21 листопада 2025 року м. Рівне №460/9919/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК"
доРівненської митниці
про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (далі по тексту - позивач) до Рівненської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2025/000041;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000002/2 від 22.01.2025.
Позовна заява обґрунтована тим, що декларантом разом з митною декларацією подані до митного органу усі належні документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом сформовані Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Позивач доводить, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товарів. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. Зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та виявлені окремі розбіжності або неточності. Таким чином, відповідач вважає, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (ТОВ "ОТОТРАК") зареєстроване як юридична особа 09.11.2018; види діяльності за КВЕД: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (Покупець) та Компанією NINGBO WOKA INTERNATIONAL TRADING CO., LTD. from CHINA (Продавець) укладений Контракт від 05.03.2024 № NW0503202415 (далі - Контракт № NW0503202415), предметом якого є продаж товару - автозапчастин та комплектуючих до них.
З метою митного оформлення товару, поставленого на виконання Контракту №NW0503202415, декларант подав до митного органу МД №25UA204020001480U9 від 22.01.2025 з визначенням вартості товару за основним методом - ціною Контракту №NW0503202415 (графа 43 Код МВВ - 1).
Разом з митною декларацією декларантом митному органу подано документи: контракт № NW0503202415 від 05.03.2024; специфікація № WOKA2024082701 від 27.08.2024; Proforma invoice № WOKA20240827 від 27.08.2024; Commercial invoice № WOKA2024082701 від 27.08.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 25С3302А6Е60/00001 від 07.01.2025; коносамент № ZH231000425 від 01.11.2024; CMR № 00276 від 17.01.2025; супровідний документ ТІ (Dispatch note modelTl) № MRN 25PL322010NS6IS0M8 від 07.01.2025; квитанція SWIFT № 572 від 03.09.2024; заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 02.09.2024; квитанція SWIFT № 607 від 06.11.2024; заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 06.11.2024; квитанція SWIFT № 616 від 15.11.2024; заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 15.11.2024; відвантажу вальна специфікація № WOKA2024082701 від 27.08.2024; прайс-лист № б.н. з 26.08.2024 по 31.12.2024; митна декларація країни відправлення №310120240515501615 від 27.10.2024; договір доручення № 19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019; договір № ОТ/34-67 від 27.12.2022; заявка № 35401 від 25.10.2024 до Договору № ОТ/34-67 від 27.12.2022; рахунок на оплату № 534 від 17.01.2025; довідка про транспортні витрати № 534 від 17.01.2025; сертифікат відповідності (Certificate of conformity) № UA.PN.060.0110-25 від 21.01.2025; сертифікат відповідності ( Certificate of conformity) № UA.PN.060.0111-25 від 21.01.2025р. з Додатком № 1; сертифікат відповідності ( Certificate of conformity) № UA.PN.060.0112-25 від 21.01.2025 з Додатками № 1 і № 2; сертифікат відповідності ( Certificate of conformity) № UA.PN.060.0113-25 від 21.01.2025; сертифікат відповідності ( Certificate of conformity) № UA.PN.060.0114-25 від 21.01.2025 з Додатком № 1; висновок органу із оцінки відповідності ТОВ «НПП МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І СИСТЕМИ» № 066/0036 від 21.01.2025; висновок органу із оцінки відповідності ТОВ «НПП МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І СИСТЕМИ» № 066/0037 від 21.01.2025 з Додатком № 1; лист Вих. № 2201-1 від 22.01.2025.
Листом №2201-1 від 22.01.2022 декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано: платіжні документи завірені належним чином №616 від 15.11.2024, №572 від 03.09.2024, №607 від 06.11.2024, документ форми Т1 від 17.01.2024 та зазначено прохання прийняття рішення без врахування термінів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Вказана обставина сторонами не заперечується.
Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000002/2 від 22.01.2025 (далі - Рішення №UA204020/2025/000002/2), яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставою для коригування стали:
“I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має права упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.
