м. Вінниця
21 листопада 2025 р. Справа № 120/11960/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця", про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність рішення відповідача від 08.07.2024 щодо відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України".
З метою зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із доказами поважності причин їх пропуску.
Представник позивача 04.09.2025 подав заяву про поновлення строку для звернення до суду та, зокрема, вказав що з листопада 2024 року по серпень 2025 року позивач перебував у стані тривалого та постійного лікування, що підтверджується численними медичними виписками, консультативними висновками спеціалістів, результатами МРТ та УЗД обстежень. У період із листопада 2024 року по липень 2025 року позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування у хірургічному та терапевтичному відділеннях, відповідними з діагнозами, а також встановлено хронічні супутні захворювання. Це об'єктивно унеможливлювало своєчасне звернення до суду. В підтвердження цього, представник надав документи.
Суд, розглянувши подані документи, ухвалою від 09.09.2025 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 цей строк. Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Також суд відповідно до клопотання залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що при розгляді звернення позивача про призначення йому одноразових виплат, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надіслало запит №0200-0312-5/58748 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо надання інформації про включення об'єкту, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури станом на 10.09.2022.
Згідно з відповіддю Департаменту захисту критичної інфраструктури (ДКІ Адміністрації Держспецзв'язку) від 05.07.2024 №07/02/01-6686, об'єкт, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури не внесений.
З огляду на вищенаведене, за наслідками розгляду заяви позивача від 17.06.2024 та доданих документів, в Головного управління відсутні правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України у зв'язку з не внесенням об'єкту, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, відповідно до статті 1 частини 1 Закону №2980-IX.
Третя особа подала письмові пояснення у яких вказала, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок отриманого 10.09.2022 поранення під час виконання трудових обов'язків в філії "Пасажирська компанія "АТ Укрзалізниця" відповідно до статті 1 частини 1 Закону №2980-IX.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020 "Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури" (в редакції, чинній на 21.04.2022, далі - Постанова №1109) затверджено Перелік об'єктів критичної інфраструктури, серед яких до Сектору "транспорт і пошта" включено підсектор "залізничний транспорт", до типів основних послуг якого входять: "пасажирські залізничні перевезення", "вантажні залізничні перевезення", "експлуатація та технічне обслуговування залізниці", "забезпечення роботи вокзалів та вузлових станцій".
При цьому, відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 41022900) відноситься до енергетичної галузі, основним видом діяльності якого згідно з КВЕД є 49.10 Пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення.
Відтак, з огляду на вказане, станом на 21.04.2022 філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови КМУ №1109 відносилася до переліку об'єктів критичної інфраструктури, адже страховий випадок з позивачем стався до введення в дію Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, а відтак відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення мала бути врахована норма частини 4 статті 6 Закону №2980-ІХ, чого, на думку представника третьої особи, безпідставно зроблено не було.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків на підприємстві АТ «Українська залізниця», внаслідок ракетного обстрілу, зазнав тяжкого поранення, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності.
Відповідно до Акту від 28.09.2022 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.09.2022 о 12:30год у філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", за формою Н-1/П, під час виконання службових завдань, пов'язаних із забезпеченням стабільного функціонування підприємства, а саме перевезення особового склад ЗСУ, прибувши до станції Покровськ, вагони було обстріляно, більше всього зазнав пошкоджень від обстрілу, вагон № 033/20983, де і знаходився позивач ОСОБА_1 та зазнав поранення внаслідок ракетного обстрілу, здійсненого збройними силами Російської Федерації (а.с. 13-14).
Цей факт підтверджується Актом спеціального розслідування нещасного випадку за від 18.09.2022, у якому встановлено, що нещасний випадок стався безпосередньо під час виконання трудових обов'язків; обставини події пов'язані з ракетним обстрілом території, де здійснювалась робота; подія класифікована як виробнича травма; причиною ушкодження здоров'я стала збройна агресія проти України (а.с. 15-20).
Згідно з актом, характер події - обстріл об'єкта критичної інфраструктури, наслідком якого стало отримання позивачем тяжкого поранення.
Висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, отриманих при зазначених обставинах (а.с. 22-23).
Позивач 17.06.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України".
Відповідач листом від 08.07.2024 №0200-0312-8/65057 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України у зв'язку з не внесенням об'єкту, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, відповідно до статті 1 частини 1 Закону №2980-IX (а.с. 37-39).
Позивач не погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що підприємство де він працював, відноситься до об'єктів критичної інфраструктури, що підтверджується листом АТ Українська залізниця" від 10.06.2024 №ПК-05/276, у якому зазначено, що товариство є об'єктом критичної інфраструктури відповідно до постанови КМУ від 09.10.2020 №1190, а структурні підрозділи залізниці, виконують завдання у сфері критичної інфраструктури.
Отже, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з питань виплати одноразової грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України", який спрямований на підтримку деяких категорій осіб, які стали особами з інвалідністю у зв'язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов'язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов'язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, передбачено право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю (далі - Закон № 2980-IX, в редакції чинній у спірних правовідносинах).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2980-IX, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю мають особи з числа працівників об'єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв'язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов'язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов'язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.
Згідно з п. 3 ст. 2 Закону № 2980-IX, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров'ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється, зокрема, особам з інвалідністю II групи у розмірі 500 тисяч гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону № 2980-IX, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров'ю призначається і виплачується за рішенням органу, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2980-IX, право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, передбаченої цим Законом, мають також особи, визначені частиною першою статті 1 цього Закону, визнані особами з інвалідністю у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом.
Постановою КМУ за №1396 від 27.12.2023 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - Порядок №1396).
Пунктом 1 Порядку №1396 визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров'ю), передбаченої Законом України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України".
Пунктом 2 Порядку №1396 передбачено, що особи, які відповідно до статті 1 Закону мають право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю (далі - отримувачі), подають до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган) заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - заява), за формою згідно з додатком.
Відповідно до п. 8 Порядку №1396 отримувачі, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
За обставин справи, позивач 17.06.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення і виплату одноразової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України.
У відповідь на звернення відповідач листом від 08.07.2024 №0200-0312-8/65057 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України у зв'язку з не внесенням об'єкту, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, відповідно до статті 1 частини 1 Закону №2980-IX (а.с. 37-39).
До такого висновку відповідач дійшов з урахуванням листа Департаменту захисту критичної інфраструктури (ДКІ Адміністрації Держспецзв'язку) від 05.07.2024 №07/02/01-6686, що об'єкт, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури не внесений.
Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає таке.
Так, позивач у спірний період перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 34).
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, Філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А. Основний КВЕД - 49.10 Пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення, що віднесено до 31 класу професійного ризику виробництва (а.с. 16).
Філія як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування взята на облік 12.12.2016, до сфери управління філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" належать виробничі підрозділи, у тому рахунку виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Жмеринка.
При цьому, відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 41022900) відноситься до енергетичної галузі, основним видом діяльності якого згідно з КВЕД є 49.10 Пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020 "Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури" (в редакції, чинній на 21.04.2022, далі - Постанова №1109) затверджено Перелік об'єктів критичної інфраструктури, серед яких до Сектору "транспорт і пошта" включено підсектор "залізничний транспорт", до типів основних послуг до якого входять: "пасажирські залізничні перевезення", "вантажні залізничні перевезення", "експлуатація та технічне обслуговування залізниці", "забезпечення роботи вокзалів та вузлових станцій".
Відтак, з огляду на вказане, станом на 21.04.2022 філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови КМУ №1109 відносилася до переліку об'єктів критичної інфраструктури.
З приводу доводів відповідача, що об'єкт не внесений до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, суд вважає їх необґрунтованими, тому що Порядок ведення Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, включення таких об'єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 28.04.2023, тобто після настання нещасного випадку з Позивачем.
Відповідач запитом №0200-0312-5/58748 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України просив надати інформацію про включення об'єкту, який розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд 21-А, до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури станом на 10.09.2022.
Відповідно до п. 4 Постанови № 415 встановлено адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації під час воєнного стану, а також протягом дванадцяти місяців після його припинення чи скасування з дня набрання чинності цією постановою забезпечити: функціонування, формування і ведення Реєстру в автоматизованій системі, що забезпечує роботу як одномашинний однокористувачевий комплекс, який обробляє інформацію однієї або кількох ступенів обмеження доступу.
Отже, формування Реєстру ще не завершено, а станом на дату 10.09.2022, тобто отримання позивачем поранення, він ще не діяв.
До того ж, внесення відомостей щодо об'єкту критичної інфраструктури до Реєстру це, в першу чергу, обов'язок держави в особі її виконавчих органів, бездіяльність яких не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на грошову допомогу, гарантовану йому Законом №2980-IX.
