Справа № 420/6999/25
21 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, обумовленою відмовою у розгляді заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 22.10.2024 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій розміщений майновий комплекс, з наступним вирішенням питання про передачу у власність;
- зобов'язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області здійснити розгляд заяву (клопотання) товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 22.10.2024 року та надати згоду на виконання технічної документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій розміщений майновий комплекс з наступним вирішенням питання про передачу у власність.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» з 06.12.2011 року отримало право власності на майновий комплекс від товариства з обмеженою відповідальністю «Саратське автотранспортне підприємство 15166». Вважаючи, що землі транспорту можуть перебувати у приватній власності, позивач 22.10.2024 року звернувся із заявою до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про надання дозволу на виготовлення технічної документації на частку земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, спорудами та іншими забудовами згідно свідоцтва про право власності.
Водночас, з листа Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 19.11.2024 року вбачається, що відповідачем заяву підприємства по суті розглянуто не було.
Вважаючи вищевказану бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяву по суті протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року по справі №420/6999/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
02.05.2025 року від представника Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшов відзив по справі (а.с. 83-93), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що стосовно надання згоди на виготовлення технічної документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Саратська селищна рада своїми листами від 25.05.2024 року, від 25.09.2025 року, посилаючись на положення статті 1, 25 Закону України «Про землеустрій», повідомила позивача про те, що із його заяв від 08.05.2024 року, від 12.06.2024 року, додатку до заяви від 13.09.2024 року не зрозуміло на який вид документації потрібно було надати дозвіл та на яку площу земельної ділянки.
Також у відзиві зазначено, земельна ділянка за адресою: Одеська область, Саратський район, смт Сарата, вул. Промзона 3а, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №424336991 від 28.04.2025 вже є сформованою, оскільки має кадастровий номер 512455510:01:002:0043, і за умовами частини 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у такому випадку не замовляється. Зважаючи на те, що у заяві від 12.06.2024 року позивач має намір оформити документацію, із землеустрою на земельну ділянку орієнтованою площею 2,8 гектара, яка є складовою вже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 512455510:01:002:0043, то відповідно, до положень пункту й) ч.2 ст.25 Закону України «Про землеустрій» позивач право у порядку статті 56 Закону України «Про землеустрій» замовити документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, але із такою заявою позивач до Саратської селищної ради не звертався.
Крім того у відзиві представник відповідача посилається на те, що відносно безоплатної передачі у власність позивачу земельної ділянки, орієнтованою площею 2,8 гектара, за адресою 68200, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сарата, вул. Промзона 3-А, Саратська селищна рада у листі від 19.11.2024 року повідомила, що Земельним кодексом України не передбачена безоплатна приватизації земельних ділянок для юридичних осіб.
07.05.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 94-102, 103-109), в якій зазначено, що підприємство має намір сформувати із існуючої земельної ділянки, яка знаходиться в його оренді, нову земельну ділянку; скласти проект землеустрою на частину земельної ділянки із загальної площі, на якій розміщене особисте власне нерухоме майно підприємства, тому підприємство звернулось до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення окремої земельної ділянки в натурі, на якій розташований власний майновий комплекс. Питання безоплатної передачі земельної ділянки у власність наразі для позивача є другорядним питанням, а спірним питанням є виключно відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
20.05.2025 року від представника Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшли пояснення (а.с. 111-120), в яких зазначено, що позивач фактично веде мову про намір поділу земельної ділянки, яка вже сформована та має кадастровий номер, але, при цьому, замість подання заяви про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, позивач подає заяви з проханням надати згоду на виготовлення різних за видами документацій із землеустрою.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/6999/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
22.07.2025 року було проведено підготовче судове засідання по справі, в якому представники позивача Парапір М.П. та Білалов А.Е., а також представник Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Байло А.А. надавали пояснення по суті спірних правовідносин та фактичних обставин справи, а також надали додаткові письмові докази по справі (а.с. 131-146).
Також 22.07.2025 року підготовче провадження у справі №420/6999/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті.
29.09.2025 року судове засідання було перенесено у зв'язку з технічної несправністю Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС та неможливістю здійснення технічного запису судового засідання.
У судовому засіданні, призначеному на 03.11.2025 року, представники позивача виступили із вступним словом та підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача виступив із вступним словом та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В судовому засіданні сторони посилались на висловлені ними правові позиції у справі та підтвердили зазначені ними обставини справи.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Суд у справі встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» (далі - ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718», підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом - 37852402.
Основний вид економічної діяльності товариства - 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (а.с.8).
Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» на праві власності належить комплекс, який розташований за адресою: Одеська область, смт Сарата, вул. Промзона, 3а, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Саратської селищної ради №210 від 30.11.2011 року (а.с. 43). Право власності на вказаний комплекс зареєстровано 06.12.2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за №32353484 (а.с. 44).
Відповідно до п.1 Договору оренди землі від 16.06.2017 року, укладеного між Саратською селищною радою Саратського району Одеської області (як орендодавцем) та ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» (як орендарем) (далі - Договір) (а.с. 47-49), вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства з кадастровим номером 5124555100:01:002:0043, яка розташована за адресою: Одеська область, смт Сарата, вул. Промзона, 3а.
За п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7147 га, в тому числі забудовані землі - 4,7147 га.
Згідно п.8 Договору вбачається, що Договір укладено на 49 років.
Факт передачі вищевказаної земельної ділянки підприємству в оренду підтверджується рішенням Саратської селищної ради Саратського району Одеської області від 15.06.2017 року №524-VII (а.с.53) та актом приймання-передачі об'єкта оренди від 25.06.2017 року (а.с. 51).
08.05.2024 року позивач звернувся до Саратської селищної ради Саратського району Одеської області із заявою (а.с. 30), в якій просив надати згоду на виготовлення технічної документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі для передачі у власність ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718».
Листом від 27.05.2024 року Саратською селищною радою Саратського району Одеської області позивачу зазначено, що із заяви підприємства чітко не зрозуміло, на який вид документації потрібно надати дозвіл та на яку площу земельної ділянки (а.с. 31).
10.06.2024 року підприємство повторно звернулось до відповідача із заявою (а.с. 33), в якій просило надати дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі для встановлення межових знаків для передачі у безоплатну власність, на якій розміщені та експлуатуються власні основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди із земель комунальної власності, орієнтованою площею 2,8 га, місце розташування земельної ділянки: 68200, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сарата, вул. Промзона, 3а.
Листом від 25.09.2024 року Саратська селищна рада Саратського району Одеської області зазначила (а.с. 36-37), що заява підприємства була розглянута 19.08.2024 року на засіданні постійної комісії селищної ради з питань земельних відносин та охорони довкілля, комунального господарства, будівництва та підприємницької діяльності у присутності представника підприємства. Водночас, повторно зазначено, що із заяви підприємства чітко не зрозуміло, на який вид документації потрібно надати дозвіл та на яку площу земельної ділянки.
21.10.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» повторно звернулось до Саратської селищної ради Саратського району Одеської області із додатковим зверненням (а.с. 38-39) (зареєстровано 22.10.2024 року), в якому зазначалось, що підприємство має земельну ділянку згідно Договору оренди загальною площею 4,77 га. Для обчислення точної площі земельної ділянки під забудову (об'єктів нерухомості) ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» необхідно здійснити виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер, з огляду на що підприємство просило сесію Саратської селищної ради надати дозвіл на виготовлення технічної документації на частку земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, спорудами та іншими забудовами згідно свідоцтва про право власності.
Листом від 19.11.2024 року (а.с.42) Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області повідомила підприємство, що неодноразові звернення ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» з приводу даного питання надавались роз'яснення згідно норм діючого законодавства, з якими підприємство не згодне, тому Саратською селищною радою було направлено лист від 01.11.2024 року за №04-21/3746 до Міністерства юстиції України для подальшого роз'яснення стосовно практики застосування земельного законодавства щодо порядку набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки, якщо на них розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають в їх власності.
За результатами розгляду листа Саратської селищної ради від 01.11.2024 року №04-21/3746 Міністерством юстиції України було направлено лист за належністю до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 05.11.2024 року (а.с. 41).
Держгеокадастр листом від 15.11.2024 року (а.с.40) надав роз'яснення, в яких зазначив, що у ч.1 ст.82 Земельного кодексу України закріплені випадки набуття юридичними особами права власності на землю, а порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності юридичним особами закріплений в статті 128 Земельного кодексу України.
Позивач не погоджується із вищевказаною бездіяльністю Саратської селищної ради, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/6999/25 про оскарження бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 21.10.2024 року по суті та неприйняття відповідного рішення.
За ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, письмові пояснення, та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно ч.ч.1,3 ст.78 ЗУ України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За ч.ч.1-6 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
За ч.8 ст.79-1 ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
За ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
За ч.1 ст.128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV).
За ст.1 Закону №858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Згідно ст.19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:
а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;
б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;
в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;
г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до ст.20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:
а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;
б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою;
в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;
г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);
ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою;
д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель;
е) розроблення комплексного плану території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території.
Згідно ст.25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Види документації із землеустрою:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);
в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання терторій та об'єктів;
м) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини.
За ст.30 Закону №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до ст.55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Згідно ст.181 ЗК України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Відповідно ч.1 ст.186 ЗК України схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.
Згідно п.6 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що для вирішення питання про отримання права власності на земельну ділянку передує процедура виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, а в даному випадку - Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За ст.25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно п.п.9) п.б) ч.1 ст.33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження в частині організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
За ч.1 ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Виконавчий комітет ради, зокрема, попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
За ч.6 ст.59 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Аналізуючи вищевказані приписи, рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) попередньо розглядається та схвалюється виконавчим комітетом ради, в результаті чого на засіданні виконавчого комітету приймається відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2024 року позивач звернувся до Саратської селищної ради Саратського району Одеської області із зверненням, в якому зазначалось, що підприємство орендує земельну ділянку загальною площею 4,77 га. Для обчислення точної площі земельної ділянки під забудову (об'єктів нерухомості) підприємству необхідно здійснити виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер, з огляду на що клопотало перед Саратською селищною радою на її сесії розглянути питання та надати дозвіл на виготовлення технічної документації на частку земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, спорудами та іншими забудовами згідно свідоцтва про право власності.
Водночас, листом від 19.11.2024 року Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області повідомила підприємство, що неодноразові звернення ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» з приводу даного питання надавались роз'яснення згідно норм діючого законодавства. З метою отримання додаткових роз'яснень по суті спірних правовідносин, про які йде мова у заяві підприємства від 21.10.2024 року, Саратська селищна рада перенаправила заяву підприємства до Міністерства юстиції України, яке у подальшому передало спірну заяву позивача до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області розглянула по суті заяву підприємства від 21.10.2024 року, а також прийняла на сесії ради відповідне рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви в частині наявності або відсутності правових підстав для надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Суд з цього приводу акцентує увагу на тому, що надання відповіді на попередні звернення підприємства щодо надання згоди на виготовлення технічної документації не звільняє селищну раду від обов'язку розглядати наступні заяви підприємства, як і не звільняє від обов'язку приймати за результатами розгляду таких заяв відповідні рішення по суті поставленого питання.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача у судових засіданнях про те, що із заяви підприємства чітко не зрозуміло, на який вид документації потрібно надати дозвіл, оскільки із заяви ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 21.10.2024 року вбачається, що підприємство орендує земельну ділянку загальною площею 4,77 га, але для обчислення точної площі земельної ділянки під забудову необхідно здійснити виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер. В тексті заяві чітко зазначено, що позивач мав намір отримати від селищної ради дозвіл на виготовлення технічної документації на частку земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, спорудами та іншими забудовами згідно свідоцтва про право власності, що, на думку суду, відповідає меті отримання згоди на виготоволення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та свідчить про прояв надмірного формалізму з боку селищної ради при аналізі форми заяви підприємства, замість розгляду цієї заяви, виходячи з її змісту.
Суд також не враховує посилання відповідача у відзиві про неможливість приватизації земельних ділянок юридичними особами, оскільки таке твердження не було зазначено у листі відповідача від 19.11.2024 року як підстава для відмови у розгляді заяви позивача від 21.10.2024 року по суті.
Посилання представника відповідача в судових засіданнях на те, що підстав для задоволення заяв ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» не існувало, а тому орган місцевого самоврядування не приймав рішення по суті, а фактично робив юридичне роз'яснення позивачу положень діючого законодавства не є, на думку суду, належним обґрунтуванням неприйняття рішення відповідачем у передбачений законодавством спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин наявна протиправна бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо нерозгляду по суті заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 21.10.2024 року (зареєстровано відповідачем 22.10.2024 року).
Разом з тим, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на встановлені фактичні обставини у справі №420/6999/25 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 21.10.2024 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації на частку земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, спорудами та іншими забудовами згідно свідоцтва про право власності, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог зобов'язального характеру суд відмовляє за вищенаведених обставин.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути на його користь із Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо нерозгляду по суті заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 21.10.2024 року
Зобов'язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» від 21.10.2024 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації на частку земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, спорудами та іншими забудовами згідно свідоцтва про право власності, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути із Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» (68200, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сарата, вул. Промзона, 3-а, код ЄДРПОУ 37852402).
Відповідач - Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області (68200, Одеська область, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 84, код ЄДРПОУ 04379189).
Суддя О.В. Білостоцький