Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10833/25
Номер провадження 1-кс/711/2668/25
20 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025252220000031 від 20.10.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просить накласти арешт на речові докази, вилучені 13.11.2025 в ході проведення затримання в порядку ст.208 КПК України та здійснення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 № 6 призначено на посаду водія зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти вказаної військової частини, де проходить військову службу у військовому званні «солдат».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Збройні Сили України», особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння,
Відповідно до ст.ст.1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім цього, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.
Згідно з положеннями статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Згідно ст.24 ч.1 п.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 з моменту призову на військову службу ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв'язку з чим, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та який триває по теперішній час.
Згідно з ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до вимог абз.1, 2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Так, ОСОБА_5 діючи всупереч положень чинного законодавства, за усними вказівками невстановлених на даний час службових осіб, які обіймають посади в ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків (функцій), та відповідно до п.1 примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, являються службовими особами, вчинив неправомірні дії, які полягають у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 у 2014 році став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому, в жовтні 2025 року ОСОБА_6 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» стало відомо, що він перебуває в розшуку.
У подальшому, ОСОБА_6 усвідомлюючи те, що йому необхідно оновити свої облікові дані в ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим необхідно самостійно прибути до вказаної установи, перебуваючи в м. Черкаси, звернувся за консультацією щодо порядку зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», як військовозобов'язаного до свого знайомого ОСОБА_7 , разом з цим, враховуючи, що останній не був обізнаний щодо порядку зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 », як військовозобов'язаного, ОСОБА_7 запропонував йому звернутися до свого знайомого ОСОБА_5 , який, зі слів ОСОБА_7 , може допомогти із вирішення даного питання.
При цьому, ОСОБА_7 маючи злочинний корисливий умисел на одержання грошових коштів (неправомірної вигоди) повідомив ОСОБА_6 , що після того, як він з'ясує в свого знайомого ОСОБА_5 всі обставини та вартість таких послуг, надасть йому остаточну відповідь.
Надалі ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 17.10.2025 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення та почав діяти під контролем правоохоронних органів.
Так, в цей же період часу, в невстановленому місці та час, ОСОБА_7 звернувся до свого знайомого ОСОБА_5 , який переслідуючи корисливий умисел незаконного одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, в тому числі службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , який підтримує дружні відносини із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням допомоги ОСОБА_6 зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 », як військовозобов'язаного та подальшого виключення з військового обліку.
У подальшому, у невстановлений, на даний час, органом досудового розслідування час та місці ОСОБА_5 , попередньо обговоривши питання із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо можливості зняття з розшуку ОСОБА_6 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_6 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я, з власного номеру НОМЕР_2 зателефонував ОСОБА_7 на НОМЕР_3 та повідомив, що вказане питання буде позитивно вирішено у разі одержання ним для передачі службовим особам вказаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки грошових коштів в сумі від 13 000 доларів США. Також, в ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_5 вказав, що йому необхідно надати копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , копію паспорту ОСОБА_6 , копії паспортів і ідентифікаційних кодів батьків ОСОБА_6 та 2 фотографії ОСОБА_6 розміром 3х4 см.
При цьому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, як пособник до реалізації злочинного плану щодо скоєння кримінального правопорушення, за попередньою змовою групою осіб, зокрема із ОСОБА_7 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що у якості завдатку (першої частини неправомірної вигоди) йому необхідно надати грошові кошти в сумі близько 7 000 доларів США, для подальшої їх передачі невстановленим на даний час досудовим розслідуванням службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, 08.11.2025, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_6 перебуваючи поблизу автомобільної мийки, що знаходиться за адресою: вул. Якубовського, 7, м. Черкаси зустрівся з ОСОБА_7 , який у присутності ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_5 та з метою переконання ОСОБА_6 , у необхідності виконання необхідних умов, запевнили останнього, що допоможуть позитивно вирішити питання щодо зняття з розшуку ОСОБА_6 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_6 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я.
