Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7461/25
Номер провадження2/711/3362/25
14 листопада 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
представника позивача адвоката Гамова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту,
12 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гамов Владислав Володимирович, звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд зняти арешт на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно постанови про арешт майна б/н від 24.11.2010, обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції (вхідний №32154/25, а.с.1-5).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_2 .
У зв'язку з оформленням усіх встановлених законодавством документів, необхідних для набуття спадщини, після смерті батька, позивач звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси щодо встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 .
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.01.2024 зазначений факт було встановлено, рішення набрало законної сили.
Проте згідно відповіді Черкаської районної державної нотаріальної контори від 03.06.2025 №626/0116 констатовано, що відповідно до ст.69 Закону України «Про нотаріат» та п.п.4.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.06.2025 №429753457, вбачається, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10537552, на підставі постанови про арешт майна, б/н, 24.11.2010, накладеної відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, згідно якої об'єктом обтяження є квартира, 1/3 частина, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 .
У зв'язку з цим, позивач через свого представника за довіреністю ОСОБА_3 звернувся з відповідною заявою про зняття арешту до відповідача.
Згідно відповіді від 27.05.2025 №31860/2 перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що, станом на 26.05.2025, на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 .
Згідно даних АСВП (спеціальний розділ) на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 , а саме: 1) №20466637 з примусового виконання виконавчого листа №2-3077 від 14.02.2009, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь УДК с/в в розмірі 30,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) №20467032 з примусового виконання виконавчого листа №2-922 від 11.06.2007, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави штрафу в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 3) №20466778 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 06.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь РЕУ №4 заборгованості в розмірі 768,96 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) №20467186 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 05.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави заборгованості в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Означені виконавчі провадження передано до архіву Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та знищені за закінченням строку зберігання.
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, отримавши зазначену відповідь, він повністю сплатив зазначені борги спадкодавця. Після сплати штрафів, з метою отримання інформації щодо стану зазначених виконавчих проваджень, представником позивача було подано заяву до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Згідно листа Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 28.07.2025 №44525/2 перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що, станом на 26.05.2025, на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 .
Згідно даних АСВП (спеціальний розділ) на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 , а саме: 1) №20466637 з примусового виконання виконавчого листа №2-3077 від 14.02.2009, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь УДК с/в в розмірі 30,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) №20467032 з примусового виконання виконавчого листа №2-922 від 11.06.2007, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави штрафу в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (повне виконання рішення); 3) №20466778 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 06.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь РЕУ №4 заборгованості в розмірі 768,96 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (повне виконання рішення); 4) №20467186 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 05.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави заборгованості в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (повне виконання рішення).
Підсумовуючи викладене, позивач робить висновок, що в зв'язку з арештом майна, який було накладено державним виконавцем на майно спадкодавця ОСОБА_2 , позивач як спадкоємець після смерті батька не може отримати право власності та розпоряджатись цим майном у повному обсязі.
У зв'язку з викладеним просить суд зняти арешт на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно постанови про арешт майна б/н від 24.11.2010, обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 10 хв 17 жовтня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.23-24).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2025 розгляд справи був відкладений до 10 год 20 хв 10.11.2025 (а.с.37-38)
У зв'язку з наявністю законодавчо визначених умов для проведення заочного розгляду справи, суд 10 листопада 2025 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав (а.с.46).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гамов В.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві. Просив суд зняти арешт на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно постанови про арешт майна б/н від 24.11.2010, обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції.
Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника до суду не подав, відзиву до суду не направив. Водночас відповідач Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 22.10.2025 о 02 год 00 хв 03 сек (а.с.41).
Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Оскільки судова повістка про виклик до суду, що направлялась відповідачу до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», була отримана цим учасником справи 22.10.2025 о 02 год 00 хв 03 сек, тому суд дійшов висновку, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подав, не повідомив про причини не прибуття, беручи до уваги процесуальну позицію представника позивача щодо можливості розгляду справи без участі представника відповідача, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вважає за можливе провести судове засідання у справі №711/7461/25 у відсутність представника відповідача.
