Справа № 711/486/25
Номер провадження 1-кп/711/277/25
13 листопада 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310004065 від 17.12.2024, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Першотравневе Чорнобаївського району Черкаської області, громадянки України, українки, з середньо спеціальною освітою, вдови, пенсіонерки, яка немає на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, депутатом не являється, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
21 листопада 2024 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки Chery Eastar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Сінна зі сторони вулиці Благовісна в напрямку до бульвару Шевченка на нерегульованому пішохідному переході, поблизу будинку № 15, що по вулиці Сінна, проявила неуважність та порушила вимоги:
- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, згідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 18.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Під час руху вона, керуючи автомобілем Chery Eastar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Сінна зі сторони вулиці Благовісна в напрямку до бульвару Шевченка, будучи заздалегідь об'єктивно проінформованою про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по вулиці Сінна поблизу будинку № 15, та позначений дорожнім знаком 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.2 Правил дорожнього руху України, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, вчасно не застосувала заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинилася, не надавши дорогу пішоходові, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжила рух та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вулиці Сінна по вказаному вище пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Після наїзду на пішохода водій автомобіля Chery Eastar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 зникла з місця пригоди.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/13 від 13.01.2025, отримала тілесні ушкодження: перелом зовнішньої кісточки правого гомілково-ступеневого суглобу, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; крововиливи (гематоми) правого стегна та правого гомілково-ступеневого суглобу до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Спричинення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться в причинному зв'язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-25/707-ІТ від 14.01.2025, з порушенням водієм автомобіля Chery Eastar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 п. 18.1. Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнає повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує. Пояснила, що вона рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Сінна зі сторони вулиці Благовісна в напрямку до бульвару Шевченка на нерегульованому пішохідному переході, поблизу будинку № 15, що по вулиці Сінна, проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та під час свого руху не переконалася, що це буде безпечним, та вчинила ДТП наїхавши на потерпілу.
Просила врахувати, що під час досудового розслідування вона усвідомила та повністю визнала свою вину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за вчинений злочин. У скоєному щиро розкаялася та просила суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілій, частково, у розмірі 5000 гривень відшкодувала завдані збитки.
Потерпіла ОСОБА_7 подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленої потерпілої.
Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз'яснивши їй положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченої підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, покази якої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченої ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суд, призначаючи обвинуваченій покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, даний про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, характеризується позитивно, пенсіонерка, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, частково відшкодувала завданий збиток.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_6 , які не спростовані стороною обвинувачення.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, неодноразово висловлювала жаль з приводу вчиненого, також неодноразово просила вибачення за вчинений злочин, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, частково відшкодувала завдані збитки, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Відповідно до постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.11.2018 активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом'якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.
Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним. ОСОБА_6 повідомила усі суттєві обставини щодо вчинення нею дорожньо-транспортної пригоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченої до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надала правдиві свідчення про обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, яке повністю викривають її у вчинені злочину, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачалася за вчинене, що свідчить про її щире каяття.
Призначаючи покарання обвинуваченій, та встановлюючи ступінь її вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченої, а і її особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.
Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суспільну небезпеку злочинного діяння, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинене кримінальне правопорушення, обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, надавши оцінку усім обставинам кримінального провадження, враховуючи, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованого їй злочину, з урахуванням співпраці обвинуваченої зі стороною обвинувачення, особи обвинуваченої, суд вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування покарання, зазначеного в санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, виходячи з того, що саме таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення і буде достатнім для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України. Саме комплексний підхід, у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченої запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлений, що не позбавляє права потерпілу відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченої у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- автомобіль Chery Eastar, реєстраційний номер НОМЕР_1 - передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , який переданий на відповідальне ОСОБА_6 , залишити власнику ОСОБА_6 ;
- диск лазерної системи зчитування з відеозаписами обставин дорожньо-транспортної пригоди, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на залучення експерта на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/707-ІТ від 14.01.2025 (Черкаський НДЕКЦ МВС України) - 3183 гривні 60 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду області через Придніпровський районний суд Черкаської області.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1