Після цього, ОСОБА_6 сфотографувавши на власний телефон копії паспортів та картки платників податків батьків ОСОБА_6 відправив їх ОСОБА_7 у месенджер «Viber» на номер НОМЕР_3 , який перебував у користуванні останнього. Також, ОСОБА_7 будучи пособником в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, запевнив ОСОБА_6 , що за надання їм неправомірної вигоди у розмірі близько 7 000 доларів США, допоможе позитивно вирішити вказане питання.
На вимогу ОСОБА_7 щодо надання частини необхідної суми грошових коштів, ОСОБА_6 , діючи під пасивним контролем правоохоронних органів, погодився та 11.11.2025 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи біля в'їзних воріт до ЖК «Південний квартал», що знаходиться неподалік буд. 12 по вул. Руставі в м. Черкаси, останній, за попередньою телефонною домовленістю, зустрівся з ОСОБА_7 , після чого передав йому 2 фотознімки 3х4 см. ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, як пособник до реалізації злочинного плану щодо скоєння кримінального правопорушення, за попередньою змовою групою осіб, зокрема з ОСОБА_5 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , для одержання останніми неправомірної вигоди з використанням службового становища за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6 , тобто третьої особи, відразу зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5 і повідомив, що ОСОБА_6 привіз вказані фотознімки, а також завдаток (першу частину неправомірної вигоди) в сумі 2 000 доларів США. Після вказаної розмови, ОСОБА_5 , з метою отримання неправомірної вигоди, надав вказівку ОСОБА_7 передати ОСОБА_6 номер телефону ОСОБА_5 для подальшого безпосереднього спілкування та забрати грошові кошти, які привіз ОСОБА_6 .
В подальшому, у ході проведення спеціального слідчого експерименту в формі контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США у кількості 20 штук з наступними серіями: PB 50526448 B, PL 38249459 H, QG 31708313 A, MG 70969792 A, PF 15854621 P, QK 58186483 B, PL 38249447 H, PL 38249446 H, LB 29278598 K, LA 16742945 C, PB 41336983 K, PD 09955883 D, PJ 69185031 B, PJ 69185186 B, PJ 69185184 B, MB 52581565 G, QK 01202670 B, PB 93144404 I, ML 30330136 C, ML 30330137 C, які ОСОБА_7 перерахував та забравши їх пішов до будинку 1.2 в
ЖК «Південний квартал», урочище «Тараскова», Геронимівська сільська рада, Черкаська область.
Отримавши зазначені грошові кошти ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, проте у період з 11.11.2025 до 13.11.2025 зустрівся із невстановленою в ході досудового розслідування особою на ім'я ОСОБА_9 , який передав отримані від ОСОБА_6 грошові кошти, які 11.11.2025 встановленим порядком працівниками правоохоронних органів були вручені ОСОБА_6 для документування протиправної діяльності фігурантів.
Наступного дня, тобто 12.11.2025, близько 12 год. 50 хв., діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану, ОСОБА_10 у месенджері «Viber» переслав ОСОБА_6 повідомлення з банківськими реквізитами ОСОБА_11 зазначивши, що ОСОБА_6 необхідно заповнити свої банківські реквізити по зразку. Згодом, цього ж дня, приблизно о 15 год. 29 хв. ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що вказані банківські реквізити потрібно для того, щоб йому, тобто ОСОБА_6 на його рахунок приходила соціальна допомога по догляду за матір'ю ОСОБА_12 . Також, у месенджер «Whats App» з номеру телефону НОМЕР_4 ОСОБА_5 надіслав фотозображення «ВИСНОВОК ЛКК № 481 від 11.11.2025», виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», місто Одеса, вул. МИКОЛАЇВСЬКА ДОРОГА, 144, Код за ЄДРПОУ 32120543 на ім'я ОСОБА_12 » про те, що вона потребує постійного стороннього догляду строком на 1 (один) рік, «МЕДИЧНИЙ ВИСНОВОК ЛКК №483 від 11.11.2025, виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», місто Одеса, вул. МИКОЛАЇВСЬКА ДОРОГА, 144, Код за ЄДРПОУ 32120543 на ім'я ОСОБА_6 » про те, що він може надавати соціальні послуги на непрофесійній основі та «Висновок № 482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» виданий на ім'я ОСОБА_12 про те, що надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
В подальшому, 13.11.2025 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно до реалізації злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб, для одержання ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірної вигоди з використанням останньою службового становища за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6 , тобто третьої особи, близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зустрілись на території комплексу, що за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані гаражні приміщення, якими користується ОСОБА_7 , після чого пройшовши до одного з гаражних приміщень, ОСОБА_5 повідомив, що для вирішення питання про зняття з розшуку ОСОБА_6 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_6 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я він має надати неправомірну вигоду в сумі 15 000 доларів США, надавши заявнику можливість передати останні поетапно (декількома частинами) в залежності від фінансових можливостей заявника, за «позитивне вирішення» вищезазначеного питання, проте згідно вимоги ОСОБА_5 14.11.2025 не менше розміру 5 000 - 7 000 доларів США. При цьому, ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_7 , розуміючи що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, повідомив ОСОБА_6 про те, що вказані грошові кошти необхідно будете передати ОСОБА_7 , після чого останній передасть їх ОСОБА_5 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди для службових осіб, ОСОБА_7 діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану, за попередньою змовою групою з ОСОБА_5 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , для одержання останніми неправомірної вигоди з використанням службового становища за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6 , тобто третьої особи, 13.11.2025, близько 17 год. 30 хв., знаходячись в одному з гаражних приміщень на території комплексу, що за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані гаражні приміщення якими користується ОСОБА_7 , попередньо домовившись про вказану зустріч із ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_6 , який діяв під пасивним контролем правоохоронних органів, другу частину неправомірної вигоди в розмірі 7 000 доларів США, одразу після чого, ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст.208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, вилучено.
Таким чином, ОСОБА_5 діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержав неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США (станом на 11.11.2025 згідно курсу Національного банку України складає 83 911 грн. 80 коп.) за вирішення питання зняття з розшуку ОСОБА_6 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_6 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я
13.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якого в ході особистого обшуку серед іншого виявлено та вилучено:
- грошові кошти в сумі 3542 грн.: сім купюр номіналом 500 грн., з серією та номером купюр ЄД8301566, КА0587100, ЕН3946351, ЄЄ8710350, АМ7511716, ЕВ6411692, ГЛ7620056, дві купюри номіналом 20 грн., з серією та номером купюр ДП0765272, ЕЖ1928024, одна монета номіналом 2 гривні;
- мобільний телефон Redmi Note 14, чорного кольору в чорному чохлі,
ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , з встановленими
сім-картками з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , з кодом доступу (паролем) «0402».
14.11.2025 постановою слідчого у даному кримінальному провадженні вказані речі визнано речовими доказами, оскільки вони відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Також, згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про решт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, необхідно враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідальності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «АНтріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та з метою яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справ «Джеймс та інші проти Сполученого королівства», п. 50, Series A N 98).
Відтак, враховуючи викладені вимоги практики Європейського суду з прав людини слідчий вважає, що без накладення арешту на вказане майно, орган досудового розслідування буде позбавлений можливості досягти мети у встановлені істини у цьому кримінальному провадженні.
Також, вважає, що матеріали кримінального провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою збереження речового доказу, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Враховуючи те, що вказані речі зберігають відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, грошові кошти можуть бути отримані внаслідок злочинної діяльності, мобільний телефон може містити відомості, які матимуть важливе значення для досудового розслідування, дані речі підлягають до визнання речовими доказами у кримінальному провадженні та долучення їх до матеріалів провадження.
З цих причин накладення арешту на речі, які є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, є вкрай важливим, з метою забезпечення кримінального провадження, запобігання можливостям приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження цих речових доказів, що можливо досягти лише шляхом позбавлення власників чи інших зацікавлених осіб права на їх відчуження, розпорядження чи користування ними. При цьому орган досудового розслідування вважає, що повернення речових доказів підозрюваному ОСОБА_5 , жодним чином не гарантує можливості запобігання указаним вище ризикам, адже такі ризики можуть бути вчинені, як самим власником, так і третіми, в тому числі зацікавленими, особами з будь-якою метою (перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні), враховуючи той факт, що 13.11.2025 ОСОБА_5 , затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, санкцією вказаної статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з метою повного, всебічного досудового розслідування, для збереження речових доказів і недопущення передачі іншим особам шляхом заборони розпорядження та/або користування, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотання про арешт майна.
До початку судового засідання слідчий ОСОБА_3 подав заяву в якій просив розглянути клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 без його участі. Клопотання підтримує повністю та просить задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання підозрюваний ОСОБА_5 подав спільну заяву із своїм захисником - адвокатом ОСОБА_13 в якій просить розглянути клопотання про накладення арешту на майно без їх участі.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, неявка в судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Обов'язковості участі сторін кримінального провадження не встановлено.
Положеннями ч.4 ст.107 КПК України визначено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за можливе розгляд клопотання проводити у відсутність учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській перебувають матеріали кримінального провадження №42025252220000031 від 20.10.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.
13.11.2025 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.
Під час затримання ОСОБА_5 , проведено його особистий обшук, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 3542 грн.: сім купюр номіналом 500 грн., з серією та номером купюр ЄД8301566, КА0587100, ЕН3946351, ЄЄ8710350, АМ7511716, ЕВ6411692, ГЛ7620056, дві купюри номіналом 20 грн., з серією та номером купюр ДП0765272, ЕЖ1928024, одна монета номіналом 2 гривні;
- мобільний телефон Redmi Note 14, чорного кольору в чорному чохлі,
ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , з встановленими
сім-картками з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , з кодом доступу (паролем) «0402».
Відомості про вилучене майно зазначено в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.11.2025 доданого до матеріалів клопотання.
14.11.2025 постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 , вилучені в ході затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України, гроші та мобільний телефон визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42025252220000031 від 20.10.2025.
Положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, передбачено, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Зі змісту ч.2 ст.167 КПК України вбачається, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може бути здійснене під час обшуку та огляду, передбачено ч.2 ст.168 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як встановлено в судовому засіданні, зазначені в клопотанні речі були вилучені 13.11.2025, а клопотання про арешт майна направлене до суду простим поштовим відправленням 14.11.2025, яке отримане судом 17.11.2025, тобто в межах строку, передбаченого ч.ч.3, 5 ст.171 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч.2 ст.131 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Положеннями частини 2 статті 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2 ст.168 КПК України).
При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч.7 ст.236 КПК України).
Відповідно до ч.9 ст.236 КПК України, другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Отже, судом встановлено, що тимчасово вилучені 13.11.2025 речі, під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України, відомості про які зазначено в протоколі затримання особи - є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідають вимогам ст.98 КПК України, оскільки є об'єктами, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі вказані документи були об'єктом кримінально протиправних дій.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, слідчий суддя з метою забезпечення дієвості досудового розслідування, запобігання можливості приховування та зникнення майна та збереження речових доказів, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, вважає наявними підстави для задоволення клопотання в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно, під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України, відомості про які зазначено в протоколі затримання особи.
При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст.7, 110, 131, 132, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025252220000031 від 20.10.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №42025252220000031 від 20.10.2025 на:
- грошові кошти в сумі 3542 грн: сім купюр номіналом 500 грн., з серією та номером купюр ЄД8301566, КА0587100, ЕН3946351, ЄЄ8710350, АМ7511716, ЕВ6411692, ГЛ7620056, дві купюри номіналом 20 грн., з серією та номером купюр ДП0765272, ЕЖ1928024, одна монета номіналом 2 гривні;
- мобільний телефон Redmi Note 14, чорного кольору в чорному чохлі,
ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , з встановленими сім-картками з абонентськими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , з кодом доступу (паролем) «0402», з метою збереження речових доказів.
Арешт накласти шляхом встановлення заборонити користування, відчуження та розпорядження вищевказаним майном до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвала суду не пізніше наступного дня з дня оголошення надсилається особі, яка не була присутня в судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1