Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2157/24
номер провадження 2/695/284/25
10 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря с/з - Оніщенко Н.В.,
представника позивача - Блізнєцова Є.А.,
представника відповідача - адвоката Бруса С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, -
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 01.11.2023. Винуватцем ДТП визнано водія ОСОБА_2 (автомобіль Ford Transit), відповідальність якої була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВВНТЗ). Позивач належним чином повідомив страховика та подав заяву про відшкодування. Страховик визнав подію страховим випадком і двома платежами (01.02.2024 та 12.03.2024) виплатив Позивачу страхове відшкодування, загальний розмір якого склав 52 476,87 грн (32 987,81 грн. + 19 489,06 грн.). Однак, Позивач категорично не погоджується з такою сумою, оскільки вона є недостатньою для повного відновлення пошкодженого автомобіля Skoda Octavia.
Фактичний розмір реальної шкоди, підтверджений актом виконаних робіт СТО від 21.03.2024, становить 82 208,40 грн. (вартість робіт 39 277,90 грн. + вартість нових запчастин 42 930,50 грн.). З урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,4685), страхова виплата, яка могла бути здійснена, становить 62 095,48 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди без урахування зносу (що є реальним збитком) та загальним розміром виплаченого страхового відшкодування становить 20 112,92 грн. (82 208,40 грн. - 62 095,48 грн.). Позивач зазначає, що різниця між максимальною сумою страхового відшкодування з урахуванням зносу (62 095,48 грн.) та фактично виплаченою сумою (52 476,87 грн.) становить 9 618,61 грн., яку він вимагає стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» як недоплачене страхове відшкодування.
Керуючись правовою позицією Верховного Суду України (зокрема, постанова у справі № 6-691цс15), висновок якого підтриманий Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 за №686/17155/15-ц, яка передбачає стягнення різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з заміною деталей на нові (без урахування зносу) та страховим відшкодуванням, позивач вимагає стягнути з винуватця ДТП ОСОБА_2 майнове відшкодування у розмірі 20 112,92 грн. як різницю між реальною шкодою та загальною сумою, яка підлягала відшкодуванню. Крім того, Позивач просить стягнути з винної особи компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., понесеної внаслідок душевних страждань через пошкодження майна.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 13.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача, ТОВ «СК «Гардіан» надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ознайомившись із позовною заявою відповідач прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання позову та, відповідно, здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 9618,61 грн., сплата якого позивачу стверджується копією платіжної інструкції №210886 від 21.06.2024. Отже відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому категорично не погоджується з позовними вимогами позивача, ґрунтуючись на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відповідно до якої, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має на меті забезпечення відшкодування шкоди страховиком, а покладання обов'язку відшкодування шкоди в межах страхового ліміту на самого страхувальника (винуватця ДТП) суперечить меті інституту страхування. Таким чином, якщо існують підстави для стягнення завданої шкоди зі страховика, непред'явлення вимог до нього або їх незадоволення у відповідному розмірі є підставою для відмови в позові до особи, яка завдала шкоди. Позивач, вимагаючи стягнення недоплаченого страхового відшкодування (9 618,61 грн.) саме зі страховика (Відповідача-1), підтверджує, що ця сума знаходиться в межах страхового зобов'язання, а отже, має бути стягнута не з Відповідача ОСОБА_2 .
Крім того, відповідач заперечує проти розрахунку різниці (20 112,92 грн.), яку позивач вимагає стягнути як шкоду, що перевищує страхове відшкодування. По-перше, згідно з фотодоказами, наданими відповідачем, фара автомобіля позивача не була пошкоджена внаслідок ДТП і, відповідно, її вартість (30 523,50 грн.), включена до акта виконаних робіт, не підлягає відшкодуванню як така, що виходить за рамки відновлювального ремонту, необхідного після ДТП. По-друге, Акт виконаних робіт містить загальну суму «Запчастини (матеріали)» без їхнього достовірного виокремлення. Це унеможливлює точний розрахунок вартості саме нових запчастин (до яких застосовується знос) та вартості матеріалів (до яких знос не застосовується), що робить неможливим достовірне визначення фактичної різниці між вартістю нових деталей і сумою, виплаченою страховиком, і, відповідно, ставить під сумнів обґрунтованість позову.
Щодо вимоги про стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди, відповідач вважає її необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодними доказами, а сам факт ремонту автомобіля нівелює втрату "мрії", про яку зазначає позивач. Додатково, відповідач просить Суд врахувати її складне матеріальне та сімейне становище (перебування у декретній відпустці та утримання малолітньої дитини, народженої 12.03.2023), а також сильне душевне хвилювання, спричинене самим фактом ДТП. Виплата значної компенсації завдасть істотного удару по фінансовому стану родини відповідача, що має бути враховано Судом при оцінці як необхідності, так і розміру відшкодування моральної шкоди.
