21 листопада 2025 року м. Київ № 320/43055/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 103650007160 від 07.12.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 21.03.1988 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 28.11.1990 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату, починаючи з 09.09.2021.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії та зарахування стажу. Відповідач у своєму рішенні відмовив у зарахуванні стажу період роботи з 21.03.1988 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 28.11.1990. Позивач зауважив, що відповідачем не взято до уваги стаж роботи за засвідченими записами копії трудової книжки. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області позов не визнало, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування доводів відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що оскільки не виконуються умови частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у позивача відсутнє правові підстави щодо врахування періодів роботи з 21.03.1988 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 28.11.1990 до трудового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області також подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю тих підстав, що у позивача відсутній спеціальний стаж, передбачений ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стверджує, що в трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер робіт, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відомості про атестацію робочого місця тощо, відтак, зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не може бути встановлено лише на підставі записів трудової книжки, а й підлягає підтвердженню уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, що передбачено пунктом 20 Порядку № 637.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач 27.10.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Рішенням № 103650006285 позивачу призначено пенсію за віком список №1 (підземні роботи) в розмірі 1934,00 грн. з 09.09.2021.
Страховий стаж складає 33 роки 11 місяців 29 днів, в тому числі по списку №1 стаж становить 2 роки 8 місяців 9 днів.
10.11.2021 позивач звернувся вдруге до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до списку №1 (підземні роботи).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.12.2021 №103650006285 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю права на призначення пенсії на пільгових умовах.
07.04.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням № 103650007160 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області призначено пенсію за віком на пільгових умовах в розмірі 2300,00 грн. Страховий стаж становить 36 років 3 місяці 29 днів, в тому числі за списком №1 - 2 роки 8 місяців 9 днів.
29.04.2022 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення № 103650007160 від 03.05.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю спеціального стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 320/9720/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 21.03.1988 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 28.11.1990 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.09.2021.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №320/9720/22 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію та виплати пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.09.2021 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суд, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення № 103650007160 від 07.12.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, в рішенні вказано, що заявник працював в "горных условиях Даугызтауской и Чаткальской геологоразведочной экспедиций подземным горнорабочим в шахтах с полным рабочим днем под землей на голубине 400 метров и более по отбору пород руды, графита, сланца, слюды, озекерита и других ископаемых в геологеразведке" (мовою оригінала). Виходячи з викладеного, для заявника не виконуються умови ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
За частиною 1 статті 14 Закону «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
На підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах - робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. (…)
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №202, підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 26.01.1991 по 11.03.1994 на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202 (далі - Постанова № 202).
Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені положеннями зазначеної статті, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.03.1988 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 28.11.1990, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає таке.
Судом встановлено, що на підставі наданої суду довідки № 142/8942 від 19.08.2019 :
- з 21.03.1988 позивач прийнятий до шахти учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею в шахтах на Чаткальській ГРЕ та Даугизтауській ГРЕ обєднання "Самаркандгеологія";
- 17.08.1988 переведений підземним гірником з повним робочим днем під землею в шахтах на Чаткальській ГРЕ та Даугизтауській ГРЕ обєднання "Самаркандгеологія";
- 29.11.1990 року переведений слюсарем-ремонтником виробничо-планових робіт Чаткальської геологорозвідувальної експедиції.
- 10.02.1992 року звільнений за власним бажанням.
Вказана довідка, яка нотаріально засвідчена та перекладена з узбецької та російської мови на українську, містить інформацію, що позивач працював на Чаткальській і Даугизтауській геологорозвідувальній експедиції у якості підземного гірника шахти і був зайнятий з повним робочим днем під землею.
Суд звертає увагу, що надана довідка кореспондується з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містить уточнюючі відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Республіки Узбекистан та України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Також позивач надав Акт перевірки пільгового стажу роботи, яким підтверджено, що первинні документи: особиста карта Т-2, наказ про прийом, переведення і звільнення, особисті рахунки за періоди з 21.03.1988 до 10.02.1992 відповідають виданим довідкам.
Крім цього, позивач надав виписку з наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці, яка згідно з п. 3 Порядку №637 є підставою для зараховування до пільгового стажу.
Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що посада, на якій працював позивач передбачені Списком №1 у відповідача були відсутні підстави не врахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу позивача, та суд зараховує їх.
Оскільки суд зарахував до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області № 103650007160 від 07.12.2023, який належить скасувати.
Водночас, суд звертає увагу, що спірні періоди підлягають зарахуванню саме до пільгового стажу відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Постанови №202, оскільки посада підземного гірничого, на якій позивач працював у зазначені періоди не віднесена положеннями ч. 3 ст. 114 Закону №1058 до провідних професій.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідок про заробітну плату, починаючи з 09.09.2021.
Суд зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Мiнiстрiв Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Мiнiстрiв 11.03.1980 року на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рiшення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дiю чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вiльний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцiнюванні та діях, у виборі одного з варіантів рiшень та правових наслідків.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 виключно через недосягнення необхідного пільгового стажу, водночас, судом встановлено, що позивач набув пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 року №202, суд дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у цьому випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, визначених цією статтею, позивач має право на призначення пенсії з 09.09.2021 року.
Судом встановлено, що позивачем було подано довідки про заробітну плату за період з 21.03.1988 по 10.02.1992, що підтверджується довідкою від 25.03.2019, а тому вказана в довідці зарплата має бути врахована при призначенні пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245).
У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді даної справи.
Суд вважає, вказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі та неодноразові звернення позивача до суду саме із цього питання.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 103650007160 від 07.12.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 21.03.1988 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 28.11.1990 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату, починаючи з 09.09.2021.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.