Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10822/25
Номер провадження 1-кс/711/2660/25
15 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , подане в рамках кримінального провадження №42025252220000031 від 20.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, учасника бойових дій, ветерана війни, водія зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти, ВОС - 790037А військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , поданим в рамках кримінального провадження №42025252220000031 від 20.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025252220000031 від 20.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 № 6 призначено на посаду водія зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти вказаної військової частини, де проходить військову службу у військовому званні «солдат».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України», особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння,
Відповідно до ст. ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім цього, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.
Згідно з положеннями статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Згідно ст. 24 ч. 1 п. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 з моменту призову на військову службу ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв'язку з чим, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та який триває по теперішній час.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до вимог абз. 1, 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином, ОСОБА_5 діючи всупереч положень чинного законодавства, за усними вказівками невстановлених на даний час службових осіб, які обіймають посади в ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків (функцій), та відповідно до п. 1 примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України, являються службовими особами, вчинив неправомірні дії, які полягають у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 у 2014 році став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому, в жовтні 2025 року ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» стало відомо, що він перебуває в розшуку.
У подальшому, ОСОБА_8 усвідомлюючи те, що йому необхідно оновити свої облікові дані в ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим необхідно самостійно прибути до вказаної установи, перебуваючи в м. Черкаси, звернувся за консультацією щодо порядку зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», як військовозобов'язаного до свого знайомого ОСОБА_9 , разом з цим, враховуючи, що останній не був обізнаний щодо порядку зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_10 », як військовозобов'язаного, ОСОБА_9 запропонував йому звернутися до свого знайомого ОСОБА_5 , який, зі слів ОСОБА_9 , може допомогти із вирішення даного питання.
При цьому, ОСОБА_9 маючи злочинний корисливий умисел на одержання грошових коштів (неправомірної вигоди) повідомив ОСОБА_8 , що після того, як він з'ясує в свого знайомого ОСОБА_5 всі обставини та вартість таких послуг, надасть йому остаточну відповідь.
Надалі ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 17.10.2025 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення та почав діяти під контролем правоохоронних органів.
Так, в цей же період часу, в невстановленому місці та час, ОСОБА_9 звернувся до свого знайомого ОСОБА_5 , який переслідуючи корисливий умисел незаконного одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, в тому числі службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , який підтримує дружні відносини із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням допомоги ОСОБА_8 зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_10 », як військовозобов'язаного та подальшого виключення з військового обліку.
У подальшому, у невстановлений, на даний час, органом досудового розслідування час та місці ОСОБА_5 , попередньо обговоривши питання із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо можливості зняття з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_10 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_8 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я, з власного номеру НОМЕР_2 зателефонував ОСОБА_9 на НОМЕР_3 та повідомив, що вказане питання буде позитивно вирішено у разі одержання ним для передачі службовим особам вказаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки грошових коштів в сумі від 13 000 доларів США. Також, в ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_5 вказав, що йому необхідно надати копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , копію паспорту ОСОБА_8 , копії паспортів і ідентифікаційних кодів батьків ОСОБА_8 та 2 фотографії ОСОБА_8 розміром 3х4 см.
При цьому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, як пособник до реалізації злочинного плану щодо скоєння кримінального правопорушення, за попередньою змовою групою осіб, зокрема із ОСОБА_9 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що у якості завдатку (першої частини неправомірної вигоди) йому необхідно надати грошові кошти в сумі близько 7 000 доларів США, для подальшої їх передачі невстановленим на даний час досудовим розслідуванням службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, 08.11.2025, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_8 перебуваючи поблизу автомобільної мийки, що знаходиться за адресою: вул. Якубовського, 7, м. Черкаси зустрівся з ОСОБА_9 , який у присутності ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_5 та з метою переконання ОСОБА_8 , у необхідності виконання необхідних умов, запевнили останнього, що допоможуть позитивно вирішити питання щодо зняття з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_10 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_8 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я.
Після цього, ОСОБА_8 сфотографувавши на власний телефон копії паспортів та картки платників податків батьків ОСОБА_8 відправив їх ОСОБА_9 у месенджер «Viber» на номер НОМЕР_3 , який перебував у користуванні останнього. Також, ОСОБА_9 будучи пособником в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, запевнив ОСОБА_8 , що за надання їм неправомірної вигоди у розмірі близько 7 000 доларів США, допоможе позитивно вирішити вказане питання.
На вимогу ОСОБА_9 щодо надання частини необхідної суми грошових коштів, ОСОБА_8 , діючи під пасивним контролем правоохоронних органів, погодився та 11.11.2025 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи біля в'їзних воріт до ЖК «Південний квартал», що знаходиться неподалік буд. 12 по вул. Руставі в м. Черкаси, останній, за попередньою телефонною домовленістю, зустрівся з ОСОБА_9 , після чого передав йому 2 фотознімки 3х4 см. ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_9 усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, як пособник до реалізації злочинного плану щодо скоєння кримінального правопорушення, за попередньою змовою групою осіб, зокрема з ОСОБА_5 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , для одержання останніми неправомірної вигоди з використанням службового становища за вчинення дій в інтересах ОСОБА_8 , тобто третьої особи, відразу зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5 і повідомив, що ОСОБА_8 привіз вказані фотознімки, а також завдаток (першу частину неправомірної вигоди) в сумі 2 000 доларів США. Після вказаної розмови, ОСОБА_5 , з метою отримання неправомірної вигоди, надав вказівку ОСОБА_9 передати ОСОБА_8 номер телефону ОСОБА_5 для подальшого безпосереднього спілкування та забрати грошові кошти, які привіз ОСОБА_8 .
В подальшому, у ході проведення спеціального слідчого експерименту в формі контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США у кількості 20 штук з наступними серіями: PB 50526448 B, PL 38249459 H, QG 31708313 A, MG 70969792 A, PF 15854621 P, QK 58186483 B, PL 38249447 H, PL 38249446 H, LB 29278598 K, LA 16742945 C, PB 41336983 K, PD 09955883 D, PJ 69185031 B, PJ 69185186 B, PJ 69185184 B, MB 52581565 G, QK 01202670 B, PB 93144404 I, ML 30330136 C, ML 30330137 C, які ОСОБА_9 перерахував та забравши їх пішов до будинку 1.2 в ЖК «Південний квартал», урочище «Тараскова», Геронимівська сільська рада, Черкаська область.
Отримавши зазначені грошові кошти ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, проте у період з 11.11.2025 до 13.11.2025 зустрівся із невстановленою в ході досудового розслідування особою на ім'я ОСОБА_11 , який передав отримані від ОСОБА_8 грошові кошти, які 11.11.2025 встановленим порядком працівниками правоохоронних органів були вручені ОСОБА_8 для документування протиправної діяльності фігурантів.
Наступного дня, тобто 12.11.2025, близько 12 год. 50 хв., діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану, ОСОБА_12 у месенджері «Viber» переслав ОСОБА_8 повідомлення з банківськими реквізитами ОСОБА_13 зазначивши, що ОСОБА_8 необхідно заповнити свої банківські реквізити по зразку. Згодом, цього ж дня, приблизно о 15 год. 29 хв. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що вказані банківські реквізити потрібно для того, щоб йому, тобто ОСОБА_8 на його рахунок приходила соціальна допомога по догляду за матір'ю ОСОБА_14 . Також, у месенджер «Whats App» з номеру телефону НОМЕР_4 ОСОБА_5 надіслав фотозображення «ВИСНОВОК ЛКК № 481 від 11.11.2025», виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», місто Одеса, вул. МИКОЛАЇВСЬКА ДОРОГА, 144, Код за ЄДРПОУ 32120543 на ім'я ОСОБА_14 » про те, що вона потребує постійного стороннього догляду строком на 1 (один) рік, «МЕДИЧНИЙ ВИСНОВОК ЛКК №483 від 11.11.2025, виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», місто Одеса, вул. МИКОЛАЇВСЬКА ДОРОГА, 144, Код за ЄДРПОУ 32120543 на ім'я ОСОБА_8 » про те, що він може надавати соціальні послуги на непрофесійній основі та «Висновок № 482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» виданий на ім'я ОСОБА_14 про те, що надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
В подальшому, 13.11.2025 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно до реалізації злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб, для одержання ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановленою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірної вигоди з використанням останньою службового становища за вчинення дій в інтересах ОСОБА_8 , тобто третьої особи, близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зустрілись на території комплексу, що за адресою: АДРЕСА_2 , де розташовані гаражні приміщення, якими користується ОСОБА_9 , після чого пройшовши до одного з гаражних приміщень, ОСОБА_5 повідомив, що для вирішення питання про зняття з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_10 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_8 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я він має надати неправомірну вигоду в сумі 15 000 доларів США, надавши заявнику можливість передати останні поетапно (декількома частинами) в залежності від фінансових можливостей заявника, за «позитивне вирішення» вищезазначеного питання, проте згідно вимоги ОСОБА_5 14.11.2025 не менше розміру 5 000 - 7 000 доларів США. При цьому, ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_9 , розуміючи що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, повідомив ОСОБА_8 про те, що вказані грошові кошти необхідно будете передати ОСОБА_9 , після чого останній передасть їх ОСОБА_5 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди для службових осіб, ОСОБА_9 діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану, за попередньою змовою групою з ОСОБА_5 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , для одержання останніми неправомірної вигоди з використанням службового становища за вчинення дій в інтересах ОСОБА_8 , тобто третьої особи, 13.11.2025, близько 17 год. 30 хв., знаходячись в одному з гаражних приміщень на території комплексу, що за адресою: АДРЕСА_2 , де розташовані гаражні приміщення якими користується ОСОБА_9 , попередньо домовившись про вказану зустріч із ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_8 , який діяв під пасивним контролем правоохоронних органів, другу частину неправомірної вигоди в розмірі 7 000 доларів США, одразу після чого, ОСОБА_9 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, вилучено.
Таким чином, ОСОБА_5 діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержав неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США (станом на 11.11.2025 згідно курсу Національного банку України складає 83 911 грн. 80 коп.) за вирішення питання зняття з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_10 », як військовозобов'язаного, подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а у подальшому - вирішення питання щодо виключення ОСОБА_8 з військового обліку на підставі визнання останнього непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я.
14.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: у вчиненні пособництва в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та іншого підозрюваного, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю вище вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:
1. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.
За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_5 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс. Такі дії свідчать про відсутність стимулюючих засобів запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, оскільки впродовж останнього часу на території України в засобах масової інформації щомісячно затримуються посадовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, МСЕК, ВЛК тощо під час отримання неправомірної вигоди.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.
При цьому, слідчий вважає за необхідне врахувати, що дії фігуранта були вчинені в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним. При цьому прикро, що у час війни, коли майже половина населення України зі зброєю в руках боронять країну і гинуть за неї, серед людей є й ті, хто більше приділяє увагу виключно своєму особистому незаконному збагаченню. Усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зв'язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
2. Підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у дружніх відносинах з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 , що свідчить про те що останні, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв'язки для:
- знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх речей і документів.
Крім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 за допомогою месенджеру надіслав фотозображення «ВИСНОВОК ЛКК № 481 від 11.11.2025», виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», місто Одеса, вул. МИКОЛАЇВСЬКА ДОРОГА, 144, Код за ЄДРПОУ 32120543 на ім'я ОСОБА_14 » про те, що вона потребує постійного стороннього догляду строком на 1 (один) рік, «МЕДИЧНИЙ ВИСНОВОК ЛКК №483 від 11.11.2025, виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», місто Одеса, вул. МИКОЛАЇВСЬКА ДОРОГА, 144, Код за ЄДРПОУ 32120543 на ім'я ОСОБА_8 » про те, що він може надавати соціальні послуги на непрофесійній основі та «Висновок № 482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» виданий на ім'я ОСОБА_14 про те, що надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказані обставини необхідно дослідити на предмет їх надходження та реєстрації у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а у разі звернення до вказаного ТЦК та СП, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв'язки для знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування їх
У разі, якщо ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, у випадку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у володінні якої можуть знаходитися документи, в тому числі щодо притягнення заявника до адміністративної відповідальності та зняття його з розшуку існуватиме реальна загроза їхньої заміни та/чи знищення.
