Справа № 420/19408/25
21 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому позивач, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 14 175,66 грн., що був утриманий з його донарахованої індексації грошового забезпечення, яка йому була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року у справі №420/31266/24;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 на суму 14 175,66 грн., яка була виплачена йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року у справі №420/31266/24;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонного загону) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 18.04.2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 18.04.2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 18.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі №420/31266/24 йому було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення на суму 60 640,31 грн.
З метою отримання інформації щодо виконання рішення суду по справі №420/31266/24, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 , на що отримав відповідь, з якої вбачається, що на виконання рішення суду від 16.01.2025 року по справі №420/31266/24 йому нараховано до виплати індексацію грошового забезпечення, водночас, із вказаної суми відповідачем утримано податок з доходів фізичних осіб.
У той же час Військовою частиною НОМЕР_5 , в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду у справі №420/19408/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що виплата на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №420/34085/24 не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються.
Під час розгляду справи від представника Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що військова частина НОМЕР_3 є неналежним відповідачем у даній справі, так як військова частина НОМЕР_3 не здійснювала виплату індексації грошового забезпечення у справі №420/31266/24.
Від сторони позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_3 , в якій було зазначено, що невірний розрахунок належної позивачу індексації грошового забезпечення відбувся з вини військової частини НОМЕР_3 , тобто органу, що нараховував індексацію грошового забезпечення.
Від представника Військової частини НОМЕР_3 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що Військова частина НОМЕР_3 не здійснювала виплату індексації грошового забезпечення у справі №420/31266/24, а лише перерахунок індексації грошового забезпечення та направлення його до військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, Військова частина НОМЕР_3 є неналежним відповідачем у даній справі.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи по суті встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), що підтверджується витягом з послужного списку.
Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 10.07.2024 року №355-ОС, повивача з 10.07.2024 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Разом з тим, у спірний період позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, тому позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом у справі №420/31266/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року №420/31266/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_3 провести розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та направити цей розрахунок до військової частини НОМЕР_1 для проведення виплати.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року №420/31266/24, позивачу 18.04.2025 року на банківський рахунок Військовою частиною НОМЕР_1 було перераховано індексацію грошового забезпечення на суму 60 640,31 грн.
З метою отримання детального розрахунку грошового забезпечення, яке було виплачено позивачу на виконання вищевказаного рішення суду, позивач через Урядовий контактний центр звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із відповідним зверненням.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 року вбачається, що на виконання рішення від 16.01.2025 року №420/31266/24 позивачу нараховано до виплати індексацію грошового забезпечення, разом з тим, із вказаної суми утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 14 175,66 грн.
Крім того, Військовою частиною НОМЕР_1 не було виплачено на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи вищезазначене, представник позивача звернувся через Урядовий контактний центр до Військової частини НОМЕР_3 із заявою від 02.06.2025 року про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати.
Листом Військової частини НОМЕР_3 від 06.06.2025 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про виплату компенсації втрати частини доходів, посилаючись на те, що оскільки Військова частина НОМЕР_3 не здійснювала нарахування чи виплату відповідних доходів, правові підстави для нарахування та виплати компенсації позивачу відсутні.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідачів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).
Згідно п.4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям,
поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку №44 встановлено, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення сталася з вини відповідачів, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Вищевказані висновки корелюються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17.
Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з сум грошового забезпечення, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Враховуючи зазначене, здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду від 16.01.2025 року №420/31266/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин судом обирається з урахуванням принципів адміністративного судочинства та змісту ст.ст. 2, 5, 245 КАС України.
Суд враховує той факт, що в адміністративній справі №420/31266/24 судом встановлено, що листом Адміністрації Держприкордонслужби України від 02.06.2020 року вих. №0.11-5760/0/6-20-Вих. «Про окремі питання індексації грошового забезпечення», адресованого начальникам регіональних управлінь та командирам військових частин, роз'яснено, що враховуючи розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 року №Т/116-1743, виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд доходить висновку про протиправність дій саме Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманої з індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі №420/31266/24.
Для належного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманої з індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі №420/31266/24.
Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення).
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).
Використане у ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд з цього приводу зазначає, що згідно норм чинного законодавства, компенсація частини втраченого доходу виплачується з моменту, коли у особи виникло право на отримання такого доходу, а не з моменту звернення особи із відповідною заявою про виплату складової грошового забезпечення.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі №826/8319/16 та від 18.07.2023 року по справі №200/10663/21.
За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Вищезазначена правова позиція підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2024 року по справі №420/30322/23.
Аналізуючи вищезазначене, оскільки несвоєчасне нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача відбулось у зв'язку з протиправними діями Військової частини НОМЕР_3 , тобто з вини органу, що нараховує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Як було встановлено судом вище, виплата позивачу індексації грошового забезпечення відбулась лише 18.04.2025 року на виконання судового рішення.
Тобто, несвоєчасне нарахування та виплата грошового забезпечення відбулась у зв'язку з протиправними діями відповідачів, тобто з вини органів, що нараховували і виплачували таке грошове забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 сформував правову позицію, згідно якої аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Крім того, Судова палата у вищевказаній постанові зазначила, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Вищевказана правова позиція була підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.04.2024 року по справі №400/14209/23.
Разом з тим, суд не враховує посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення, виплачена на виконання рішення суду, не носить постійний характер, та звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Вищевказана правова позиція висловлена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 року по справі №400/3761/24.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог це, зокрема, вирішення незаявленої вимоги.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки індексація грошового забезпечення у належному розмірі виплачена позивачу на виконання судового рішення вже після його звільнення зі служби, тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення, а також, з огляду на те, що разом з виплатою грошової компенсації за грошове забезпечення відповідачем не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходу, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності саме Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 16.01.2025 у справі №420/31266/24.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 16.01.2025 у справі №420/31266/24.
Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині, звернутих до Військової частини НОМЕР_3 (в якій в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року проходив службу позивач та яка повинна була проводити індексацію грошового забезпечення), оскільки виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік було здійснено Військовою частиною НОМЕР_1 , яка на думку суду, і повинна була виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати цієї індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманої з індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі №420/31266/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманої з індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі №420/31266/24.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 16.01.2025 у справі №420/31266/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 16.01.2025 у справі №420/31266/24.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя О.В. Білостоцький