11 липня 2024 року до суду надійшов відповідь на відзив, у якому представник позивача заперечує проти доводів Відповідача-2 ( ОСОБА_2 ), спростовуючи твердження про відсутність пошкодження фари: згідно зі схемою ДТП від 01.11.2023, підписаною обома сторонами, зафіксовано пошкодження блоку фари автомобіля позивача. Страховик (Відповідач-1), який оглядав авто, не мав претензій щодо пошкодженої фари, визнав акт виконаних робіт доказом розміру збитків та добровільно здійснив доплату відшкодування. Заперечення Відповідача-2 щодо неправомірного включення матеріалів у вартість запчастин є припущенням, оскільки акт чітко перелічує замінені запчастини (крило, фара, кронштейн). Відповідач-2 також безпідставно заперечує проти моральної шкоди, намагаючись ухилитись від відповідальності. Наявність малолітньої дитини чи складне фінансове становище Відповідача-2 не звільняє її від обов'язку відшкодувати моральну шкоду, яку позивач, зважаючи на її положення, готовий отримати частинами.
У зв'язку з відрядженням судді Ватажок-Сташинської А.В. до Соснівського районного суду міста Черкаси для здійснення правосуддя строком на 1 рік та на підставі розпорядження керівника апарату Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.07.2024 р. проведено повторний автоматизований розподіл даної справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 р. судова справа передана головуючому судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середі Л.В., яка прийняла справу до свого провадження ухвалою від 30.07.2024 та призначила судове засідання по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково, підтвердив факт повного виконання страховою компанією ТДВ «СК «Гардіан» своїх зобов'язань зі сплати коштів на користь позивача, у зв'язку з чим останній відмовився від підтримання позовних вимог до вказаного Товариства про стягнення 9618 грн. 61 коп. Стосовно ж відповідача ОСОБА_2 , представник наполягав на повному задоволенні позову, аргументуючи це тим, що матеріалами справи доведена наявність та усунення пошкоджень транспортного засобу позивача, що, своєю чергою, підтверджується належними та допустимими доказами. З огляду на це, всі аргументи відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві на позовну заяву, повинні бути відхилені як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Брус С.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю, наполягав, що усі витрати по відновленню транспортного засобу мають бути відшкодовані страховою і тільки якщо сума коштів виходить за межі страхового відшкодування то можна пред'являти вимоги до відповідача. Також вказував, що вимога про стягнення 10 тис. грн. моральної шкоди за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди є необґрунтованою, а тому у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 01.11.2023 ОСОБА_2 о 10 год. 30 хв. в м. Золотоноша по вул. Г. Маріуполя, 10, керуючи автомобілем Форд Транзіт, д.н.з. НОМЕР_1 , перед закінченням руху та подальшій зупинці не була уважна, в наслідок чого здійснила зіткнення з стоячим автомобілем Шкода, д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого було пошкоджено т/з та нанесено матеріальні збитки.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила п. 2.3 (б) ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.11.2023 у справі № 695/4540/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 грн. Дата набрання законної сили постанови - 11.12.2023.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» на підставі полюса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АР 35609253. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн. Розмір франшизи 0 грн.
02.11.2023 року ОСОБА_1 подав до ТДВ «СК «Гардіан» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
24.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Транспортний засіб позивача Skoda Octavia був оглянутий, що підтверджується Протоколом огляду транспортного засобу, який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до листа «СК «Гардіан» від 28.02.2024 за вих.. №28/02/24/3, відповідно до звіту про оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту Skoda Octavia НОМЕР_2 , без ПДВ становить 32 987,81 грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали становить 36 793,37 грн.
01.02.2024 ТДВ «СК «Гардіан» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування по події, яка мала місце 01.11.2023 в якій пошкоджений транспортний засіб Skoda Octavia НОМЕР_2 за договором страхування № АР - 3509253 від 21.01.2023 в сумі 32 987,81 грн.
Як вбачається з вимог позивача, що були адресовані відповідачам, позивач не погоджувався із визначеною сумою страхового відшкодування. Позивач відремонтував свій автомобіль на підтвердження чого надав акт виконаних робіт, №ЕГ-00000410 від 23.02.2024 року, що виданий ФОП ОСОБА_4 , згідно якого загальна вартість ремонту складає 82 208,42 грн..
На підставі вказаного звернення позивача та доданих до звернення документів, зокрема акту виконаних робіт №ЕГ-00002035 від 21.03.2024, ТДВ «СК «Гардіан» прийняла рішення про виплату страхового відшкодування по події, яка мала місце 01.11.2023 в якій пошкоджено транспортний засіб Skoda Octavia НОМЕР_2 за договором страхування №АР-3509253 від 21.01.2023 в сумі 19 539.06 грн.
Окрім вказаного, згідно платіжної інструкції №210886 від 21.06.2024 ТДВ «СК «Гардіан» сплатило 9618,61 грн. позивачу ОСОБА_1 ..