До того ж, під час проведення 13.11.2025 обшуку автомобіля, який перебував у користуванні підозрюваного, вилучено копії та оригінали документів та паспортів військовозобов'язаних громадян, що свідчить про системність корупційних діянь.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , використовуючи дружні зв'язки у військовому середовищі, статус військовослужбовця матиме змогу незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на:
* свідків - понятих, які були присутні під час проведення обшуків та затримання останнього, а також осіб, які будуть встановлені та допитані в якості свідків у даному кримінальному провадженні;
* свідка - ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів та якому відомі обставини вчинення вказаного злочину, у зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_9 , перебуваючи на волі може на нього незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження, зокрема в частині відмови надання ним показань;
* іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , якому відомі обставини вчинення вказаного злочину та ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може на нього незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження, зокрема в частині відмови надання ним показань.
Тобто маючи доступ до засобів зв'язку та коло знайомих у військовому середовищі, у тому числі серед військовослужбовців він може використати свій авторитет або психологічний тиск для схиляння свідків та підозрюваного до зміни показань чи відмови від них; знає місце проживання свідків та підозрюваного, оскільки ознайомлений із їхніми анкетними даними; усвідомлює, що показання цих осіб мають вирішальне значення для доведення його вини, існує реальний ризик незаконного впливу на них шляхом: погроз, залякування або переконання з метою відмови від показань; узгодження показань із іншими учасниками події; перешкоджання проведенню слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення істини.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні.
4. Одержання неправомірної вигоди підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Збереження доступу до ресурсів, зв'язків, в тому числі, із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 створює можливості для нових корупційних діянь. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності за місцем проходження військової служби, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст. 407 КК України.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання в Черкаській області, фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками та фігурантами у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками, так і особами із числа ІНФОРМАЦІЯ_5 , що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, оскільки останні можуть бути також причетні до його вчинення. Вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану об'єктивно підвищує суспільну небезпеку діяння, що вимагає застосування найсуворішого запобіжного заходу. Військовослужбовець є суб'єктом підвищеної відповідальності, зобов'язаний діяти у суворій дисципліні, в інтересах обороноздатності держави. У контексті війни - це обґрунтовано необхідністю забезпечення безпеки, порядку та дисципліни. Враховуючи факт вчинення злочину військовослужбовцем у період дії воєнного стану, статус військового, яким він володіє, та реальні ризики втечі та впливу на інших осіб, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім.
Крім цього, застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою не забезпечить нейтралізацію зазначених ризиків, оскільки підозрюваний, зважаючи на свої дружні зв'язки у військовому середовищі, має реальні можливості для впливу на учасників кримінального провадження та ухилення від правосуддя.
На переконання сторони обвинувачення, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання зазначеним ризикам.
У зв'язку з вище викладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо визначення розміру застави слідчий вказував, що ОСОБА_5 проходить військову службу, у військовому званні солдат, та отримував щомісячне грошове забезпечення близько 50 тис. грн. Так, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5 у період з 01.01.2025 по 31.10.2025 отримав грошове забезпечення в розмірі 500 850 грн.
