Справа № 702/924/25
Провадження № 2/702/619/25
19 листопада 2025 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Барської Т.М.
за участю секретаря судового засідання Возної В.В.
представник позивача не з'явився,
відповідач не з'явився,
за наслідками розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25.09.2025 товариство з обмеженою відповідальністю«Коллект Центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(далі у тексті також ТОВ «Коллект Центр»,позивач, фактор) заборгованість за Договором №4125984 від 28.10.2021 у сумі 31879,50 грн., понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Заявлені вимоги представник позивача мотивує тим, що 28.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит №4125984.
Відповідно до умов цього правочину ТОВ «МІЛОАН» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 5300,00 грн.; проценти за користування кредитом - 1987,50 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.
Також умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, шляхом переказу коштів на його картковий рахунок.
Позивач переконаний, що підписанням Договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами і йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов'язання, перерахувавши суму кредиту відповідачу. Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого заборгував кредитодавцю грошові кошти.
26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу №26-01/2022/83, за умовами якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за Договором №4125984 від 28.10.2021.
У свою чергу 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за Договором №4125984 від 28.10.2021 ТОВ «Коллект Центр» згідно з укладеним Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
Зважаючи, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, позивач за захистом порушеного права звернувся з позовом до суду.
Постановленою 02.10.2025 ухвалою у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін для подання відзиву на позов.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Коллект Центр» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у тексті позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений за зареєстрованим місцем свого проживання, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення судового засідання судом не встановлено, а тому справу розглянуто за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Оскільки відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив, що 28.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (далі у тексті також первісний кредитор, кредитодавець) та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит №4125984 (індивідуальна частина) (далі у тексті також Договір №4125984, правочин, Кредитний договір).
Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця (а.с.46-54).
Відповідно до умов Кредитного договору (п. 1.1) ТОВ «МІЛОАН» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених цим правочином, на строк, визначений п. 1.3. Договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Надання кредиту здійснюється з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
У пунктах 1.2-1.4 Договору №4125984 сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів.
Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становить 5300.00 грн (п. 1.2 Договору); кредит надається строком на 15 днів з 28.10.2021 (строк кредитування) (п. 1.3 Договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 12.11.2021; комісія за надання кредиту - 1007,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору); проценти за користування кредитом - 1987,50 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним (п. 1.6 Договору).
Загальні витрати позичальника за кредитом складають 2994,50 грн в грошовому виразі, та 5,409,714.00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 8294,50 грн (п. 1.5 Договору).
Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, шляхом переказу коштів на картковий рахунок.
Сторони правочину погодили, що продовження вказаного у п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватися на пільгових або на стандартних (базових) умовах.
Пунктом 2.3.1.1 Договору №4125984 визначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці:
- на 3 дні зі сплатою комісії в розмірі 3% від поточного залишку кредиту;
- на 7 днів зі сплатою комісії в розмірі 5% від поточного залишку кредиту;
- на 15 днів зі сплатою комісії в розмірі 10% від поточного залишку кредиту.
Пунктом 2.3.1.2 Договору №4125984 сторони правочину обумовили, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Із п.2.4.1 Договору №4125984 суд встановив, що позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Крім того, досліджуючи п.6.1, 6.5 Договору №4125984, суд встановив, що цей правочин укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, на сайті ТОВ «МІЛОАН» та/або відповідному мобільному додатку чи іншому засобі, і прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Титульна сторінка Договору №4125984 містить відомості про його підписання представником ТОВ «МІЛОАН» Вініченко О.В. в 11 год 59 хв 28.10.2021 та ОСОБА_1 в 12 год 01 хв 28.10.2021 одноразовим ідентифікатором F72919 (а.с.46).
Довідка про ідентифікацію підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , як сторона Договору №4125984, ідентифікований кредитодавцем за датою народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та РНОКПП - НОМЕР_1 (а.с.117). Акцепт Договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) - одноразовий ідентифікатор F72919, дата відправки ідентифікатора позичальнику 28.10.2021, номер телефону НОМЕР_2 .
