21 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/22255/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області від 06.08.2025 № 103550011430;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 26.06.2025 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період роботи 08.03.1986 по 18.03.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 09.07.1985.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 29.07.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії по інвалідності. За принципом екстериторіальності рішення приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке 06.08.2025 відмовило у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 14 років. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки недоліки в оформленні трудової книжки не повинні впливати на зарахування стажу. Вона стверджує, що факт її зайнятості у спірні періоди підтверджений, зокрема, підлягає врахуванню період роботи з 08.03.1986 по 18.03.1997. Позивач посилається на те, що відповідальність за правильність записів у трудовій книжці лежить на роботодавцеві, а не на ній. Також зазначає, що формальні неточності не можуть обмежувати конституційне право на пенсійне забезпечення. Вважає, що має достатній стаж для призначення пенсії по інвалідності, і просить суд зобов'язати зарахувати спірні періоди та призначити пенсію з 26.06.2025.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.07.1985, оскільки на титульній сторінці зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", а у свідоцтві про одруження НОМЕР_2 від 08.03.1986 зазначено прізвище " ОСОБА_3 ". Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку № 637, відсутні. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж становить 13 років 02 місяці 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (попереднє прізвище - " ОСОБА_3 ") з 26.06.2025 є інвалідом 2 групи загального захворювання, що підтверджується витягом з рішення команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.06.2025 № 187/25/1476/ВП.
29.07.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності, яким 06.08.2025 прийнято рішення № 103550011430 про відмову у призначенні пенсії, оскільки наявний страховий стаж становить 13 років 02 місяці 23 дні при необхідному 14 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.03.1986 по 18.03.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 09.07.1985, оскільки на титульній сторінці зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає свідоцтву про одруження серії НОМЕР_2 від 08.03.1986, де вказано прізвище " ОСОБА_3 ".
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV).
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії по інвалідності встановлено Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсії по інвалідності призначаються особам з інвалідністю за наявності страхового стажу від 1 до 15 років (необхідна тривалість страхового стажу залежить від віку, в якому інвалідність встановлено).
Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як свідчать матеріали справи, на ОСОБА_1 оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 09.07.1985.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, статті 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції № 162).
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 08.03.1986 по 18.03.1997 через те, що на титульній сторінці зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", а у свідоцтві про одруження НОМЕР_2 від 08.03.1986 вказано прізвище " ОСОБА_3 ".
Суд зауважує, що рішенням від 06.08.2025 № 103550011430 пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період перебування в центрі зайнятості з 19.06.1996 по 18.03.1997 оскільки згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Згідно з вказаною трудовою книжкою позивач у період з 01.07.1985 по 01.03.1988 працювала на Бориспільському заводі "Укрводжелезобетон" на посаді пропарщиці виробів, з 01.03.1988 по 30.09.1990 на посаді оператора по установках теплової обробки бетону, з 01.10.1990 переведена на посаду дозувальника бетонозмішувального вузла та 27.09.1993 звільнена. З 08.10.1993 прийнята на посаду чергового по гуртожитку Бориспільського ПТУ-3, 30.10.1993 переведена на посаду техніка по експлуатації будівельних споруд, 18.03.1996 звільнена за власним бажанням.
У період з 19.06.1996 по 18.03.1997 призначено допомогу по безробіттю.
Суд зазначає, що статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Суд також вказує, що в трудовій книжці позивача зазначені періоди роботи з посиланням на накази, згідно з якими позивача прийнято та звільнено з роботи, інформацію про роботодавців, що унеможливлює неврахування періодів роботи позивача, зазначених в трудовій книжці, до його страхового стажу.
Суд також зауважує, що інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивача відповідачем при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано.
Отже, суд констатує формальний характер зауважень до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що містить відомості про стаж позивача в періоди його роботи.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 09.07.1985 містить належні записи щодо роботи позивача в спірний період з 08.03.1986 по 18.03.1997.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Посилання на невідповідність однієї літери у прізвищі позивача суд розцінює як прояви надмірного формалізму з боку відповідача, оскільки такі висновки жодним чином не впливають на факт роботи позивача.
Орган Пенсійного фонду приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності не надав належної оцінки документам, поданим заявником, формально підійшов до вирішення наявного права особи на пенсію, оскільки не здійснив всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист.
Виходячи з викладеного, рішення від 06.08.2025 № 103550011430 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію по інвалідності з 26.06.2025 як способу відновлення прав позивача суд зазначає, що за змістом ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо заяву на призначення пенсії подано не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Якщо заяву на призначення пенсії подано пізніше - пенсія призначається з дня звернення за нею.
Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Положеннями статті 34 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Отже, обов'язковими умовами для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до вказаної вище норми, у випадку встановлення інвалідності ІІ групи, є вік від 56 років до досягнення особою 59 років включно та 14 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів № 1058-IV, Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Як вже встановлено судом, сукупний страховий стаж позивача становить більше 14 років, що свідчить про наявність права призначення пенсії за віком відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.06.2025 (з дня встановлення інвалідності, тобто з дня виникнення права на пенсію).
Водночас, суд зауважує, що зарахуванню до страхового стажу підлягає не весь період, про який зазначає позивач (з 08.03.1986 по 18.03.1997), а лише підтверджені трудовою книжкою періоди роботи та отримання допомоги по безробіттю, тобто періоди з 08.03.1986 по 27.09.1993, з 08.10.1993 по 18.03.1996 та з 19.06.1996 по 18.03.1997.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області від 06.08.2025 № 103550011430.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 26.06.2025 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.03.1986 по 27.09.1993, з 08.10.1993 по 18.03.1996 та з 19.06.1996 по 18.03.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 09.07.1985.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 21 листопада 2025 р.
21.11.25