10 листопада 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14 год 20 хв 14 листопада 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 07.04.2023 виконавчим комітетом Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (а.с.8).
Із рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.01.2024 у взаємозв'язку з ухвалою Придніпровського районного суду від 30.01.2025, що відповідно ухвалене та постановлена в справі №711/6224/24, суд встановив, що ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-13, 14).
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання як рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.01.2025, так і ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30.01.2025 у справі №711/6224/24 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означені судові рішення набрали законної сили відповідно 03 березня 2025 року та 18 лютого 2025 року (реєстраційні номера судових рішень: 124826267 та 124800841).
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , встановлений рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.01.2024 у справі №711/6224/24, що набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає під час розгляду цивільної справи №711/7461/25.
Із дослідженої в судовому засіданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №429753457 від 03.06.2025 (далі - Інформація) суд встановив, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис №10537552, відповідно до якого 26.11.2010 реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна б/н від 24.11.2010, що винесена відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, накладено обтяження на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 . Також із означеного письмового доказу суд встановив, що власником означеного майна є ОСОБА_2 , а обтяжувачем - відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції (а.с.15).
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Із договору обміну від 03.05.2001, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я., суд встановив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.11).
Також у судовому засіданні було досліджено лист Черкаської районної державної нотаріальної контори №626/01-16 від 03.06.2025, зі змісту якого суд встановив, що державним нотаріусом роз'яснено позивачу як спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 про те, що йому відмовлено в отриманні свідоцтва про право власності на спадщину на 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 в зв'язку з накладенням арешту на означену частку в нерухомому майні (а.с.16).
Із відповіді Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №31860/2 від 27.05.2025 суд встановив, станом на 26.05.2025, на виконанні в означеному відділі ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 .
Водночас, згідно даних АСВП (спеціальний розділ), на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 , а саме: 1) №20466637 з примусового виконання виконавчого листа №2-3077 від 14.02.2009, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь УДК с/в в розмірі 30,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) №20467032 з примусового виконання виконавчого листа №2-922 від 11.06.2007, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави штрафу в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 3) №20466778 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 06.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь РЕУ №4 заборгованості в розмірі 768,96 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) №20467186 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 05.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави заборгованості в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Означені виконавчі провадження передано до архіву Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та знищені за закінченням строку зберігання.
У зв'язку з викладеним в посадових осіб Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відсутні підстави для скасування арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 (а.с.17).
Водночас із листа Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №44525/2 від 28.07.2025 суд встановив, що, станом на 26.05.2025, на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 .
Згідно даних АСВП (спеціальний розділ) на виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 , а саме: 1) №20466637 з примусового виконання виконавчого листа №2-3077 від 14.02.2009, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь УДК с/в в розмірі 30,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) №20467032 з примусового виконання виконавчого листа №2-922 від 11.06.2007, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави штрафу в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (повне виконання рішення); 3) №20466778 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 06.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь РЕУ №4 заборгованості в розмірі 768,96 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (повне виконання рішення); 4) №20467186 з примусового виконання виконавчого листа №2-3984 від 05.10.2008, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси, про стягнення на користь держави заборгованості в розмірі 51,00 грн, з ОСОБА_2 , яке завершено 15.06.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (повне виконання рішення).
У зв'язку з викладеним в посадових осіб Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відсутні підстави для скасування арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 (а.с.18).
Надаючи оцінку дослідженим у судовому засіданні письмовим доказам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Часиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З аналізу означених норм матеріального та процесуального права, суд зробив висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
В абз.1,2 п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016 роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).
Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 в справі 207/3013/20 (провадження № 61-14361св24) та від 02.09.2025 в справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25), позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у справах про зняття арешту з майна є власник або особа, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), а відповідачем у даній категорії справ є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Позивач, залучаючи до розгляду даного позову, Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) як відповідача, у мотивувальній частині цієї заяви по суті спору не зазначає жодних обгрунтувань щодо залучення означеного відділу ДВС до участі у розгляді цивільної справи як відповідача.
Водночас у судовому засіданні, що відбулося 10.11.2025 представник позивача адвокат Гамов В.В., надаючи відповідь на питання головуючого щодо підстав залучення Черкаського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) як відповідача повідомив суду, що підставою до цього стало те, що в Інформації обтяжувачем зазначено саме означений відділ державної виконавчої служби, що і стало підставою для залучення останнього як відповідача до розгляду конкретного позову.
Проте як вже зазначалося судом, належними відповідачами в справах про зняття арешту майна (звільнення майна з-під арешту) є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
З аналізу означених норм права суд зробив висновок, що органи державної виконавчої служби є органами, на які покладено єдину функцію - примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб).
У зв'язку з цим суд зробив висновок, що Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) як відповідний органи державної виконавчої служби у правовідносинах, що виникли в зв'язку з накладенням арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 здійснював виключно, законодавчо визначені функції, а саме: виконував судові рішення, а не виступав в означених правовідносинах як боржник чи особа, в інтересах якої накладено арешт на майно спадкодавця ОСОБА_2 , а також означений орган державної виконавчої служби не був особою, якій передано відповідне майно боржника.
Також суд, проаналізувавши дані запису про обтяження №10537552, що містяться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №429753457 від 03.06.2025, встановив, що підставою накладення означеного обтяження стала постанова про арешт мана б/н від 24.11.2010, винесена відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції Будь-яких інших відомостей запис про обтяження №10537552, в контексті особи, в інтересах якої накладено арешт на майно, не містить.
Таким чином, суд констатує, що дані запису про обтяження №0537552 не містять даних про усіх осіб, яких стосується арешт нерухомого майна, який є предметом означеного обтяження. На переконання суду, єдиним документом, який містить означені дані, є постанова відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 24.11.2010, оскільки саме у цьому документі буде міститись інформація про особу, в інтересах якої було накладено арешт на майно спадкодавця ОСОБА_2 .
Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи витребовувати докази у цивільній справі, які підтверджують або спростовують обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте всупереч означеному процесуальному обов'язку доказування позивач не надав суду копії постанова відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 24.11.2010, а також, у разі складності у наданні такого письмового доказу, не заявив клопотання, в порядку ст.84 ЦПК України, про його судом витребування.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що незалучення до розгляду конкретної справи усіх осіб, яких стосується накладення обтяження на нерухоме майно, що передане державним виконавцем позивачу в рахунок погашення боргу, зокрема, особи, в інтересах якої накладено спірний арешт, безпосередньо вплине на права та законні інтереси останньої як сторони у спірних відносинах щодо такого майна.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що матеріалами цивільної справи підтверджується той юридичний факт, що у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у період часу з 2007 до 2011 рр, перебували чотири виконавчі провадження, боржником у яких був батько позивача ОСОБА_2 , а стягувачами були держава та РЕУ №4. Проте позивач не залучив як відповідачів означених учасників цивільних правовідносин.
Також суд звертає увагу учасників справи, що фактична сплата позивачем боргових зобов'язань спадкодавця, що перебували на примусовому виконані у відповідному органі державної виконавчої служби не змінює суб'єктного складу учасників даної категорії справ, а відповідно і не є підставою для визнання Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним відповідачем у цивільній справі №711/7461/25.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічний правовий висновок щодо правових наслідків залучення позивачем неналежного відповідача, зокрема, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2025 в справі №755/14995/18 (провадження №61-14356св23), що судом застосовується до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог з призми незалучення до розгляду справи усіх заінтересованих осіб, прав та законних інтересів яких стосується цей спір, а також пред'явлення позову до неналежного відповідача, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої квитанції про сплату №1752-9658-9003-5015 від 12.08.2025 (а.с.19) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 969 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8).
Оскільки суд позовні вимоги визнав необгрунтованими тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.
Керуючись ст. 15,16 ЦК України, ст. 2, 5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 263, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 14 листопада 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПУО: 34997607, місцезнаходження: м. Черкаси, проспект Хіміків, 50.
Головуючий: О. В. Петренко