Разом із Договором №4125984 відповідач, на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодився із графіком платежів, як додатком №1 до Договору №4125984, так і з даними паспорта споживчого кредиту №4125984, як додатком №2 до Договору №4125984 (а.с.86, 104, 105).
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується квитанцією від 28.10.2021 ID платежу 1805934244 (а.с.118).
Зі змісту відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за Кредитним договором №4125984 суд встановив, що кредит в розмірі 5300,00 гривень наданий 28.10.2021, комісія за надання кредиту 1007,00 грн нарахована також 28.10.2021.
Проценти за користування кредитними коштами відповідачу первісний кредитор розрахував відповідно до таких умов Кредитного договору:
- з 29.10.2021 по 12.11.2021 згідно п.1.5.2. Договору - 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, що складає 132,50 гривень;
- з 13.11.2021 по 11.01.2022 згідно п.1.6, 2.3.1.2. Договору, як пролонгований правочин на стандартних (базових) умовах - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, що складає 265,00 гривень (а.с.119, 120).
26.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу №26-01/2022-83 (а.с.55-64).
За змістом додатку №2 до Договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, Акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді на флеш-носії, у розмірі 1051 Кбайт. Реєстр містить відомості про передачу права вимоги до 3679 боржників на загальну суму 83672331,46 грн. (а.с.76).
Досліджене судом платіжне доручення №324190002 від 27.01.2022 підтверджує, що 27.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» на виконання умов Договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 перерахував на рахунок ТОВ «МІЛОАН» 4097773,59 гривень (а.с.74).
Згідно витягу з реєстру боржників, як додатку №3 до Договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №4125984 від 28.10.2021 в розмірі 24194,50 гривень, у тому числі 5300,00 грн. тіла кредиту, 17887,50 грн. боргу за процентами та 1007,00 грн. заборгованості по комісії (а.с.80).
10.01.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладений Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.15-25).
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором №10-01/2023 від 27.11.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимогивід 10.01.2023 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307, після чого, з урахуванням умов Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимогивід 10.01.2023, від первісного кредитора до нового кредитора перейшли права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.
Реєстр боржників передано в повному обсязі відповідно до умов договору Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимогивід 10.01.2023(а.с.39).
Відповідно до реєстру боржників, право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №4125984 від 28.10.2021 в розмірі 31879,50 гривень, у тому числі 5300,00 грн. тіла кредиту, 25572,55 грн. боргу за процентами та 1007,00 грн. заборгованості по комісії відступлене ТОВ «Коллект Центр» (а.с.45).
Згідно відомостей первісного кредитора про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №4125984 від 28.10.2021 заборгованість відповідача складає 24194,50 грн., з яких 5300,00 грн. борг по тілу кредиту; 17887,50 грн. заборгованість за процентами, 1007,00 грн. заборгованість за комісією (а.с119, 120).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 26.01.2022 загальна сума боргу 24194,50 грн, з яких 5300,00 грн. борг по тілу кредиту; 17887,50 грн. заборгованість за процентами; 1007,00 грн. заборгованість за комісією.
До 10.01.2023 включно ТОВ «Вердикт Капітал» донарахував відповідачу борг в загальній сумі 31879,50 грн, з яких 5300,00 грн. борг по тілу кредиту; 17887,50 грн. заборгованість за відсотками; 1007,00 грн. заборгованість за комісією; 7685,00 грн. - нараховані відсотки зг.кр.дог. (а.с.13).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 розрахованого станом на 08.09.2025, загальний розмір боргу складає 31879,50 грн., з яких 5300,00 грн. основний борг(тіло кредиту); 25572,50 грн. заборгованість за відсотками; 1007,00 грн. заборгованість за комісією, які позивач просить стягнути на його користь (а.с.14).
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім умов вказаного вище Кредитного договору та договорів факторингу, врегульовані нормами ЦК України і Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».
Зокрема, у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Дослідивши надані Договори факторингу та про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги суд приходить до висновку про доведення факту набуття позивачем права вимоги до відповідача за Кредитним договором №4125984 від 28.10.2021.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково - касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Перелік умов, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит наведені в ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, п.10, 11 ч.1 цієї статті визначено, що в договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (уразі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, встановлені з досліджених письмових доказів обставини, суд приходить до висновку, що ТОВ «МІЛОАН», як первісний кредитор, належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу в кредит 5300,00 грн.
Натомість, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, отримані в позику гроші не повернув і проценти за користування ними не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому порушене право позивача підлягає захисту.
Позивач вважає, що у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №4125984 від 28.10.2021виникла заборгованість у розмірі 31879,50 грн., з яких заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 5300,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 25572,50 грн; заборгованість за комісією 1007,00 грн., які просить стягнути на свою користь.
Проценти за користування кредитом первісний кредитор обрахував за період з 29.10.2021 по 11.01.2022, тобто за 75 днів. При цьому первісний кредитор застосував такі процентні ставки: 15 днів по 2,5% за кожен день користування кредитом, 60 днів - по 5,0% за кожен день користування кредитом.
ТОВ «Вердикт Капітал» у виконаному станом на 10.01.2023 розрахунку не зазначає, упродовж якого строку і в якому розмірі він розраховував проценти, які, на його думку, заборгував відповідач, станом на зазначену у розрахунку дату. Фактор вважає, що у ОСОБА_1 , окрім обов'язку сплатити тіло кредиту в 5300,00 грн., комісії 1007,00 грн, зобов'язаний відшкодувати 25572,50 грн. процентів за користування кредитом.
ТОВ «Коллект Центр» борг ОСОБА_1 не змінював і вважає, що останній не виконав умови Кредитного договору саме в обрахованому ТОВ «Вердикт Капітал» розмірі.
Перевіряючи доводи позивача щодо заявленого до стягнення розміру позовної вимоги, суд враховує, що за імперативним правилом ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
ОСОБА_1 та первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» погодили, що кредит надається строком на 15 днів з 28.10.2021 (строк кредитування) (п. 1.3 Договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 12.11.2021, комісія за надання кредиту - 1007,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору); проценти за користування кредитом - 1987,50 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним (п. 1.6 Договору).
Пунктом 2.3.1.2 Договору №4125984 сторони правочину обумовили, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Отже, сторонами у Кредитному договорі погоджено суму кредиту в розмірі 5300,00 грн, розмір процентів за користування кредитом, комісію за надання кредиту, строк кредитування, який, з урахуванням пролонгації на стандартних умовах, склав 75 днів.
Заявлені вимоги в частині нарахування процентів за користування кредитом поза межами визначеного умовами Договору строку суд вважає безпідставними та при вирішенні спірних правовідносин у цій частині враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) виснувала таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) і вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
За наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору №4125984 від 28.10.2021, добровільно заборговані кошти не сплатив, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4125984 від 28.10.2021 у розмірі 24194,50 грн., з яких 5300,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 17887,50 грн. заборгованості за процентами та 1007,00 грн. заборгованість за комісією.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Звертаючись з позовом до суду ТОВ «Коллект Центр» вказувало про понесення ним судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем, згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та згідно платіжної інструкції №0557080416 від 19.09.2025, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (а.с. 1).
Також в обґрунтування розміру понесених ТОВ «Коллект Центр» витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн разом з позовною заявою подані копії таких документів: договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс», прайс-листа АО «Лігал ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги №998 від 01.08.2025 на суму 13000,00 грн., витягу з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.(а.с. 92-103).
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Коллект Центр» та стягнення з відповідача 24194,50 грн. боргу, що складає 75,90% від розміру заявленої вимоги, тому, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1838,61 грн (75,90% ).
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, про те, що витрати на надану правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної не співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн., які стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог - 3795,00 гривень (5000,00х75,90%).
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором №4125984 від 28.10.2021 у розмірі 24194 (двадцять чотири тисячі сто дев'яносто чотири) гривні 50 копійок, з яких основний борг (тіло кредиту) 5300,00 грн.; заборгованість за процентами - 17887,50 грн.; 1007,00 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1838,61 грн. та 3795,00 грн.витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» місцезнаходження вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення ухвалене 19.11.2025.
Суддя Тетяна БАРСЬКА