19.11.2025 Справа № 696/1306/25 № 3/696/834/25
19 листопада 2025 року м. Кам'янка
Суддя Кам'янського районного суду Черкаської області Шкреба В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з СПД № 1 (м. Кам'янка) відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП,
встановив :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 22 вересня 2025 року гр. ОСОБА_1 близько 20 год. 09 хв. по вул. Сергія Носаня в м. Кам'янка Черкаського району Черкаської області вчинив злісну непокору законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а саме хватав за форменний одяг, не припиняв правпорушення, зверхньо ставився до працівників правоохоронних органів, чим допустив порушення статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча судом вживались вичерпні заходи щодо його сповіщення про дату, час і місце судового розгляду.
З цього приводу суд також врахував, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього адміністративних матеріалів, так як до нього було застосовано адміністративне затримання, а тому повинен був періодично цікавитись їх рухом і розглядом, чого не зробив.
Так, Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у свої рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд приймає до уваги також, що останній є мобілізованим до Збройних Сил України, судові виклики були направлені до військової частини для забезпечення його участі при можливості з відривом від військової служби, але такі заходи результатів не дали. Таким чином, суд дійшов висновку, що сам факт несення військової служби не може слугувати єдиною підставою для унеможливлення доступу до правосуддя особи, тоді як матеріалів справи достатньо для прийняття судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
До протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції долучено:
- протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ст.262 та 261 КУпАП, з якого вбачається, що складений у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого статтею 185 КУпАП для припинення правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення;
- рапорт працівника поліції, з якого слідує, що ОСОБА_1 не реагував на сповіщення працівників поліції про необхідність прибути до П'ятого відділу Черкаського РТЦК, і до нього було застосовано адміністративне затримання.
При цьому, матеріали справи не містять інших доказів, як то пояснення ОСОБА_1 , відеозапис події, пояснення свідків.
Диспозиція ст.185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як вже зазначалось вище, у відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП, - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 2 ст.251 КУпАП зазначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, визначає межі судового розгляду і є доказом у справі.
Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
У відповідності до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26червня 1992 року (зі змінами) роз'яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, що адміністративна відповідальність заст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов'язків, оскільки вимога працівника поліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
Як витікає з приписів ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції зазначена об'єктивна сторона правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , полягає в тому, що останній не виконав законне розпорядження про припинення правопорушення, тоді як не зазначено, яке саме правопорушення вчинялось ним до висловлення вимоги працівником поліції, і матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 був підданий адміністративному впливу за таке правопорушення.
Таким чином, дослідивши долучені до справи матеріали, судом не встановлено вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій направлених на не виконання законного розпорядження працівника поліції щодо припинення протиправних дій.
За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що письмовими матеріалами, які долучені до справи не підтверджуються обставини події, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, що на думку суду свідчить про недоведеність вини в діях ОСОБА_1 , та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.185 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю доказів про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 33,40-1,130, 283-285 КУпАП,
постановив :
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП ( протокол серії ВАД № 439208 від 22.09.2025 року).
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Кам'янський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.В.Шкреба