025.
Як слідує з зазначеного клопотання у межах строку розслідування жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, захист акцентує увагу на тому, що кримінальне провадження було закрито за постановою уповноваженого слідчого 12.08.2020 за відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тоді як подальше скасування заступником керівника місцевої прокуратури цієї постанови лише 13.11.2020 відбулося у спосіб, який не відповідає чинному кримінально-процесуальному законодавству (заступник керівника місцевої прокуратури не входив до складу групи прокурорів, скарги від потерпілого на постанову про закриття кримінального провадження не надходили, строки для скасування постанови слідчого від 12.08.2020 станом на 13.11.2020 вийшли та не були відновлені). Постанова заступника керівника місцевої прокуратури була винесена через 2 місяці та 20 днів після спливу строків досудового розслідування, внаслідок чого час між винесенням постанови про закриття кримінального провадження (12.08.2020) до її скасування (13.11.2020) враховується у строки досудового розслідування, які завершилися 22.08.2020. Подальше вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру 26.05.2025 є незаконним, що відповідає правовій позиції Верховного суду у справі № 367/13358/21 від 03.04.2023.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_4 підтримали зазначене клопотання.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження від 06.10.2025, навів заперечення, послався на те, що заступник керівника міської прокуратури мав повноваження на скасування постанови слідчого в силу закону (ч.6 ст. 36, ч. 6 ст. 284 КПК України) та реалізовував компетенцію з нагляду за дотриманням законодавства при винесенні постанови про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 12.08.2020 і для цього йому не потребувалося входити до складу групи прокурорів. Також пояснив, що за даними матеріалів досудового розслідування та документами, наявними в системі електронного документообігу 08.10.2020 потерпілий звернувся до органу досудового розслідування для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, 13.10.2020 уповноважений слідчий повідомив про можливість ознайомлення у обраний на власний розсуд час, потерпілий реалізував право на ознайомлення та 22.10.2020 подав клопотання про проведення слідчих і процесуальних дій, в якому скаржився на тривалість та недієвість досудового розслідування. Внаслідок цього заступник керівника прокуратури 13.10.2020 скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження, тобто керувався клопотанням потерпілого від 22.10.2020, яка в описаній ситуації прирівнюється до скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, пояснив, шо про закриття слідчою кримінального провадження дізнався абсолютно випадково, у певний момент слідча перестала відповідати на дзвінки, у подальшому слідчий суддя відвів слідчу від здійснення досудового розслідування. Особисто він неодноразово звертався до органу досудового розслідування, прокуратури з метою забезпечити належне та всебічне розслідування, звертався для відновлення досудового розслідування, сподівався на належну та ефективну роботу правоохоронних органів, на якісне розслідування, на добросовісність, своєчасність, чого не сталося.
На уточнюючі запитання суду потерпілий пояснив, що до прокурора для відновлення досудового розслідування не звертався, з матеріалами досудового розслідування ознайомлювався, чи подавав скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, не пам'ятає.
Проаналізувавши доводи сторін та потерпілого, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд зазначає наступне.
22.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12019100010001403 з кваліфікацією за ч. 1 ст. 140 КК України. Згідно з редакцією ч. 1 ст. 140 КК України законодавством передбачалася кримінальна відповідальність у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або у виді виправних робіт, обмеження, позбавлення волі на строк до двох років за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки. Таке діяння кваліфікувалося як злочин невеликої тяжкості.
Відповідно до редакції ст. 219 КПК України у редакції, чинній станом на 22.09.2019, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, складав дванадцять місяців та мав закінчитись 22.02.2020.
Положеннями ч. 1 ст. 294 КПК України (в редакції, чинній станом на 22.02.2020) передбачалося, що у разі, коли якщо досудове розслідування кримінального правопорушення до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений в абз. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 1-3 ч. 2 ст. 219 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2020 продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до шести місяців, а саме до 22.08.2020 за клопотанням слідчої Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 .
У подальшому за постановою вказаної слідчої від 12.08.2020 кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (не було отримано належних доказів та достатніх підстав для складання та вручення повідомлення про підозру медичним працівникам).
Тобто, винесення постанови про закриття кримінального провадження відбулося за 10 днів до закінчення строку досудового розслідування, визначеного зазначеною вище ухвалою слідчого судді.
Постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 від 13.11.2020 скасовано постанову слідчої від 12.08.2020 про закриття кримінального провадження. Як зазначено в мотивувальній частині цієї постанови вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що слідчим не проведено усіх можливих слідчих дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення і рішення про закриття кримінального провадження прийнято незаконно та передчасно, а тому підлягає скасуванню. Постанова винесена з посиланням на ст. 36 та 110 КПК України.
Скасування постанови про закриття кримінального провадження від 12.08.2020 заступником керівника прокуратури відбулося через три місяці після її прийняття та через 2 місяці і 20 днів з моменту закінчення визначених ухвалою слідчого судді строків досудового розслідування (22.08.2020).
У подальшому начальник слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_12 16.11.2020 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строків досудового розслідування до 23.05.2021. У клопотанні зазначено наступне: "12.08.2020 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України. 13.11.2020 постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована прокурором Київської місцевої прокуратури № 1. Строк досудового розслідування закінчується 23.11.2020".
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.11.2020 клопотання задоволено та продовжено строк досудового розслідування до 23.05.2021.
26.03.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
04.07.2025 до суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, зокрема обвинувачення стосується недостатності лікування пацієнтки ОСОБА_13 , 1968 року народження, щодо якої не було проведено оперативне втручання з приводу гострого панкреатиту, тобто за дефектів у наданні медичної допомоги та бездіяльності лікаря, що знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_13 .
Аналізуючи послідовність вчинення процесуальних та слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, реєстр матеріалів досудового розслідування та документи, подані прокурором і захисниками, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився до повідомлення особі про підозру, а скасування заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 постанови слідчої ОСОБА_10 відбулося поза межами строків, передбачених процесуальним законодавством та, відповідно, поза межами правового поля. У зв'язку з цим, повідомлення ОСОБА_4 про підозру ч. 1 ст. 140 КК України та вручення йому обвинувального акта відбулося також поза межами відповідних процесуальних строків, що вказує на те, що він не набув статусу підозрюваного й обвинуваченого.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 711/3111/19 сформовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах: "Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, яка передбачає у будь-якому разі скасування судового рішення, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито, ст. 415 КПК України, яка визначає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, ст. 417 КПК України, яка уповноважує суд апеляційної інстанції закрити кримінальне провадження у разі встановлення усіх без виключення підстав, передбачених ст. 284, ст. 440 КПК України, яка надає такі ж повноваження суду касаційної інстанції, у разі встановлення обставини, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанцій зобов'язаний скасувати судові рішення нижчих інстанцій і закрити кримінальне провадження".
Дотримання стороною обвинувачення положень КПК України в частині строків досудового розслідування, що передбачені ст. 219 КПК України, є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.
Відповідно до вказаного вище висновку Верховного Суду та положень п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України незакриття кримінального провадження за наявності підстав для його закриття є безумовною підставою для скасування судового рішення, а у разі встановлення підстав для закриття кримінального провадження, суд на будь-який стадії зобов'язаний закрите кримінальне провадження.
Верховним Судом у постанові від 03.04.2023 у справі № 367/1335/21 сформовано наступний правовий висновок щодо застосування положень абз. 2 п. 10 ч. 1 статті 284, ч. 6 ст. 284, ч. 6 ст. 36, ст. 219 КПК України: "У разі скасування прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, в порядку ч. 6 ст. 284 КПК України або прокурорами вищого рівня під час реалізації повноважень, передбачених ч. 6 ст. 36 КПК України, постанови про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, час між винесенням постанови про закриття та її скасуванням не включається у строки досудового розслідування за умови, якщо постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження винесена уповноваженим прокурором та у строки, встановлені КПК України.
Скасування прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, поза межами встановленого ч. 6 ст. 284 КПК України двадцятиденного строку з дня отримання копії постанови, крім випадків скасування цим прокурором постанови про закриття кримінального провадження за скаргами заявника чи потерпілого, а Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, керівником окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, поза межами строків, передбачених ст. 219 КПК України, позбавляють слідчого за погодженням з прокурором або прокурора права повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з яким розпочато дане досудове розслідування.
У разі скасування Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, керівником окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками в межах строків, передбачених ст. 219 КПК України, постанови прокурора про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, час між винесенням постанови про закриття кримінального провадження до її скасування враховується у строки досудового розслідування.
Кримінальним процесуальним законом не передбачено права скасування Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, керівником окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками постанови прокурора про закриття кримінального провадження, у якому особу повідомлено про підозру, поза межами строків, передбачених ст. 219 КПК України.
Недотримання прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, вимог ч. 6 ст. 284 КПК України, а прокурорами вищого рівня - вимог ч. 6 ст. 36 КПК України у кримінальних провадженнях, у яких до скасування постанови про закриття кримінального провадження жодній особі не повідомлялося про підозру, тягне за собою визнання повідомлення про підозру незаконним, а кримінальне провадження у таких випадках підлягає закриттю на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України як таке, у якому строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру, крім випадків скасування постанов дізнавача, слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження за скаргами учасників кримінального провадження, зазначених в ч. 6 ст. 284 та п. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України.
У разі скасування постанов дізнавача, слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження за скаргами учасників кримінального провадження, зазначених в п. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, за результатами судово-контрольної діяльності, час між винесенням таких постанов до їх скасування не включається у строки досудового розслідування як у кримінальних провадженнях, у яких жодній особі не повідомлено про підозру, так і провадженнях, у яких було повідомлено про підозру".
Вказана правова позиція Верховного суду є актуальною та застосована Верховним Судом у постанові від 04.09.2025 у справі № 756/9672/21, де також акцентовано увагу на сформований у практиці Європейського суду з прав людини принцип належного урядування. Згідно із цим принципом державні органи повинні діяти і приймати рішення вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання обов'язків. Такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 вказаного Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" вказано, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 434-1 КПК України інше застосування або відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, є підставою для передачі кримінального провадження на розгляд палати, об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду.
Судом не вбачається підстав для відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду.
При цьому, у розрізі процитованих правових висновків Верховного Суду судом у підготовчому засіданні перевірено доводи прокурора про те, що скасування заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 винесено постанову про скасування постанови слідчої від 12.08.2020 фактично за скаргою потерпілого і прокурор, при цьому, діяв у межах своїх повноважень.
Так, суд погоджується з доводами прокурора про те, що заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 діяв в межах компетенції та повноважень, які не визначалися персоналізованим складом групи прокурорів, а були наявними в силу закону. Зокрема, у п. 9 ст. 3 КПК України визначено, що керівник органу прокуратури - це Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень. У редакції цієї норми станом на 13.11.2020 під керівником органу прокуратури законодавець розумів Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, керівника місцевої прокуратури та їх перших заступників і заступників, які діють у межах своїх повноважень.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної (у редакції, чинній станом на 13.11.2020 - місцевої) прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу.
Станом на 13.11.2020 прокурор ОСОБА_11 обіймав посаду заступника керівника місцевої прокуратури, а тому був наділений повноваженнями скасовувати у межах строку досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України, постанови слідчих Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві в силу посади, виконуючи функцію нагляду за додержанням законодавства, а не у зв'язку з їх включенням до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. У зв'язку з чим доводи захисту про відсутність компетенції та повноважень у прокурора ОСОБА_11 , який не входив до складу групи прокурорів, відхиляються.
У той же час, суд не віднайшов підстав вважати, що скасування постанови слідчої про закриття кримінального провадження від 12.08.2020 відбулося в межах строків досудового розслідування, передбачених у ст. 219 КПК України та/або у зв'язку з надходженням скарг учасників провадження.
У ч. 6 ст. 284 КПК України в редакції, чинній станом 12.08.2020 та 13.11.2020 передбачалося, що копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
У п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України в редакції, чинній станом 12.08.2020 та 13.11.2020 передбачалося, що рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
З аналізу представлених суду документів слідує, що 08.10.2020 потерпілий ОСОБА_14 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, скерувавши його на ім'я керівника Київської місцевої прокуратури № 1.
У відповідь на це клопотання заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 склав лист від 13.10.2020, в якому повідомив про те, що звернення розглянуто, проінформував про те, що з матеріалами справи можна ознайомитися у приміщенні Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві , попередньо узгодивши дату і час зі слідчою ОСОБА_10 . Крім того, було роз'яснено, що відповідно до ст. 303, 304 КПК України рішення, дії, бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені особою до суду протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Як зазначив прокурор у підготовчому судовому засіданні, право на ознайомлення було потерпілим ОСОБА_8 реалізовано.
22.10.2020 потерпілий ОСОБА_8 звернувся до слідчої ОСОБА_10 з клопотанням про проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема просив повідомити його про місцезнаходження медичної документації, що стосується лікування ОСОБА_13 , визнати цю документацію речовим доказом, ініціювати отримання тимчасового доступу до оригіналів особових справ лікарів КМКЛ № 10 , скерувати запит щодо переліку медичних працівників, які здійснювали лікування ОСОБА_13 , провести аналіз медичних протоколів з надання медичної допомоги, допитати експерта, потерпілого та ін.
Аналогічне за змістом клопотання було подане потерпілим ОСОБА_8 і на імя прокурора відділу Київської міської прокуратури № 1 .
09.11.2020 слідчою складено відповідь на клопотання потерпілого від 22.10.2020, повідомлено про неможливість задоволення клопотання та про закриття кримінального провадження, витребування матеріалів Київською місцевою прокуратурою № 1. Зазначено, що отримати копію постанови про закриття кримінального провадження для її оскарження в порядку ст. 303 КПК України можна буде після повернення матеріалів до слідчого органу. До листа приєднано в якості додатку постанову про закриття кримінального провадження від 12.08.2020.
Також слідчою ОСОБА_10 було винесено постанову від 24.10.2020 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_14 від 22.10.2020.
11.11.2020 потерпілий ОСОБА_14 звернувся з клопотанням про видачу постанови про закриття кримінального провадження, направивши відповідне клопотання на ім'я начальника Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві .
Листом від 22.12.2020 за підписом начальника відділення Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_15 надано відповідь на клопотання потерпілого ОСОБА_14 до якої приєднано примірник постанови про закриття кримінального провадження та повідомлено про її скасування 13.11.2020.
13.11.2020 за підписом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 складено лист, який оформлено як відповідь на звернення ОСОБА_8 щодо стану досудового розслідування, в якому зазначено, що кримінальне провадження № 12019100010001403 від 22.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України перебувало у провадженні слідчого, слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження, місцевою прокуратурою перевірено матеріали кримінального провадження і рішення слідчого про закриття, за результатами чого постанова від 12.08.2020 скасована.
02.12.2020 потерпілий ОСОБА_14 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на ім'я начальника Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві .
У відповідь на це клопотання слідча ОСОБА_10 склала лист від 08.12.2020, в якому повідомила про задоволення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Під час розгляду клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 06.10.2025 ні прокурор, ні потерпілий, ні захисники не надали суду документів, які б надавали можливість достеменно встановити, що скасування заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 постанови слідчої про закриття кримінального провадження від 12.08.2020 відбулося в межах строків досудового розслідування, або ж за скаргою потерпілого та з у рахуванням строків для направлення постанови та строків для її оскарження.
Більше того, змістовне наповнення постанови від 13.11.2020 не містить логічної, семантичної прив'язки до скарг чи звернень потерпілого, у ній не вказано, які саме слідчі дії не проведено, які саме обставини кримінального правопорушення не встановлені, не визначено, що саме потрібно здійснити і які саме процесуальні дії провести. З аналізу змісту описаних вище звернень і клопотань пана ОСОБА_8 , відповідей на них, хронології процесуальних дій вбачається, що у передбачені законодавством строки скарга на постанову про закриття кримінального провадження від ОСОБА_8 не надходила, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 відповідну скаргу не отримував, а тому і не розглядав її.
Посилання прокурора у підготовчому засіданні на те, що клопотання потерпілого про проведення слідчих і процесуальних дій було прирівняно до скарги потерпілого на постанову слідчої про закриття кримінального провадження від 12.08.2020 оцінюються критично, оскільки у клопотанні від 22.10.2020 не йдеться про це.
Враховуючи викладене, суд вважає, що скасування постанови слідчої від 12.08.2020 відбулося без дотримання строків та без достатніх правових підстав, що вказує на те, що у цьому кримінальному провадженні в межах строку досудового розслідування жодній особі не було повідомлено про підозру.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Частиною 5 ст. 28 КПК України унормовано, кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
За змістом цієї ж норми, у редакції, чинній станом на 12.08.2020 та 13.11.2020 строк досудового розслідування для нетяжких злочинів становив дванадцять місяців з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину становить дванадцять місяців.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи ;
З описаних вище фактичних обставин слідує, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2020 продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, а саме: до 22.08.2020.
Постановою слідчої ОСОБА_10 від 12.08.2020 кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за 10 днів до закінчення строку досудового розслідування.
У той же час, постанова заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 про скасування постанови слідчої від 12.08.2020 про закриття кримінального провадження була постановлена лише 13.11.2020, тобто через 2 місяці та 20 днів після спливу строків досудового розслідування, визначених ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2020.
Отже, прийняття постанови заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 про скасування постанови слідчої від 12.08.2020 про закриття кримінального провадження відбулося поза межами строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.
Як наслідок час між винесенням постанови про закриття кримінального провадження (12.08.2020) до її скасування (13.11.2020) враховується у строки досудового розслідування.
Таким чином, строк досудового розслідування з 12.08.2020 по 13.11.2020 враховується у строки досудового розслідування, що фактично обумовлює той факт, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні сплив 22.08.2020.
У ч. 1 ст. 5 КПК України передбачено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Частиною 1, 2 ст. 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Дія положень ст. 117 КПК України в частині поновлення процесуальних строків не поширюється на поновлення строку досудового розслідування, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 294 294 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Отже, вручення 26.03.2025 ОСОБА_4 повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, відбулося зі спливом практично 3 років та 7 місяців з моменту спливу строків досудового розслідування.
Дотримання процесуальних строків є однією з основних гарантій справедливого кримінального процесу, так як має вберегти особу від безпідставного, надміру тривалого перебування під загрозою можливого кримінального покарання та суттєвого обмеження прав та свобод, яких неминуче зазнає особа, перебуваючи у статусі підозрюваного або обвинуваченого.
Згідно з ч. 5 ст. 28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
За своєю правовою природою закриття кримінального провадження являє собою систему кримінальних процесуальних норм, що регулюють процедуру розгляду кримінального провадження судом, який, в результаті аналізу та оцінки зібраних у справі доказів, на підставах, передбачених КПК України, робить висновок про недоцільність або неможливість продовження судового розгляду та приймає рішення про відмову від подальшого його проведення, про що вказує у відповідній ухвалі.
Отже, особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного - якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку - особа має бути звільнена від підозри. Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування - є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний.
Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку як строк досудового розслідування не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення ч. 5 ст. 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.
У зв'язку з викладеним, клопотання сторони захисту судом задовольняється.
З урахуванням того, що кримінальне провадження закривається за клопотанням захисника ОСОБА_6 від 06.10.2025, подані захисником ОСОБА_5 клопотання про закриття кримінального провадження від 09.09.2025, письмові заперечення на ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.09.2019 і 24.02.2020 про тимчасовий доступ до речей і документів, заперечення на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2020 про продовження строку досудового розслідування залишаються без розгляду і правова оцінка їм не надається, так само як і клопотанню захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта від 09.09.2025, його письмовим запереченням від 09.09.2025 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.06.2025 про відому у задоволенні клопотання захисника про проведення повторної судово-медичної (комісійної) експертизи, скаргам на бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування від 09.09.2025, скарзі на дії слідчого та прокурора під час досудового розслідування від 09.09.2025. Надання правової оцінки судом щодо цих клопотань, заперечень, скарг видається недоцільним через втрату їх актуальності на цій стадії.
Заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов по суті не вирішується і залишаються судом без розгляду в порядку ст. 129 КПК України, адже у кримінальному провадженні обвинувальний вирок не постановлюється і воно закривається без вирішення питання про реабілітацію обвинуваченого чи визнання його винуватості, а тому потерпілий не позбавлений права вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
На момент постановлення цього судового рішення у розпорядженні суду були відсутні документи, які стосуються наявності процесуальних витрати та які б дозволяли з'ясувати наявність у кримінальному провадженні речових доказів, у зв'язку з чим ці питання наразі судом не вирішуються.
Керуючись ст. 283,284, 369-371, 372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 06.10.2025 задовольнити.
Кримінальне провадження № 12019100010001403 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення 2 500 000,00 грн моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 14.11.2025 о 09:10.
Суддя ОСОБА_1