Справа №752/20841/25
Провадження №2/752/9939/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 20.08.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, із терміном дії до 20.08.2021.
Термін дії даного договору фактично завершився із настанням дати, яка в ньому вказана, тобто 20.08.2021. Надалі вказаний договір в односторонньому порядку «прологновувався» відповідачем шляхом введення позивача в оману.
Сам відповідач визначив, що договір діє до 20.08.2025.
14.05.2025 вона направила повідомлення про відмову від укладення договору на новий строк та його розірвання, однак воно було проігнороване відповідачем.
Договір є таким, що припинив свою дію 20.08.2025.
Враховуючи, що відповідач фактично продовжує самовільно використовувати належне їй майно без жодних правових підстав, не надає фактичного доступу до приміщення внаслідок заміни замків, вона вимушена звернутися до суду за захистом порушених прав та законних інтересів, оскільки фактично позбавлена можливості користуватися належним їй майном.
Попередня сума витрат на правову допомогу становить 12000 грн.
Просила усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні квартирою, належною їй на праві власності, шляхом виселення ОСОБА_2 , з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення та покласти судові витрати на відповідача.
01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
11.11.2025 відмовлено в прийнятті та об'єднанні в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву та роз'яснено, що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, він може звернутися до суду для самостійного розгляду.
09.10.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.
Зазначив, що у позовній заяві в якості «фактичних обставин» наводяться нічим не обґрунтовані припущення про завершення (припинення) права користування (договору) квартирою.
20.08.2019 між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна (квартири), строком на два роки з 20.08.2019 по 20.08.2021.
Пунктом 4.8. договору чітко передбачено, що якщо за три місяці до спливу строку договору, тобто до 20.08.2021, орендодавець не звернувся до орендаря з пропозицією укласти договір на таких самих умовах або інших умовах чи попередженням про відмову від укладення договору на новий строку, а орендар не звільнив помешкання, то договір вважається укладеним на таких самих мовах і на такий самий строк.
Отже, для пролонгації договору сторонами узгоджено (визначено) наявність відповідних умов: не лише звернення орендодавця, а й не звільнення орендарем помешкання.
Право користування ним квартирою є правомірним (не самовільним).
Представник позивача підтримала заявлений позов, підтвердила доводи, викладені у позовній заяві.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21.08.2025 №440472962 ОСОБА_3 є власником 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» від 09.05.2024 кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: 1/2 частка квартири - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Голосіївської районної державної адміністрації 04.07.2008 №34255, та зареєстрованого в Бюро 10.07.2008 за реєстровим №2905 та 1/2 частка квартири ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською міською державною нотаріальною конторою № 2 15.05.201, № 11-820, та зареєстрованого в бюро 02.06.2010 за реєстровим №2905.
20.08.2019 між ОСОБА_2 (орендарем) та ОСОБА_3 (орендодавцем) укладений договір, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (найм) квартиру АДРЕСА_1 (п.1.1. договору).
Відповідно до пп. 2.2.2, 2.2.4. п. 2.2. договору від 20.08.2019 орендодавець зобов'язаний вимагати від орендаря дотримання умов користування об'єктом оренди та ініціювати припинення даного договору у передбачених його умовами випадках та порядку.
Відповідно до пп. 2.3.10. п. 2.3. договору від 20.08.2019 орендар зобов'язаний звільнити та передати орендодавцю об'єкт оренди в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди та/або терміну дії або з моменту розірвання цього договору за актом приймання - передачі квартири.
Відповідно до п. 4.1., п. 4.3. договору від 20.08.2019 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє два роки з моменту його підписання сторонами, вказаного в його преамбулі. Квартира на умовах цього договору надається орендарю в користування на термін з дня підписання договору до 20.08.2021.
Дострокове розірвання, а також зміна його умов, можливі за згодою сторін цього договору з ініціативи будь-якої з них та повідомленням про це іншої сторони не менш ніж за тридцять днів до дати розірвання цього договору або внесення змін та доповнень до цього договору. В разі недосягнення згоди, питання вирішується в судовому порядку.
Пунктом 4.8. договору від 20.08.2019 передбачено, що якщо за три місяці до спливу строку договору, орендодавець не звернувся до орендаря з пропозицією укласти договір на таких самих умовах або інших умовах чи попередженням про відмову від укладення договору на новий строку, а орендар не звільнив помешкання, то договір вважається укладеним на таких самих мовах і на такий самий строк.
Відповідно до п. 6.5. договору від 20.08.2019 сторони домовилися про те, що всі заяви, повідомлення, що стосуються цього договору, повинні бути викладені в письмовому вигляді і вважаються доведеними до відома відповідної договірної сторони, якщо вони відправлені цінним листом з повідомленням про вручення або телеграмою з повідомленням про вручення або вручені стороні або її уповноваженому представнику офіційно з повідомленням про вручення, при чому для повідомлення орендаря достатньо направити таку заяву чи повідомлення на адресу об'єкту оренди.