Суд звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 7 ст. 6 Закону № 2980-IX визначено Кабінету Міністрів України затвердити перелік об'єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону.
Поряд з цим, в силу ч. 4 ст. 6 Закону № 2980-IX, до завершення формування реєстру об'єктів критичної інфраструктури відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру" перелік об'єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови КМУ № 1109 від 09.10.2020 до Переліку об'єктів критичної інфраструктури, серед яких до Сектору "транспорт і пошта" включено підсектор "залізничний транспорт".
Крім того, наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 29.03.2023 №197, АТ "Укрзалізниця" визначене таким, що відповідає критеріям, наведеним у підпунктах 1, 2, 3 пункту 2 Порядку та критеріїв визначених підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76; критично важливим суб'єктом господарювання для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Отже, за наведеного правового регулювання, філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" відноситься до об'єктів критичної інфраструктури.
Тож, позивач, який перебував у трудових відносинах, отримавши поранення під час виконання обов'язків внаслідок ракетного обстрілу, здійсненого збройними силами Російської Федерації, має право на соціальну гарантію. До того ж, за приписами п. 8 Порядку №1396 отримувачі, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
З огляду на це, суд доходить висновку, що відмова відповідача, оформлена листом від 08.07.2024 №0200-0312-8/65057, про відсутність у позивача підстав для призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, є протиправною.
При цьому, вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до п.п. 13, 14 Порядку №1396, заява розглядається уповноваженим органом протягом 10 робочих днів з дати її подання з усіма необхідними документами.
У разі подання письмового запиту до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України датою початку розгляду заяви вважається дата отримання відповіді від уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України.
У разі відсутності необхідних документів для призначення одноразової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, передбачених пунктом 10 цього Порядку, уповноважений орган приймає рішення про залишення заяви без розгляду та протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в уповноваженому органі.
Порядок оскарження рішення уповноваженого органу та відповідальність посадових осіб за порушення Закону визначено статтею 5 Закону.
Відповідно до статті 5 Закону № 2980-IX рішення органу, що призначає і виплачує одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, може бути оскаржено до відповідного органу виконавчої влади, якому він підпорядкований, або в судовому порядку.
З аналізу наведених положень слідує, що форма рішення уповноваженого органу про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, не затверджена.
Ураховуючи, що за наслідками розгляду звернення позивача відповідачем прийнятий лист, тому з огляду на положення та Порядку №1396 та статті 5 Закону № 2980-IX, суд доходить висновку, що рішення, оформлене листом від 08.07.2024 №0200-0312-8/65057, яким позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачу для розгляду його питання всі необхідні документи, в протилежному випадку, у разі відсутності необхідних документів для призначення одноразової допомоги за шкоду життю та здоров'ю, передбачених пунктом 10 цього Порядку, уповноважений орган приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач вказував позивачу про необхідність надати додаткові докази, або залишення без розгляду заяви з підстав відсутності всіх необхідних документів, про такі недоліки відповідач не вказував у відзиві.
За умови того, що позивач виконав всі умови, обумовлені Законом № 2980-IX та Порядком №1396, суд встановив, що заявник має право на виплату, а відповідач при розгляді спірного питання протиправно відмовив, тому з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідні вимоги підлягають задоволенню в заявленому обсязі.
З огляду на викладене, слід зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 на підставі його заяви та доданих до неї документів одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, передбачену Законом України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, шкоду працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України".
Обираючи спосіб захисту, суд ураховує, що частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21 щодо обрання способу відновленого порушеного права та необхідності визначення судом у рішенні відповідних сум. При цьому суд вказав, що враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
З приводу того, що відповідач покликається на дискреційні повноваження у вирішенні спірного питання суд зазначає, що відповідно до положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, дискреційними повноваженнями є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Стосовно доводів відповідача щодо строків звернення до суду, суд звертає увагу, що це питання вирішено на стадії відкриття провадження відповідно до заяви представника позивача від 04.09.2025.
Суд, розглянувши подані документи, ухвалою від 09.09.2025 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 цей строк.
Враховуючи, що інших доказів, які би спростовували висновки суду, матеріали справи не містять, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлене листом від 08.07.2024 №0200-0312-8/65057, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 на підставі його заяви від 17.06.2024 та доданих до неї документів одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, передбачену Законом України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об'єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Третя особа: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ - 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ).
Повне судове рішення складено: 21.11.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна