Справа № 636/6591/25
Провадження 1-кп/636/1375/25
Іменем України
05.11.2025 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 12025221250000357 від 07.06.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей не має, освіта середня, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав до застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження № 12025221250000357 від 07.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 02.09.2025 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України та враховуючи те, що вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 09.05.2025 ОСОБА_4 визнаний винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та відносно нього призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, однак вирок не набрав законної сили, отже на даний момент вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- обвинувачений зможе здійснити вплив на свідків, у зв'язку з тим, що свідки у вказаному провадженні є його знайомими, тому він шляхом примусу, вмовлянням, підкупу може схилити їх давати показання на свою користь, що вказує на наявність ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України);
- вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній в період з 03.04.2025 по 22.04.2025 перебував у розшуку згідно ухвали Немишлянського районного суду м. Харкова, до нього неодноразово застосовувався судом привід, та згідно вимоги на перевірку наявності судимості, останній раніше неодноразово судимий та притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 знаходячись на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, пов'язану зі вчиненням злочинів, що вказує на наявність ризику передбаченого - вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Копія вказаного клопотання завчасно до судового засідання вручена обвинуваченому та захиснику.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та просив його задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із заявами, в яких просили провести судове засідання без їх участі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, вважає, що ризики зазначені в клопотанні, стороною обвинувачення не доведені. Вказала, що обвинувачений хворіє на тяжкі захворювання, має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання. Просила обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та заявила усне клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, підтримав захисника та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у виді цілодобового домашнього арешту, зазначив, що не переховувався від суду та не має намірів впливати на свідків та потерпілих.
При цьому вмотивованих клопотань та документів на підтвердження своїх заперечень стороною захисту не надано, тому суд позбавлений у повній мірі з'ясувати заперечення захисту щодо обставин, які враховуються судом при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
На питання головуючого обвинувачений повідомив за орендував житло за адресою: АДРЕСА_2 та на даний час йому не відомо чи проживає хтось за вказаною адресою.
Прокурор заперечувала проти клопотання сторони захисту, посилаючись на його необґрунтованість, також вказав, що виконання цілодобового домашнього арешту за адресою, яка зазначена захисником, неможливо, так як це було орендоване житло та не відомо, чи є згода власника майна на проживання обвинуваченого, чи може на даний час хтось проживає у вказаній квартирі.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, до 27.09.2025, з визначенням застави у розмірі 151 400,00 грн. (ухвала слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 30.07.2025).
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.2025 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_4 , на 60 (шістдесят) днів, до 09 листопада 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено
Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.
Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на свідків та потерпілих, п.5) - вчинення іншого кримінального правопорушення, про наявність яких вказує прокурор, поясненнями обвинуваченого не спростовуються, та суд погоджується з їх існуванням.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, беручи до уваги, що, обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, до арешту офіційно не був працевлаштованим та постійного джерела доходу не мав, був оголошений у розшук, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, стороною захисту до суду на підтвердження зазначеного в судовому засіданні, не надано жодних доказів щодо тяжких захворювань обвинуваченого ОСОБА_4 чи погіршення його стану здоров'я та неможливості його перебування в умовах слідчого ізолятору.
Відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв'язку з чим клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає, а обвинуваченому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому у розмірі, який було визначено ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 30.07.2025, а саме у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок, відсутні підстави для зміни раніше визначеного розміру застави відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого злочину забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, право особи на звільнення, що обумовлене гарантіями з'явитись у судове засідання є проявом закладеної у Конвенції (п.1 ст. 5) та практиці Суду презумпції свободи, відповідно до якої позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення ЄСПЛ у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Олександр Макаров проти Росії», «Хайредінов проти України», «Ідалов проти Росії», «Худойоров проти Росії»). Водночас, положення п. 3 ст. 5 Конвенції мають спеціальне призначення, яке полягає у спрямуванні національних органів на вжиття усіх заходів задля визначення оптимального виду, розміру та обсягу гарантії, яка з одного боку, буде достатньою аби запобігти ризику втечі особи або ухилення її від кримінальної відповідальності, а з іншого - забезпечить їй реальну можливість скористатись нею та залишитись на свободі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 04 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу, який підтверджує внесення застави на спеціальний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Харківській слідчий ізолятор».
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначити до 04 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий: суддя ОСОБА_1