2) подані до митного оформлення документи містять неточності:
- надані до митного оформлення банківські платіжні документи від 03.09.2024 № 572, від 15.11.2024 №616, від належним чином не завірені. Загальна сума платежів згідно банківських платіжних документів не кореспондується з вартістю товарів, що зазначена у проформі;
- надана до митного оформлення копія митної декларація країни відправлення без перекладу;
- в довідці про транспортні витрати від 17.01.2024 №534 та рахунку на оплату від 17.01.2025 №534 зазначено вид послуги «оформлення Т1 », однак до митного оформлення Т1 не надано.
Вищевказане свідчить про наявність заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товарів та відомостей, що не підтверджені документально.
II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями: Товар №31 за МД № 24UA100230519911U4 від 01.10.2024 за ціною 8,02 дол. СШАза кг; товар №32 за МД № 24UA500580003780U5 від 16.11.2024 за ціною 8,02 дол. СШАза кг.; товар №47 за МД № 24UA100350734288U8 від 29.10.2024 за ціною 5,42дол. СШАза кг.; товар №51 за МД № 24UA101020038869U0 від 07.11.2024 за ціною 5,76дол. СШАза кг.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість товарів може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів: 1. відповідну бухгалтерську документацію продавця; 2. висновок експерта щодо вартісних та якісних характеристик товарів підготовлений відповідними експертними організаціями; 3. банківські платіжні документи; 4. копія митної декларація країни відправлення з перекладом.
У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанті та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічніх) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом ні основі додавання вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначений у статтях 58 - 63 МКУ, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.
Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною деклараціями:
товар №31 - (МД № 24UA100230519911U4 від 01.10.2024) за ціною 8,02 дол. США за кг., числове значення митної вартості товару становить 15278,6163 UAH (8,02 дол. США/кг *45,18кг * 42,1661 грн/дол. США) або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 362,3436 дол. США;
товар №32 - (МД № 24UA500580003780U5 від 16.11.2024) за ціною 8,02 дол. США за кг., числове значення митної вартості товару становить 70832,1791 UAH (8,02 дол. США/кг * 209,456кг * 42,1661 грн/дол. США) або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 1679,8371дол. США;
товар №47 - (МД № 24UA100350734288U8 від 29.10.2024) за ціною 5,42 дол. США за кг., числове значення митної вартості товару становить 91256,1266 UAH (5,42 дол. США/кг *399,3кг* 42,1661 грн/дол. США ) або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 2164,2060 дол. США EUR;
товар №51 - (МД № 24UA101020038869U0 від 07.11.2024) за ціною 5,76 дол. США за кг., числове значення митної вартості товару становить 6193,3568 UAH (5,76дол. США/кг *25,5 кг* 42,1661 грн/дол. США ) або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення -146,8800 дол. США.».
Митним органом сформована Картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2025/000041 (далі - Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Причини відмови: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000002/2 від 22.01.2025 відповідно до вимог Розділу III (статті 49-66) Митного кодексу України.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).
Відповідно до частин 8 - 11 статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).
Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи:
1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд констатує, що доказів наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та неточностей відповідач не надав.
Щодо розбіжностей та неточностей, на думку відповідача, які зазначені у рішенні про корегування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
На обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару митний орган зазначає, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи від 03.09.2024 №572, від 15.11.2024 №616, належним чином не завірені. Загальна сума платежів згідно банківських платіжних документів не кореспондується з вартістю товарів, що зазначена у проформі.
Надаючи оцінку вказаному зауваженню суд зазначає, що з метою виконання взятих на себе зобов'язань, позивач здійснив оплату у розмірі 64710,44 доларів США, що підтверджується квитанціями SWIFT від 03.09.2024 №572, від 06.11.2024 №607 та від 15.11.2024 №616.
Вказані квитанції оформлені в електронному вигляді і за своєю формою та змістом відповідають вимогам Постанови Національного банку України від 28.07.2008 № 216 “Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах».