Таким чином, у разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий вважає за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується, вчинено з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, а також те, що ОСОБА_5 отримував грошове забезпечення та був затриманий після вчинення кримінального правопорушення, прошу визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного ОСОБА_5 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Разом з тим, у разі внесення застави, проси покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та служби;
- заборонити спілкування із підозрюваним ОСОБА_9 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідком ОСОБА_8 в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з утриманням у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням процесуальних обов'язків, зазначених у клопотанні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Крім того прокурор зазначив, що підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до нього у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказаний ризик є досить реальним, оскільки дружина підозрюваного проживає закордоном. Підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме змогу знищити, спотворити чи приховати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування та необхідність проведення значного обсягу слідчих (розшукових) дій. Також, перебуваючи на волі останній особисто чи через третіх осіб, шляхом вмовлянь до зміни наданих ними показів, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, може незаконно впливати на свідків та понятих у даному кримінальному провадженні, зокрема на заявника ОСОБА_8 та військовослужбовців військової частини, в якій проходить службу. Крім того, враховуючи характер кримінально-протиправних дій, інкримінованих в провину ОСОБА_5 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється. Про ризик продовжити протиправну діяльність, також на переконання сторони обвинувачення свідчить те, що в ході проведення обшуку в автомобілі підозрюваного було виявлено та вилучено велику кількість як оригіналів так і копій документів третіх осіб, в тому числі і військовозобов'язаних, що на переконання сторони обвинувачення вказує на те, що така його протиправна діяльність може мати системний характер з метою отримання прибутку. На підставі викладеного, прокурор вважав, що саме тримання під вартою підозрюваного зможе запобігти вказаним ризикам та відповідатиме меті кримінального провадження. При визначені альтернативного запобіжного заходу у виді застави прокурор вважав, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім стримуючим засобом для належного виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків. Також зазначив, що згідно відомостей про доходи підозрюваного, застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не буде надмірною та відповідатиме майновому стану останнього.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість та недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні. Зокрема зазначав, що стороною обвинувачення на даний час не оспорюється підозра, однак, на його переконання були відсутні підстави для затримання його підзахисного в порядку ст. 208 КПК України. На його переконання, зазначені у клопотанні ризики є неконкретизованими та надуманими стороною обвинувачення. Його підзахисний є військовослужбовцем, а тому не зможе виїхати за межі України. Крім того, він має постійне місце проживання. Його підзахисний не має наміру та підстав для переховування, вчинення впливу на свідків. Просив врахувати, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, доказів що може вчинити інше кримінальне правопорушення не надано, це лише припущення сторони обвинувачення. Прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки, оскільки за останнього готові поручитись командир 4 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_15 та заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення старший лейтенант ОСОБА_16 .
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, повністю підтримавши доводи свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025252220000031 від 20.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
13.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 14.11.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у вчиненні пособництва в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 , протоколами допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом огляду предмету від 12.11.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.11.2025; протоколом обшуку транспортного засобу від 13.11.2025; протоколом огляду ідентифікації грошових коштів від 11.11.2025 та від 13.11.2025.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Так, при встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА_5 в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин, інкримінований в провину ОСОБА_5 є корупційним, отже у разі засудження останнього за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України до нього не може бути застосовано звільнення від відбування покарання та застосування більш м'якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 військовослужбовець, має постійне місце проживання, одружений, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, вказані захисником характеризуючі дані, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.
Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування знаходиться на початковій стадії та органом досудового розслідування ще не вилучено значний обсяг документів, що мають значення для даного кримінального провадження, що потребує отримання тимчасового доступу до речей та документів та проведення ряду слідчих дій, а також що перебуваючи на волі підозрюваний особисто чи через третіх осіб може вчиняти дії щодо знищення, приховання чи спотворення таких речей, документів та відомостей.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_8 , свідків, які були залучені до проведення слідчих (процесуальних) дій в якості понятих та які були присутні під час їх проведення, а також свідків з числа військовослужбовців військової частини, в якій проходить службу ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.
Крім того слідчий суддя враховує, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування ще не встановлено повне коло осіб, які можуть бути причетними до встановлених слідством подій в даному кримінальному провадженні, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі особисто чи через третіх осіб, зможе впливати на осіб, які можуть набути статусу свідків у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За такого слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику ймовірного впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_8 , свідків, які були залучені до проведення слідчих (процесуальних) дій в якості понятих та які були присутні під час їх проведення, а також свідків з числа військовослужбовців військової частини, в якій проходить службу ОСОБА_5 .
