20.11.2025
Справа № 696/542/25
Провадження № 2/696/272/25
20 листопада 2025 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Ніколенко О.Є.,
за участі секретаря - Старущенко Н.П.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, встановлення юридичного факту, компенсацію моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.05.2025 позивачка звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, встановлення юридичного факту, компенсацію моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги мотивує тим, що її колишній роботодавець ФОП ОСОБА_1 незаконно звільнила її на підставі порушення трудової дисципліни. Таке звільнення позивачка вважає незаконним, оскільки вона на той момент була вагітною, про що повідомляла відповідачку, та мала б іти у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.
Крім того, за весь період роботи з 05.09.2022 по 05.05.2025, позивачка жодного разу не мала щорічних основних оплачуваних відпусток.
Враховуючи викладене, позивачка просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення №1 від 18.04.2025, виданий ФОП ОСОБА_1 щодо неї, поновити її на роботі на посаді продавця консультанта, стягнути з відповідачки 80000 грн моральної шкоди, зобов'язати ФОП ОСОБА_1 видати Наказ про надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, зобов'язати ФОП ОСОБА_1 подати до Управління Пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської області необхідні документи для призначення допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів державного соціального страхування, встановити факт наявності невикористаних щорічних відпусток за період роботи з 05.09.2022 по 05.05.2025, у кількості 58 днів, з розрахунку 2 дні на кожен повний місяць роботи.
Ухвалою Кам'янського районного суду від 14.05.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк на виправлення недоліків.
Ухвалою Кам'янського районного суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Кам'янського районного суду від 12.06.2025 залучено до участі в справі третьою особою Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Ухвалою Кам'янського районного суду від 25.06.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки Ігнатенка В.М. про закриття провадження у справі у зв'язку з ліквідацією ФОП.
Ухвалою Кам'янського районного суду від 27.08.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.
04.06.2025 від представника відповідачки надійшов відзив, в якому сторона відповідачки заперечує проти задоволення позову, оскільки звільнення позивачки було законним, так як остання без поважної причини була відсутня на робочому місці з 10.04.2025 по 17.04.2025, не приступивши до виконання трудових обов'язків після лікарняного 24.03.2025-09.04.2025. Відтак, 18.04.2025 відповідачкою було винесено наказ №1 про звільнення ОСОБА_1 на підставі порушення трудової дисципліни. Будь-яких документів, окрім усного повідомлення про вагітність, позивачка відповідачу не надавала, тому остання не могла достеменно знати про вагітність позивачки.
Щодо щорічних відпусток вказує наступне. Позивачка регулярно перебувала у щорічних відпустках протягом 2023-2024 років, що підтверджується відповідними наказами та графіками відпусток, які позивачка відмовлялася підписувати, про що були складені відповідні акти.
Підстави для стягнення моральної шкоди на думку відповідача відсутні, оскільки вказані позивачкою порушення не встановлені, та не доведений причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та наслідками.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи надані суду докази, заслухавши учасників справи, суд приходить до наступного.
05.09.2022 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 , на підставі заяви (т. 1 а.с. 95), було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду продавця-консультанта, про що було зроблено запис у трудовій книжці (т. 1 а.с. 11-14), та наказ про призначення на посаду №9 від 05.09.2022 (т. 1 а.с. 96).
ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт господарювання 17.06.2011, та здійснювала торгівлю одягом і взуттям, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібну торгівлю з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, роздрібну торгівлю з лотків і на ринках іншими товарами, роздрібну торгівлю одягом у спеціалізованих магазинах, роздрібну торгівлю взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с.15).
Відповідно до довідки КНП «Кам'янська БЛ» Кам'янської міської ради № 01-12/266 від 02.05.2025, ОСОБА_1 перебуває у стані вагітності 11-12 тижнів (т. 1 а.с. 16).
ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, у період з 24.03.2025 по 09.04.2025 у зв'язку з захворюванням або травмою загального характеру, у період з 21.04.2025 по 24.08.2025 у зв'язку з вагітністю та пологами, відповідно до інформації про електронний листок непрацездатності (т. 1 а.с.17).
Наказом ФОП ОСОБА_1 №1 від 18.04.2025 ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з прогулами без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (т. 1 а.с. 40), та проведено розрахунок за квітень 2025 року (т. 1 а.с. 42).
Актами про відсутність на робочому місці було зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 21.03.2025 з 14:00 год. до 17:30 год., з 10.04.2025 по 17.04.2025 (т. 1 а.с. 103, 111-116).
Відповідно до особової картки працівника, ОСОБА_1 була призначена продавцем-консультантом у ФОП ОСОБА_1 06.09.2022, перебувала в основних щорічних відпустках у періоди: з 21.04.2023 по 30.04.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 19.10.2024 по 30.10.2024, з 01.11.2024 по 19.11.2024, з 07.12.2024 по 16.12.2024, була звільнена 18.04.2025 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (т. 1 а.с. 101-102), що в сукупності становить 58 днів.