Отримання вказаних виплат не оспорюється та стверджується позивачем, а тому суд приходить до висновку, що страховою виконано свій обовязко щодо виплати страхового відшкодування.
Беручи до уваги обставини, що встановлені під час розгляду справи, а саме: добровільне та повне відшкодування страховою компанією різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу позивача та сумою попередньої страхової виплати, а також чітку позицію позивача щодо відмови від підтримання позовних вимог до ТДВ «СК «Гардіан» у зв'язку з повним задоволенням його матеріальних претензій, суд, керуючись принципами диспозитивності цивільного судочинства, що закріплюють право особи розпоряджатися своїми процесуальними правами та предметом спору, вважає за необхідне здійснювати подальший розгляд справи виключно у межах заявлених та підтриманих вимог до відповідача - винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 ).
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Свої вимоги до відповідача ОСОБА_2 , як особи, винної у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), позивач обґрунтовує необхідністю відшкодування різниці між фактичним розміром завданої майнової шкоди та сумою отриманого страхового відшкодування. Відповідно до Акту виконаних робіт № ЕГ-00002035 від 21.03.2024 року, загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що включає вартість робіт (39 277,90 грн.) та вартість використаних запчастин (42 930,50 грн.), становить 82 208,40 грн. Оскільки загальна сума страхового відшкодування склала 62 095,48 грн., позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 недоплачену суму у розмірі 20 112,92 грн. (82 208,40 грн. - 62 095,48 грн.), як різницю, що не покрита страховою виплатою.
Така різниця утворилася в наслідок врахування коефіцієнта фізичного зносу .
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами ст. 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за № 4 від 01.03.2014, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «...Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою».
Отже принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вище наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.09.2019 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 19.07.2021 у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-І9062св20).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.
Тобто, така практика є усталеною і підстав для відступу від неї не вбачається.
Таким чином суд констатує правомірність звернення позивача до відповідача ОСОБА_2 з вимогою про стягнення 20 112,92 грн., оскільки встановлена різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту (82 208,40 грн.) та сумою страхового відшкодування (62 095,48 грн.) утворилася внаслідок обов'язкового врахування страховиком коефіцієнта фізичного зносу замінених запчастин, а не через перевищення ліміту відповідальності за полісом.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України та усталеною практикою Верховного Суду, обов'язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, не покриту через застосування зносу, покладається саме на особу, яка завдала шкоди (винуватця ДТП), навіть якщо загальний розмір шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика; відповідно, доводи представника відповідача щодо можливості пред'явлення таких вимог лише при перевищенні ліміту чи необхідності повного відшкодування шкоди страховиком є невірними.
Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів невірного розрахунку позивачем заподіяної шкоди, вимоги до ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд також не враховує пояснення представника відповідача щодо безпідставного врахування необхідності заміни фари пошкодженого автомобіля позивача, оскільки така в наслідок ДТП не була пошкоджена. Вказана обставина спростовується в тому числі вказаним вище протоколом огляду транспортного засобу, в якому чітко зафіксовано наявність пошкодження фари в автомобілі позивача.
Таким чином, фактична різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку становить 20 112,92 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
Щодо стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, що позивач під час ДТП взагалі перебував у автомобілі. Матеріали справи також не містять доказів, що після ДТП позивач мав тілесні ушкодження або ж симптоми, які вказували на погіршення здоров'я внаслідок вказаної ДТП.
Позивач зазначає, що йому було спричинено глибокі психологічно-душевні страждання з приводу пошкодженого автомобіля, що безпосередньо вплинуло на його звичайний ритм життя, відчуття постійного дискомфорту та виснаження.
Із висновку експерта та фотознімків вбачається, що автомобіль має пошкодження переднього бамперу, переднього лівого крила та передньої лівої двері, фари, капоту та петлей капоту, які не виключають можливості подальшого користування автомобілем.
Тому доводи позивача про спричинення йому глибоких психологічно-душевних страждань з приводу неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля є явно надуманими і перебільшеними.
Позивач також не надав суду доказів того, що він звертався до психолога чи лікаря-психіатра тощо з приводу глибоких психологічно-душевних страждань з приводу неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля, відчуття постійного дискомфорту та виснаження.
Разом із цим суд враховує, що позивач отримав певні негативні емоції від пошкодження належного йому автомобіля та певні незручності, пов'язані з необхідністю витрачати час на його відновлення.
Тому суд вважає, що об'єктивним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди буде сума коштів у розмірі 2000 грн.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд задовольнив позов частково та враховуючи , що позов містив вимоги до двох відповідачів, суд приходить до висновку, що відповідно з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1270 грн 73 коп.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 20 112 (двадцять тисяч сто дванадцять) гривень, 92 коп., та моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, а разом 22 112 (двадцять дві тисячі сто дванадцять) гривень, 92 коп..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по оплаті судового збору у пропорційному до задоволених позовних вимог розмірі 1270 грн. 73 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2025 року.
Суддя : Середа Л.В.