Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10586/25
Номер провадження 1-кс/711/2606/25
10 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025250000000733 від 08.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цвіткове Городищенського району Черкаської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, працюючого помічником машиніста електровоза ВП «Локомотивне депо ім. Т.Шевченка», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000733 від 08.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження 12025250000000733 від 08.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.11.2025 року близько 17 год. 25 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем Skoda Octavia Combi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Незалежності від автостанції у напрямку до центру м. Сміла, біля будинку 85, в порушення вимог п. 2.3б) 2.9а) 12.1,12.2,12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі Правила дорожнього руху України), не обрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку у темну пору доби, не вжив всіх заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину вул. Незалежності, зліва на право відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_7 загинув на місці події.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий вказує, що причетність ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними протоколу огляду місця події від 08.11.2025, в ході якого зафіксовано слідову інформацію, обстановку на місці події; протоколом затримання ОСОБА_5 ; показаннями свідка ОСОБА_8 ; протоколом отримання зразків для експертизи від 08.11.2025; тестуванням на алкотестері, що підтверджує алкогольне сп'яніння від. 08.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, що є злочином, який відносяться до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов'язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція тяжкого злочину, передбачає покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, пов'язаного з виїздом до будь якої країни Європейського Союзу, чи непідконтрольних на даний час територій України;
2) може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
3) може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування.
Такі ризики ґрунтуються і на тому, що отримані відомості в кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 в повній мірі знайшли своє підтвердження, про що свідчить задокументований факт порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель особи.
Так, ОСОБА_5 нехтуючи Правилами дорожнього руху України та наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху в стані алкогольного сп'яніння скоїв тяжкий злочин, а саме дорожньо-транспортну пригоду, що призвела до непоправних наслідків у вигляді смерті особи.
Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особи підозрюваного, все це свідчить про недостатність застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки.
Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.
Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, оскільки він може безпосередньо, або через родичів впливати на дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування.
Також, як вказує слідчий, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
- кримінальне правопорушення вчинене останнім являється тяжким, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до10 років;
- являється особою стосовно якої в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які вказували б на наявність у нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відповідного запобіжного заходу.
На переконання ініціатора клопотання, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Хоча, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, однак беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти, він може уникати кримінального покарання, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих, тому обрання відносно нього будь якого іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не представлятиметься можливим.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим що розгляд клопотання пов'язаний з триманням під вартою, необхідності у покладенні на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не має.
Крім того, слідчий вказує, що згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Крім того, прокурор зазначила, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Ризики, зазначені у клопотанні є реальними та достатньо обґрунтованими. Зокрема просила врахувати те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також існує ризик впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , який перебував в автомобілі підозрюваного, та потерпілих в даному кримінальному провадженні з метою зміни ним своїх показів та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, перебуваючи на волі підозрюваний зможе зловживати своїми права та не з'являтись до слідчого, прокурора чи суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який призвів до загибелі особи, сторона обвинувачення просила не застосовувати щодо останнього альтернативний запобіжний захід.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого з підстав викладених у письмових запереченнях та доданих до нього документів. При цьому зауважив, що досудове розслідування знаходиться на початковому етапі і потребує проведення значного об'єму слідчих (процесуальних) дій направлених на встановлення всіх обставин справи. Підозра грунтується виключно на припущеннях, оскільки ще не проведено експертиз та не встановлено, чи міг ОСОБА_5 уникнути наїзду на пішохода, в якому місці саме переходив дорогу останній, та не встановлено інші обставини, що мають значення для встановлення всіх обставин справи. Також, на його переконання, вказані у клопотанні ризики є необґрунтованими та виступають формальними доводами сторони обвинувачення. Зауважив, що ОСОБА_5 немає наміру вчиняти дії, які можуть перешкодити встановленню всіх обставин справи. Він також немає наміру переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури чи суду. Просив врахувати, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, в нього міцні соціальні зв'язки, оскільки він одружений, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, має постійне місце роботи, також має батьків літнього віку, які потребують його допомоги. Просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, що буде достатнім для забезпечення кримінального провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення та обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. При цьому зазначив, що він одружений, має постійне місце проживання та роботи, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, також він опікується своїми батьками, які є особами літнього віку. Також просив врахувати, що він не має наміру переховуватись від слідства та суду чи здійснювати дій, які зашкодять досудовому розслідуванню.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та надані стороною захисту документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025250000000733 від 08.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
08.11.2025 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 09.11.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: даними протоколу огляду місця події від 08.11.2025, в ході якого зафіксовано слідову інформацію, обстановку на місці події; протоколом затримання ОСОБА_5 ; показаннями свідка ОСОБА_8 ; протоколом отримання зразків для експертизи від 08.11.2025; тестуванням на алкотестері, що підтверджує алкогольне сп'яніння від. 08.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат та підозрюваний дають оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_5 , який є підозрюваним, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України..
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_5 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Крім того, відповідно до ст. 75 КК України, у разі засудження останнього за ч. 3 ст. 286-1 КК України до нього не може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має родину (дружину, неповнолітню дитину, батьків літнього віку), постійне місце проживання та роботи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність постійного місця проживання, родини та роботи, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на свідка ОСОБА_10 , який був пасажиром в автомобілі, яким керував ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
При цьому слідчий суддя враховує, що свідок ОСОБА_11 є знайомим підозрюваного ОСОБА_5 , а тому останній перебуваючи на волі зможе шляхом вмовлянь чи іншим чином впливати на даного свідка з метою зміни ним своїх показів та уникнення кримінальної відповідальності.
В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є неконкретизованим жодним чином та виступає формальним доводом обґрунтування доводів поданого клопотання.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого перебуває на початковому етапі. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_5 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання чи домашній арешт, про які клопотала сторона захисту.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, його тяжкість та невідворотність наслідків, що настали, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховування від органу досудового розслідування та суду, а також спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та обирає підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.01.2026.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру за ч.3 ст. 286-1 КК України, що потягло загибель особи.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025250000000733 від 08.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - задовільнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 06.01.2026 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 08 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 06 січня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1