02.08.2024 ОСОБА_3 направила ОСОБА_2 повідомлення про дострокове розірвання усного договору оренди, в якому зазначила, що договір оренди нерухомого майна (квартири) фактично завершився із настанням дати, яка в ньому вказана, а саме 20.08.2021.
Договір містив пункт щодо фактичної пролонгації його дії, однак всупереч його вимогам, преамбула Договору не містить відомостей про момент початку та завершення строку використання об?єкту нерухомого майна й відповідно не містить умов щодо строку його дії, адже договір укладено на певний термін, який конкретно зазначено в п.4.1 Договору.
З урахуванням зазначеного, наразі здійснюється використання належного їй приміщення на підставі усної домовленості щодо її оренди (усного договору оренди).
Повідомила, що усний договір оренди, який наразі діє, буде розірваний 02.09.2024 та запропонувала провести відповідні правові процедури, спрямовані на припинення орендних правовідносини.
21.08.2024 ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 відповідь на повідомлення від 02.08.2024. в якій зазначив, що п. 4.8. договору чітко передбачено, що якщо за три місяці до спливу строку договору, тобто до 20.08.2021, орендодавець не звернувся до орендаря з пропозицією укласти договір на таких самих умовах або інших умовах чи попередженням про відмову від укладення договору на новий строку, а орендар не звільнив помешкання, то договір вважається укладеним на таких самих мовах і на такий самий строк. Враховуючи, що право користування нерухомим майном засвідчується (підтверджується) саме договором найму (оренди), то строк договору найму (оренди) відповідає строку користування майном. Оскільки жодних заперечень, у встановлені договором та ст. 764 ЦК України порядку і строки протягом 2021, 2023 років від наймодавця не надходило, то договір діє (пролонговано) до 20.08.2025. Враховуючи зазначене, відсутні підставі для дострокового припинення договору та права користування квартирою.
14.05.2025 ОСОБА_3 цінним листом з описом вкладення направила ОСОБА_2 повідомлення про відмову від укладення договору на новий строк та розірвання договору оренди, в якому зазначила, що станом на 20.04.2025 сума заборгованості складає 52000 грн. Вимагала звільнити займане приміщення відповідно до умов договору у строки визначені договором, не пізніше 21.08.2025, та протягом 7-ми днів з дати отримання цього повідомлення оплатити наявну заборгованість у вказаному вище розмірі.
25.07.2025 ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 відповідь на повідомлення від 14.05.2025, в якому зазначив, що заборгованості не має.
Відповідно до ч. 1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті першій Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.
Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Відповідно до ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
За ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
20.08.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди нерухомого майна (квартири), відповідно до умов якого позивач передала відповідачу в строкове платне користування (найм) спірну квартиру на строк два роки до серпня 20.08.2021.
В п. 4.8. договору від 20.08.2019 сторони погодили, що якщо за три місяці до спливу строку договору, орендодавець не звернувся до орендаря з пропозицією укласти договір на таких самих умовах або інших умовах чи попередженням про відмову від укладення договору на новий строк, а орендар не звільнив помешкання, то договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
Таким чином, після спливу дворічного строку найму, тобто після 20.08.2021, договір оренди нерухомого майна (квартири) вважався укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк, тобто до 20.08.2023.
Після спливу і цього дворічного строку договір оренди нерухомого майна (квартири) вважався укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк, тобто до 20.08.2025.
14.05.2025 ОСОБА_3 цінним листом з описом вкладення направила ОСОБА_2 повідомлення про відмову від укладення договору на новий строк та розірвання договору оренди.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував, що станом на день розгляду справи, продовжує проживати у спірній квартирі.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 за три місяці до спливу строку договору звернулася до відповідача з пропозицією укласти договір на таких самих умовах або інших умовах.
Отже, відповідно до пп. 2.3.10. п. 2.3. договору від 20.08.2019 орендар був зобов'язаний звільнити та передати орендодавцю об'єкт оренди в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди, а саме з 21.08.2025, однак не зробив цього.
Таким чином, договір оренди нерухомого майна (квартири) від 20.08.2019 розірваний за ініціативою орендодавця, процедура розірвання договору нею була дотримана, а відповідач проживає в спірній квартирі за відсутності будь-яких законних підстав.
Наведене свідчить про те, що відповідач порушує прав позивача щодо користування та розпорядження спірною квартирою, оскільки він не має права користуватись цією квартирою для проживання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає виселення відповідача з квартири, яка належить їй на праві власності, та у якого немає законних підстав для проживання в цій квартирі, оскільки саме у такий спосіб можуть бути усунуті перешкоди законному власнику у користуванні житлом.
Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. в повному обсязі, оскільки позов задоволено в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні і розпоряджанні квартирою, належній на праві власності ОСОБА_3 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення в повному обсязі складено 17.11.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова