Справа № 697/2316/24
Провадження № 1-кп/697/68/2025
20.11.2025 м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження № 12024250340000223 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Канів, Черкаської обл., українця, громадянина України, розлученого, військовослужбовця призваного на військову службу за мобілізацією, оператор взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 у військовому звані «матрос», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше судимого:
- 14.12.2023 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку терміном на 1 рік 6 місяців, маючий відповідно до ст. 89 КК України не зняту та не погашену судимість,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,-
27.03.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням стану здоров'я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» N? 3543-XII від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого її проходження до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де останнього, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця.
Після чого проходив військову службу за мобілізацією у різних підрозділах Збройних Сил України, поки 30.05.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 145 ОСОБА_4 не було призначено на посаду оператора взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, з моменту призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і у подальшому почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 14.12.2023 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку терміном 1 рік 6 місяців, маючи у відповідності до ст. 89 КК України не зняту і не погашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення і перевиховання не став та знову вчинив новий умисний злочин.
Так, ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «старший солдат», будучи особою, що має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, діючи повторно, 12.07.2024, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи на території домоволодіння громадянина ОСОБА_6 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , маючи вільний доступ, діючи умисно, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки ВАЗ 2103 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що ключ знаходяться у замку запалення автомобіля, запустив двигун, після чого поїхав у власних справах до с. Ковалі, Черкаського р-ну, Черкаської області, чим вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, обставини, викладені у обвинувальному акті, підтвердив повністю та показав суду, що в літку 2024 року він будучи в с. Литвинець Черкаського району взяв без дозволу у сусіда машину ВАЗ 2103 та поїхав на ній у с. Ковалі Черкаського району. Повертаючись назад, його затримали працівники поліції. У вчиненому розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо міри покарання покладався на розсуд суду.
У зв'язку з визнанням обвинуваченим вини в повному обсязі, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та визначив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, обмежившись його допитом та вивченням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи показання обвинуваченого, зібрані, перевірені та досліджені в порядку ч.3 ст. 349 КПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_4 доведено повністю, його дії суд кваліфікує:
- за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд відносить: щире каяття; визнання вини; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, суд відносить рецидив злочинів.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога на обліку лікаря-психіатра не перебуває.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підсудного, який за місцем проходження служби характеризується негативно, не працюючий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, переховувався від суду та перебував у розшуку, визнав вину повністю, щиро розкаявся, наявність обтяжуючих обставин.
Також суд враховує, що згідно висновку судово-психіатричного експерта №538 від 20.09.2024, ОСОБА_4 , на момент вчинення інкримінованого злочину не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Виявляє клінічні ознаки суспільної небезпеки та потребує надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування.
Частиною 2 ст. 19 КК України, встановлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з положеннями ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Системне тлумачення вищевказаних норм свідчить про те, що законодавець чітко відокремлює поняття неосудної особи від особи з обмеженою осудністю, посилаючись на те, що встановлення такої обставини в подальшому тягне за собою різні правові наслідки. Так, неосудною вважається особа, яка в цілому не може усвідомлювати свої дії або керувати ними, а тому не підлягає кримінальній відповідальності, тоді як особа з обмеженою осудністю лише не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, при цьому така особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, а факт визнання її обмежено осудною зобов'язує суд врахувати цю обставину під час призначення покарання.
Неосудність або обмежена осудність є юридичними поняттями, тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК України у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.
Враховуючи наведене підстави для визнання ОСОБА_4 неосудним у відповідності до ст. 19 КК України, відсутні.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 по справі №755/5059/19.
Враховуючи наведене, виходячи з основних засад призначення покарань, визначених ст.65 КК України, та з метою попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що процес виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливий без ізоляції його від суспільства, тому призначає покарання у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Частиною 3 ст. 78 КК України визначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилам, передбаченими в ст.ст. 71, 72 цього Кодексу.
З аналізу норм ст.ст. 71, 78 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 слідує, що у разі вчинення обвинуваченим в період іспитового строку нового злочину покарання, від відбування якого він був звільнений на підставі ст. 75 КК України, тепер має відбуватись ним реально - як і всі інші покарання в межах алгоритму призначення покарання і за сукупністю злочинів, і за сукупністю вироків.
Саме до таких висновків дійшла ОСОБА_7 Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові по справі № 511/37/16-к від 25.06.2018.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 241/1851/19 від 28.09.2021.
Таким чином, покарання слід призначити за ч. 1 ст. 263 КК України, а потім за сукупністю вироків, відповідно до положень ст. 71, 78 КК України, з вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2025.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебував у розшуку та переховувався від суду, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в зв'язку з проведенням судових експертиз у розмірі 3786,40 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 349, 369-371,373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2023 та призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Засудженого ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду негайно після проголошення вироку.
Зарахувати у строк відбування покарання строк затримання з 19.11.2025 по 20.11.2025.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 3786,40 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль марки «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у користуванні потерпілого;
- один лівий гумовий капець, який було виявлено та вилучено в салоні автомобіля автомобіль марки ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_3 під час огляду місця події, який передано до кімнати зберігання речових доказів ВП № l Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - знищити;
- компакт-диск марки "Verbatim" DVD-R", із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та слід пальця руки розмірами 18х19мм залишений мізинним пальцем лівої руки та слід пальця руки розмірами 16х25 мм залишений середнім пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вилучені з автомобіля марки ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; дактилокарта ОСОБА_4 , які перебувають в матеріалах кримінального провадження в Канівському відділі Смілянської окружної прокуратури - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1