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_5 підозрюється, оскільки з урахуванням інкримінованих йому дій, а також враховуючи обсяг оригіналів та копій документів третіх осіб, в тому числі і військовозобов'язаних, які було вилучено в автомобілі підозрюваного в ході проведення обшуку, вказана незаконна діяльність могла мати систематичний характер та бути джерелом отримання незаконного прибутку підозрюваним, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення чи вчинення іншого та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров'я.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є тяжким, корупційним злочином та має підвищену суспільну небезпеку, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Щодо застосування особистої поруки слід зазначити наступне.
Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).
Особиста порука, як і особисте зобов'язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.
Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Згідно ч. 2 ст.180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.
Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.
До слідчого судді надійшла заява командира 4 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 та заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_16 про особисту поруку відносно підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_16 готові взяти підозрюваного на особисту поруку та ручаються за його належну поведінку, зобов'язуючись забезпечити явку і при необхідності доставку до суду на першу вимогу.
У судовому засіданні заслухано ОСОБА_15 , який зазначив, що він є військовослужбовцем ЗСУ, на даний час є командиром 4 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_5 перебуває в його підпорядкуванні. Останнього він знає як відповідального, дисциплінованого військовослужбовця, може охарактеризувати його лише з позитивного боку, жодних негативних відгуків про нього не чув. Він готовий поручитись за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України. При цьому вказав, що він ознайомлений з обов'язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов'язків.
Також, в судовому засіданні заслухано ОСОБА_17 , який зазначив, що він є військовослужбовцем ЗСУ, на даний час є заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення. ОСОБА_5 він знає як відповідального, дисциплінованого військовослужбовця, може охарактеризувати його лише з позитивного боку, жодних негативних відгуків про нього не чув. Він готовий поручитись за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України. При цьому вказав, що він ознайомлений з обов'язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов'язків
Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров'я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що у суду відсутня будь-яка інформація стосовно осіб ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , яка б давала підстави вважати даних осіб такими, які заслуговують на особливу довіру. При цьому, останніми не було надано доказів, що підтверджують їхні особи та характеризують їх як поручителів, з яких би слідчий суддя міг встановити, чи заслуговують поручителі на його довіру, чи здатні поручителі достатньо впливати на підозрюваного ОСОБА_5 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з врахуванням даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 , обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості покарання за його скоєння.
Звернень від інших осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу, до слідчого судді не надходило.
З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі досудового розслідування, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, на думку слідчого судді, не здатний, на даний час, належним чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому клопотання командира 4 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 та заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_16 про особисту поруку за підозрюваного не підлягає задоволенню.
Домашній арешт на думку слідчого судді не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховування від слідства та суду, знищення, приховання чи спотворення речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, спілкуванню підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчинених кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Посилання сторони захисту про відсутність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, на думку слідчого судді не свідчить про відсутність законних підстав для затримання та тримання під вартою підозрюваного, оскільки загальний порядок речей у кримінальному провадженні, вже існуюча доказова інформація за результатами проведених негласних слідчих розшукових дій та за результатом проведеного обшуку транспортного засобу підозрюваного, свідчили про існування розумних підозр у відношенні ОСОБА_5 про вчинення ним кримінального правопорушення.
Також, доводи сторони захисту щодо недотримання положень ст. 208 КПК України, не впливають на висновки слідчого судді щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обґрунтовану підозру і наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема щодо наявності міцних соціальних зв'язків, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчим суддею не встановлено, а стороною захисту не надано.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2025 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею враховано матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_5 та наявність у нього офіційного доходу, що підтверджується долученими до клопотання документами.
Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув'язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 13.11.2025, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.11.2025. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 11.01.2026 включно.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , подане в рамках кримінального провадження №42025252220000031 від 20.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України - задовільнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 11.01.2026 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 13.11.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42025252220000031, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2025.
Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;
- не відлучатися із м. Городище Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) із підозрюваним ОСОБА_9 , свідком ОСОБА_8 , а також військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.01.2026 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 11.01.2026 включно.
У задоволенні клопотання командира 4 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 та заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_16 про застосування відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у виді особистої поруки - відмовити.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1