Справа № 158/2430/25
Провадження № 1-кп/0158/165/25
21 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12025030590000341 від 21.05.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Ківерці Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі, із застосуванням іспитового строку терміном 1 рік, на підставі ухвали слідчого судді від 11.06.2025 з 24 червня 2025 року відбуває покарання в Державної установі «Городоцький виправний центр (№131)»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
ОСОБА_6 , ігноруючи моральні засади суспільства, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його честі та гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» умисно, систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 .
Так, 13 грудня 2024 року о 23 годині 38 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , яке виразилось в умисних діях психологічного та фізичного характеру, зокрема у вираженні у її адресу нецензурною лайкою та шарпанні за одяг, за що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.02.2025 був визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів з доходів громадян, що становить 340,00 гривень.
Крім цього, 06 квітня 2025 року о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: ображав останню нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та пошкодив побутові речі, за що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.04.2025 був визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Окрім цього, 11 квітня 2025 року приблизно о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем проживання повторно протягом року, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: погрожував фізичною розправою та вибив вхідні двері, за що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.04.2025 був визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Попри це, будучи попередньо притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, не ставши на шлях виправлення та продовжуючи вчинення своїх протиправних дій, 03 травня 2025 року приблизно о 18 годині 50 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем проживання що за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: погрожував фізичною розправою та ображав останню нецензурною лайкою.
В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, 05 травня 2025 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи за місцем проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , яке виразилось у висловлюванні в її адресу нецензурними словами та погрозами вчинити фізичну розправу, за що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.05.2025 був визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень.
Попри це, будучи раніше засудженим за вчинення умисного кримінального правопорушення, судимість за яке не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, 20 травня 2025 року близько о 14 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , умисно та безпричинно, спровокував конфлікт із своєю матір'ю - ОСОБА_4 , в ході якого висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, після чого, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, яка перебувала на близькій відстані від вхідних дверей до квартири вдарив ногою по вказаних дверях, внаслідок чого удар дверей припав на ліву руку потерпілої, внаслідок чого завдав останній тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми верхньої третини лівого передпліччя, що є в безпосередньому причинно - наслідковому зв'язку із домашнім насильством фізичного характеру.
У зв'язку із вказаними умисними діями ОСОБА_6 , систематичними конфліктами та погрозами вчинити фізичне насильства, потерпілій ОСОБА_4 завдана шкода психологічному здоров'ю, що виразилось у розладі адаптації у формі тривожно-депресивної реакції на стрес, що є в безпосередньому причинно - наслідковому зв'язку із домашнім насильством психологічного характеру.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Дав суду показання про те, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення. Викладені у обвинувальному акті обставини не оспорював. У вчиненому щиро розкаявся, просить суворо не карати.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, не наполягає на суворій мірі покарання.
Показання потерпілої суд бере до уваги та вважає їх, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом безпосереднього допиту в судовому засіданні.
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Незважаючи повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість в повному об'ємі доведена зібраними та дослідженими судом доказами. Оцінюючи які, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, з огляду на положення ст.ст. 85, 86 КПК України, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Підводячи підсумки судового розгляду справи, суд враховує основні засади кримінального судочинства.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного й справедливого рішення у справі.
Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Конституцією України встановлено права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 своїми діями, які виразились в умисному, систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме щодо своєї матері, що призводить до психологічних та фізичних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 126-1 КК України.
При призначенні покарання, суд враховує вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, завдану шкоду потерпілій та враховує її позицію, характеризуючі дані вказаної особи, зокрема, ОСОБА_6 раніше вчиняв кримінальне правопорушення передбачене ст. 126-1 КК України, за місцем проживання характеризується негативно, відсутність даних про перебування на обліку в наркологічному диспансері та в психіатричній лікарні.
Обставин що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
З передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, суд відносить рецидив злочину.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує всі обставини, встановлені під час судового розгляду, та дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі.
Крім цього, ОСОБА_6 засуджений вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі, із застосуванням іспитового строку терміном 1 рік, на підставі ухвали слідчого судді від 11.06.2025 з 24 червня 2025 року відбуває покарання в Державної установі «Городоцький виправний центр (№131)», з огляду на що покарання обвинуваченому призначається на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до обраного покарання у виді обмеження волі невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (два) роки 4 (чотири) місяці обмеження волі.
Строк відбування покарання рахувати із дня приведення вироку до виконання.
Речові докази: оптичні диски - залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1