12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 348/1256/25 пров. № А/857/31312/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2025 року (суддя - Гундяк Т.Д., час ухвалення - 16:00 год., місце ухвалення - м. Надвірна, дата складання повного рішення - 11.07.2025),
в адміністративній справі №348/1256/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження,
встановив:
У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною та скасувати постанову №10510 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12 травня 2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.; 2) закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.07.2025 адміністративний позов задоволено. Постанову №10510, винесену 12.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасовано та справу про адміністративне правопорушення закрито.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення без повного з'ясування усіх обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, внаслідок чого вищевказане рішення повинно бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт про те, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких води перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_1 є собою чоловічої статі, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний, тому на нього розповсюджуються вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов'язок та військову службу, про оборону України, у тому числі щодо явки за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Оскільки позивач порушив правила військового обліку, його було доставлено працівниками РВП ГУНП в Івано-Франківській області та на нього працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був складений протокол №10379 від 12.05.2025 р. Враховуючи виявлені вищевказані факти і обставини, на підставі матеріалів адміністративної справи, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс 15.05.2025 року оскаржувану постанову.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду в повному обсязі, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Постановою №10510, винесеною 12 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн (а.с.68, 132).
Із вказаної постанови слідує, що 04.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 посадовими особами Надвірнянського РВП ГУ НП доставлено ОСОБА_3 . Під час перевірки військово-облікових даних військовозобов'язаного та звірки з АІТС «Оберіг» було виявлено, що даний військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин по повістці №658042, яка була надіслана Укрпоштою, чим порушив правила військового обліку, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 310-1 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та як наслідок про неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №10510 від 12.05.2025 про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частині 1 та 2 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно із частинами 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд також враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч.8 ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.
Відповідно до абзаців 1 - 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною 3 якої за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Згідно п.3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
У розглядуваній справі судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 була сформована повістка №658642 від 13.10.2024 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.10.2024 для уточнення даних, яка направлена рекомендованим поштовим відправленням, з описом вкладенням до рекомендованого поштового відправлення, з повідомленням про вручення, та 01.11.2024 повернена відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 61-63, 64, 129).
09.05.2025 року офіцером відділу обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №10379 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у якому вказано, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин по повістці №658642, яка була надіслана Укрпоштою, чим порушив правила військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.201-1 КУпАП в особливий період (а.с.58, 123).
12 травня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , постановою №10510 установив, що 04.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 посадовими особами Надвірнянського РВП ГУ НП доставлено ОСОБА_3 . Під час перевірки військово-облікових даних військовозобов'язаного та звірки з АІТС «Оберіг» було виявлено, що даний військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин по повістці №658042, яка була надіслана Укрпоштою, чим порушив правила військового обліку, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 310-1 КУпАП. На позивача цією постановою накладено штраф у сумі 17000 гривень
Однак, вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанова №10510 по справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2025, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 без врахування вимог ч.7 ст.38 , та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, що є грубим процесуальним порушенням, а тому підлягає скасуванню.
Так, відповідно до ч.7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Згідно наведеного вище протоколу №10379 про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови №10510 від 12.05.2025 судом встановлено, що порушення ОСОБА_1 як військовозобов'язаним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період вчинено у зв'язку із неприбуттям позивачем за викликом по повістці №658642 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год. 24 жовтня 2024 року для уточнення даних.
Отже, апеляційний суд зазначає, що виявлення вказаного правопорушення відповідачем відбулось саме 24 жовтня 2024 року, оскільки в цей день було з'ясовано, що позивач по повісті за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год. 24.10.2024 року не з'явився.
Однак спірну постанову 10510 по справі про адміністративне правопорушення винесено 12 травня 2025 року, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що застосування адміністративного стягнення до позивача застосовано 12.05.2025 поза межами строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування оскаржуваної постанови відповідача з підстав не недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та як наслідок - неправомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 порушення вчинено і виявлено 24 жовтня 2024 року - неприбуття по повістці №658642 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24 жовтня 2024 року, однак оскаржуваною постановою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності лише 12 травня 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в справі, на виконання вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження, тому її належить задоволити частково.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі встановленого колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи ухвалено з неповним встановленням обставин у справі та з порушенням норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нової постанови з врахуванням приписів статті 286 КАС України.
Апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки позивач просив закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення), а судом апеляційної інстанції сформовано висновок про те, що провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП необхідно закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП (у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2025 року в адміністративній справі №348/1256/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження - скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 травня 2025 року №10510 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 21.11.2025 року