Оплату за товар позивачем здійснено через банківський сервіс “Інтернет-банкінг» зі свого рахунку, а тому електронна квитанція, яка містить обов'язкові реквізити електронного розрахункового документа, зокрема, платіжної інструкції в іноземній валюті, визначені положеннями вказаної Постанови №216, є документом, що підтверджує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку при проведенні платежу в системі банку та підписом уповноважених осіб банку вона не завіряється.
Квитанція містить дату виконання банківської операції та решту необхідних реквізитів електронного розрахункового документа, що використовуються в системах “клієнт-банк», “клієнт-Інтернет-банк», які визначаються договором між банком та клієнтом, а також містять відмітку про підпис таких платіжним документів платником за допомогою електронного підпису.
У наданих електронних квитанціях SWIFT від 03.09.2024 №572, від 15.11.2024 №616 міститься посилання на контракт та інвойс, зазначено дату операції, суму операцій в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача.
Проведення оплати за поставлений товар також підтверджується заключними виписками по рахунку позивача за 02.09.2024, за 06.11.2024 та за 15.11.2024.
Аналогічна вартість товару вказана рахунку-проформі № WOKA20240827 від 27.08.2024 і комерційному інвойсі № WOKA2024082701 від 27.08.2024.
Жодних розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару ці документи не містять, а чітко відображають ідентичні умови оплати та вартість товару, яка і була повністю сплачена позивачем на момент митного оформлення та підтвердження чого було надано митному органу.
Крім того, судом встановлено, що листом №2201-1 від 22.01.2022 декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано платіжні документи завірені належним чином №616 від 15.11.2024, №572 від 03.09.2024, №607 від 06.11.2024.
Щодо зауваження митного органу “надана до митного оформлення копія митної декларація країни відправлення без перекладу» та вимоги надати “копію мутної декларація країни відправлення з перекладом», то суду слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відповідно до листа Державної митної служби України № 11/6-21-9576 від 05.12.2001 року, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну Територію України № 170/97-ВР від 03.04.1997 року» затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, до зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка.
Отже, у цьому випадку у порядку статті 254 МК України на позивача не був покладений обов'язок щодо надання перекладу на українську мову документу - копії митної декларації країни відправлення.
Більше того, згідно з частиною другою статті 53 МК України до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію продавця законодавцем не включено. Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати виключно за умови, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, експортна митна декларація не є тим основним документом, на підставі якого встановлюється митна вартість товару.
Щодо зауваження митного органу “в довідці про транспортні витрати від 17.01.2024 №534 та рахунку на оплату від 17.01.2025 №534 зазначено вид послуги «оформлення Т1», однак до митного оформлення Т1 не надано», то суду слід зазначити наступне.
Так, Т1 (транзитна митна декларація) складається у випадках транзитного перетину варом кордону країн ЄС, заповнюється на імпортні товари, які транспортують від ного митного поста до іншого, в цьому випадку - транзитного перетину кордону республіки Польща і транзитного перевезення товару її територією.
Для підтвердження транспортних витрат на перевезення імпортованого товару Рівненській митниці було надано: Договір № ОТ/34-67 від 27.12.2022, укладений з експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ»; заявка № 35401 від 25.10.2024 до Договору №ОТ/34-67 від 27.12.2022; рахунок на оплату № 534 від 17.01.2025; довідка про транспортні витрати № 534 від 17.01.2025.
Крім того, листом №2201-1 від 22.01.2022 декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано було надано супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) № MRN 25PL322010NS6IS0M8 від 07.01.2025.