ФОП ОСОБА_1 як роботодавцем були затвердженні графіки відпусток на 2023-2025 роки, та видавалися відповідні накази про призначення відпусток. ОСОБА_1 відмовлялася від проставлення підпису про ознайомлення з вищевказаними графіками та наказами, про що були складені відповідні акти (т. 1 а.с.131-151, 218-220).
У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов'язок доказування і подання доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 19 Конституції України способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, тобто суд може прийняти лише таке рішення, можливість ухвалення якого передбачена законодавством. Способи захисту прав мають бути встановлені законом або випливати із його положень чи бути передбачені договором. При цьому можливість пред'явлення конкретних позовних вимог та прохання про застосування конкретного способу захисту порушеного права в тих чи інших правовідносинах має бути передбачена законодавством, тобто юридично можливою.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний у зв'язку із прогулом (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно з положеннями частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Тобто, за змістом указаної норми закону звільнення із роботи з ініціативи роботодавця, зокрема, вагітних жінок є явним порушенням закону, а тому в усіх таких випадках вони повинні поновлюватися на роботі.
З цієї заборони є виключення, а саме звільнення допускається у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 про вагітність працівниці ОСОБА_1 стало відомо зі слів останньої, тоді як письмових доказів такого вона не отримувала, що стало причиною звільнення позивачки.
Зі змістом довідки про вагітність ОСОБА_1 ознайомилась тільки після звільнення останньої через допущені прогули та через отримання копії позову із додатками про поновлення її на роботі.
Як слідує із свідоцтва про народження дитини (т.2 а.с. 2) ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . З обмінної карти породіллі ОСОБА_1 (т.2 а.с. 3) вбачається, що народження відбулось на 40 тижні вагітності. Отже, з шляхом простих підрахунків можна встановити, що позивачка була вагітною орієнтовно з жовтня місяця 2024 року. У останньої не було жодних підстав приховувати свою вагітність від відповідачки, навпаки позивачка стверджує, що повідомляла роботодавця про вагітність, після чого гарні відносини між ними почали псуватися. У позивачки не було жодних підстав для відмови відповідачці надати письмове підтвердження вагітності, якби цього вимагав роботодавець.
Щодо тверджень представника відповідачки Комар В.В. про визнання недопустимим доказом довідки №01-12/266 від 02 травня 2025 року, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язку працівниці повідомляти роботодавця про свою вагітність, а так само не передбачає обов'язку такої особи надавати відповідні підтверджуючі документи.
Такі висновки суду узгоджуються зі сталою судовою практикою розгляду цивільних справ Верховним Судом (постанови від 19 вересня 2019 року по справі № 561/171/17-ц, від 18 січня 2023 року по справі № 752/23602/20, від 06 вересня 2023 року по справі № 707/2717/21), згідно якої застосування положення частини 3 статті 184 КЗпП не ставиться в залежність від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.
По суті відзив на позов зводиться до небажання відповідачки визнавати факт вагітності працівниці, та вчинення ряду дій спрямованих на ухилення від відповідальності роботодавця від своїх обов'язків щодо вагітної працівниці.
Наймані працівники фізичної особи підприємця перебувають в менш захищеному положенні на відміну від роботодавця. Тим більше жінка в період вагітності перебуває у більш уразливому стані. Сама по собі відсутність письмової довідки про вагітність, у тих робочих відносинах, які склалися між сторонами, не може свідчити про відсутність вагітності.
Суд критично ставиться до актів відмови позивачки від підписання графіків відпусток за 2022-2024 роки, так як на час їх складання, між сторонами були гарні стосунки. І, якщо даний факт мав місце, незрозуміло, чому роботодавець продовжував і підтримував робочі стосунки з працівником, який ухиляється від своїх обов'язків. Відповідачка з даного приводу пояснень не надала. Водночас, позивач зазначила, що таких подій не було, і їх виготовлення пов'язане із значною кількістю перевірок, які сталися після скарг звільненої вагітної працівниці, що узгоджується з доказами, які досліджувалися в судовому засіданні.
Позивачка надала до суду скріншоти із за стосунку Telegram, де зазначала про свою вагітність. Також 29.03.2025 на свій номер телефону від контакту «Вікторія робота» отримала «Запит про відсутність на робочому місці без пояснень причин», з якого вбачається вимога про надання пояснень відсутності на роботі. З даної переписки вбачаються також інші дані, які підтверджують позицію сторони позивача. Водночас, враховуючи позицію відповідачки, яка заперечує справжність зазначених доказів, суд, враховуючи, що дані докази подані не в належний спосіб для подачі електронних документів, не бере їх до уваги.
У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що навпроти магазину позивачки знаходяться камери відео спостереження на магазині належному ОСОБА_4 , що разом із показами свідка ОСОБА_4 свідчитимуть про неправдивість пояснень позивачки. Водночас в ході судового слухання справи представник відмовився від допиту зазначеного свідка, так як не надав відеозаписи з камер спостережень про які зазначав. Тобто фактично не спростував пояснення позивачки щодо відсутності її на робочому місці і не забезпечив в судове засідання свідків, які ніби то зафіксували даний факт у актах складених роботодавцем ОСОБА_1 .
Дослідивши всі докази надані сторонами, в сукупності, керуючись законом, а також своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позиція позивачки є більш переконливою, що стосується обставин, які передували її звільненню, відтак позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу №1 від 18.04.2025 про звільнення позивачки підлягає до задоволення.
Однак суд позбавлений можливості поновити ОСОБА_1 на роботі зважаючи на наступне.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 24.05.2025.
Відповідно до ч.1 ст.51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України, Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
В даній ситуації, оскільки відповідачка припинила підприємницьку діяльність, правонаступники - суб'єкти господарювання відсутні, поновлення ОСОБА_1 на роботі неможливе.
Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Таким чином, враховуючи незаконність звільнення ОСОБА_1 та неможливість її поновлення на роботі, суд приходить до висновку про доцільність в даному випадку змінити причини звільнення на передбачену п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, а саме у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_1 підприємницької діяльності як ФОП.
Вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача ОСОБА_1 видати наказ про надання позивачці відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, відповідно до листка тимчасової непрацездатності, а також що стосується зобов'язань подати до управління Пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської області всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством, для призначення допомоги по вагітності, не можуть бути задоволені, враховуючи факт припинення підприємницької діяльності відповідачкою 24.05.2025.
Обставини встановлені судом в частині позовних вимог щодо встановлення факту наявності невикористаних відпусток за період роботи з 05.09.2022 по 05.05.2025, у кількості 58 днів.
В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_5 , яка, хоча і є двоюрідною сестрою відповідачки, водночас, під присягою, усвідомлюючи всю відповідальність, в тому числі кримінальну, за дачу неправдивих свідчень, підтвердила факт того, що позивачка відмовлялася підписувати графік відпустки при ній про що було складено відповідні акти.
З наданих доказів, зокрема графіків відпусток на 2023-2025 року та відповідних наказів про призначення відпусток, вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у щорічних відпустках.
Це узгоджується і з системним журналом подій програми обліку UNIPRO, магазин РЕСПЕКТ, відповідно до якого ОСОБА_1 не заходила в програму в періоди своїх основних щорічних відпусток, визначених графіками (т. 1 а.с. 152-183).
Окрім того, даний факт правопорушення не зафіксований компетентними органами, які здійснювали відповідну перевірку за запитом ОСОБА_1 .
Отже, позивачкою не доведено перед судом відповідного факту. Натомість відповідач надала належні та допустимі докази, які спростовують твердження ОСОБА_1 . Відтак зазначена позовна вимога до задоволення не підлягає.
Вирішуючи питання стягнення моральної шкоди на користь позивачки у розмірі 80000 грн, суд враховує наступні обставини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Припинення діяльності ФОП не означає припинення зобов'язань (глава 50 Цивільного кодексу України). Навіть після виключення з ЄДР ФОП все ще залишається відповідальним за зобов'язаннями, що виникли в період його підприємницької діяльності, оскільки статус ФОП - це лише право фізичної особи здійснювати підприємницьку діяльність. Проте незалежно від того, чи має вона цей статус, чи ні, у договірних відносинах стороною завжди залишається фізична особа.
Судом встановлено, що з боку ФОП ОСОБА_1 під час здійснення господарської діяльності було допущено порушення трудового законодавства в частині звільнення вагітної ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи наявність порушеного права ОСОБА_1 , її фізіологічний стан на момент вчинення такого порушення, а також те, що позивачка була позбавлена можливості піти у декретну відпустку як застрахована особа, щоб отримати допомогу по вагітності та пологах, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки моральної шкоди у розмірі 80000 грн.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Вирішуючи питання про судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідачки слід стягнути судовий збір у розмірі 4239,20 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 40, 184, 235 КЗпП, ст.ст. 23, 51, 52, 1167 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, встановлення юридичного факту, компенсацію моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ №1 від 18.04.2025, виданий ФОП ОСОБА_1 , про звільнення ОСОБА_1 .
Вважати правильною підставу звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП - у зв'язку з ліквідацією підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2025 року.
Повне найменування сторін та їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: 18000, Україна, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок, 23, код ЄДРПОУ 21366538.
Суддя О.Є. Ніколенко