Справа №752/14084/25
Провадження №2/752/7485/25
13 листопада 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті батька відкрилась спадщина до складу якої увійшло спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 , які знаходяться по АДРЕСА_2 .
Крім неї, спадкоємцем після смерті її батька ОСОБА_3 є її матір ОСОБА_4 , яка має декілька хвороб, у зв'язку з чим потребує стороннього догляду, побутової допомоги. Вона декілька років проживає разом з матір'ю.
Через ці обставини вони не мали можливості звернутись до нотаріуса для відкриття спадкової справи. Лише в травні 2025 року вона звернулась до приватного нотаріуса Коберської О.Ю. для оформлення спадщини, проте остання відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Від прийняття спадщини вона не відмовлялась.
Просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
12.06.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
08.09.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Представник позивача підтримала позовні вимоги.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком позивачки, а ОСОБА_4 - матір'ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 08.08.1961 серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 18.01.2023.
За життя ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу від 12.06.2008 про придбання гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які знаходяться по АДРЕСА_2 , та договір купівлі-продажу від 18.12.1990 про придбання квартири АДРЕСА_3 .
29.05.2007 ОСОБА_4 перебувала на обстеженні та лікуванні в ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска» з діагнозом симптоматична гіпертензія.
В червні 2013 року матір позивачки двічі отримувала медичну допомогу вдома з приводу ИХС, гіпертонічної хвороби, що підтверджується інформаційними листами від 17.06.2013 та від 30.06.2013.
22.05.2019 ОСОБА_4 зверталась за медичною допомогою в ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска» з діагнозом ІХС, стенокардія..
22.04.2024 ОСОБА_4 проходила обстеження в КНП «КДЦ Голосіївського району м. Києва» з діагнозом ДЕ І-ІІ ст. з ЦА у вигляді астенічного синдрому.
В травні 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберської О.Ю, з заявою про фактичне прийняття спадщини, проте нотаріус листом від 08.05.2025 №86/01-16 повідомила про неможливість заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину через пропуск для прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, вирішуючи питання про визначення додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.
При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/5972/18 від 16.12.2020, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До нотаріуса позивачка звернулась лише в травні 2025 року, тобто майже через 13 років після смерті спадкодавця.
Позивач стверджує про існування поважних причин, які обумовили пропуск строку для прийняття спадщини і зазначає, що такими причинами є хвороби її матері ОСОБА_4 , у зв'язку з якими вона потребує стороннього догляду та побутової допомоги. Через стан здоров'я матері позивачка декілька років проживає разом з нею.
Аналізуючи докази, надані на підтвердження поважності причин пропуску строку, суд відзначає, що ОСОБА_4 в червні 2013 року отримувала медичну допомогу вдома з приводу ИХС, гіпертонічної хвороби, 22.05.2019 та 22.04.2024 вона зверталась за медичною допомогою до ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска».
Наведене свідчить про те, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
В даному випадку оцінка поважності причин пропуску строку має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
Позивач не була позбавлена реальної можливості протягом шестимісячного строку від дня відкриття спадщини звернутись до нотаріуса із заявою про її прийняття, з огляду на те, що впродовж цього строку не існувало поважних причин, які об'єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини шляхом звернення до нотаріуса.
Також суд зауважує, що з заявою про прийняття спадщини позивач звернулася лише через 13 років після смерті спадкодавця.
Доводи представника позивача, які не узгоджуються з викладеними висновками, суд відхиляє.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 14.11.2025.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141.
Суддя Ж. І. Кордюкова