Таким чином, суд вважає підтвердженим матеріалами справи, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Щодо коригування митної вартості товарів на підставі МД: товар №31 №24UA100230519911U4 від 01.10.2024 - 8,02 дол. США/кг; товар №32 №24UA500580003780U5 від 16.11.2024 - 8,02 дол. США/кг.; товар №47 №24UA100350734288U8 від 29.10.2024 - 5,42дол. США/ кг.; товар №51 №24UA101020038869U0 від 07.11.2024 за ціною 5,76дол. США/кг, то посилання на володіння митним органом інформацією щодо іншого цінового рівня товарів не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Суд наголошує, що саме по собі прирівняння митним органом цін схожих товарів, без врахування особливостей товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, у зв'язку із чим це може впливати й на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням різних чинників, таких як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.
Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, як не є підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Окрім того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до інших, відповідач жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент та умови поставок).
Такі міркування узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.
За наведеного спірні рішення відповідача не відповідають ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.
Крім того, суд зазначає, що наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення. Але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.
Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.
Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов'язання декларанта надавати додаткові документи.
Посилання в оскаржуваному рішенні на інші митні декларації, за якими здійснене митне оформлення товарів за іншими ціновими показниками, не може бути підставою для коригування митної вартості заявлених позивачем товарів.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
Як встановлено судом, оскаржуване рішення №UA204020/2025/000002/2 від 22.01.2025 не містить жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень. Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 6056,00 грн, згідно з платіжними інструкціями від 04.06.2025 №ОТ643 та №ОТ644.
Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.
Щодо розподілу витрат на переклад документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає таке.
Стаття 137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п'ята).
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста).
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних із перекладом документів з іноземної українською мовою, які підлягають дослідженню під час судового розгляду справи, входить до предмета доказування.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020.
При пред'явленні позову до позовної заяви позивачем було долучено докази з офіційним перекладом з англійської та китайської мови на українську.
На підтвердження понесення позивачем витрат з перекладу надано суду:
- Договір про надання послуг усного та письмового перекладу від 27.02.2023 №106-23, укладений між Приватним підприємством “АЛЬФА ПЕРЕКЛАД» (Виконавець) та ТОВ "ОТОТРАК" (Замовник), згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати кваліфіковані послуги письмового перекладу документів, текстів тощо та усного перекладу з російської мови на українську мову або інші іноземні мови, які Виконавець має можливість здійснювати, або навпаки з іноземної мови на українську мову відповідно до стандартів Асоціації перекладачів України (п.1.1); за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю плату на підставі виставлених рахунків. Розмір плати відображається в Актах виконаних робіт згідно з фактичним обсягом наданих послуг (п.3.1); оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, який зазначений у цьому Договорі, протягом трьох робочих днів після підписання Сторонами Акту виконаних робіт, який засвідчує факт належним чином наданих Виконавцем послуг, відсутність взаємних претензій у Сторін та прийняття послуг Замовником (п.3.2);
- рахунок на оплату від 08.05.2025 №89 на суму 11801,50 грн за надання послуг письмового перекладу з англійської та китайської мов на українську мову, послуги редагування перекладу з англійської мови на українську мову, послуги перекладу з нотаріальним посвідчення підпису перекладача;
- акт наданих послуг від 08.05.2025 №87, згідно з яким було надано послуги письмового перекладу з англійської та китайської мов на українську мову, послуги редагування перекладу з англійської мови на українську мову, послуги перекладу з нотаріальним посвідчення підпису перекладача на суму 11801,50 грн;
- платіжну інструкцію від 08.05.2025 №ОТ526 про оплату послуг за договором від 27.02.2023 №106-23 по рахунку №89 від 08.05.2025 на суму 11801,50 грн.
Загальна сума витрат на переклад складає 11801,50 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних із залученням перекладача для перекладу документів з іноземних мов на українську мову, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат позивача є обґрунтованим, підтвердженим належними й допустимими доказами, а тому понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача у складі судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" до Рівненської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2025/000041 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000002/2 від 22.01.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати, пов'язані з перекладом документів, в сумі 11801,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (вул. Тиха, 7,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 42617033)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Повний текст рішення складений 21.11.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО