Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3117/25
номер провадження 2/695/1870/25
22 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.,
за участю секретаря Землянухіної Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 29 354,00 грн., судовий збір у сумі 3 028,00 грн. та професійну правничу допомогу 7 100,00 грн.
В обґрунтування поданого позову вказує на те, що між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 22.01.2025 року укладено договір кредитної лінії № 8226899.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. строком на 352 днів, зі сплатою процентів у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (2070,00 грн.), за порушення строків повернення кредиту передбачено неустойку - 600,00 гр. за кожен день понадстрокового користування.
ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало 22.01.2025 грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що стверджується довідкою КД-000029040/ТНПП від 15.05.2025.
Таким чином ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, сума якої станом на 12.05.2025 становить 29 354,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 000,00 грн, по процентам у розмірі 9462,00 грн., комісії в розмірі 2 070,00 грн та неустойці в розмірі 6000,00 грн., чим порушуються права та інтереси «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Зважаючи на вищенаведене ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року провадження в справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду, яка була направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, але через систему «Електронний суд» надіслала клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 2000,00 грн., оскільки вони є завищеними та необґрунтованими. Просила справу розглядати без її участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Судом установлено, що між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 22.01.2025 року укладено договір кредитної лінії № 8226899 шляхом підписання у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який створений за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у сумі 12 000.00 грн., строк позики - 352 дні; розмір першого обов'язкового платежу 4 578,00 грн.; період сплати Мінімального обов?язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 22 календарних дні, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 22 календарних дні користування підлягають сплаті в останній з 22 днів користування. Кількість мінімальних обов?язкових платежів становить 15.
Дата сплати Першого обов'язкового платежу 12.02.2025; комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (2 070,00 грн.); процентна ставка (базова)/день - 1,99 % (фіксована); процентна ставка за день (не застосовується в період карантину) - 0,95 % (п.2.2.8); дата повернення позики 08.01.2026; орієнтована загальна вартість позики 54 198,00 грн.; неустойка - 600 грн. в день; договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (Оферти), та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно копії довідки КД-000029040/ТНПП від 15.05.2025, позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , надано кредит у сумі 12 000,00 грн.
Отже, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Статтею 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи не містять доказів про належне виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого наявна заборгованість по тілу кредиту в розмірі 12 000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитними коштами в сумі 9 462,00 грн., то суд зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Як установлено судом, сторони в договорі № 8226899 узгодили строк кредитування- 352 дні, з 22.01.2025. Тому позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом відповідачем.
Вирішуючи спір щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, то суд керується таким.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що в кредитному договорі обов'язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.
Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом. Але, слід звернути увагу на те, що в кредитному договорі має бути визначено перелік послуг та дій, за які встановлено нарахування комісії
У пропозиції про укладення кредитного договору, заявці кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, які є невід'ємною частиною кредитного договору № 8226899 від 22.01.2025, сторони узгодили встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 2 070,00 грн. Суд урахував, що Кредитний договір укладений в електронній формі, тобто про його умови відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, в тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами та сплати комісії за надання кредиту. При цьому, відповідач, ознайомившись із умовами договору, мав реальну можливість відмовитися від його укладення та на момент підписання не звертався до кредитодавця ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма його умовами.
Виходячи з оплатного характеру кредитних договорів, суд дійшов висновку, що умови кредитного договору № 8226899 про сплату відсотків за користування кредитом та сплату комісії за надання кредиту є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки пункти договорів про розміри відсоткової ставки та комісії за надання кредиту погоджено за домовленістю сторін.
Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, доказів про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору зобов'язань: повернення суми кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту суду не надано, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку нарахованій позивачем неустойці в сумі 6000 грн. за неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, суд урахував положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за змістом якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відтак нарахування пені відповідачем в період воєнного стану прямо заборонено законом, а відтак, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи вкладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків, в іншій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ст. 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн. підтверджуються договором про надання правничої допомоги; актом про отримання правової допомоги (з детальним описом робіт); рахунком та платіжною інструкцією.
Відповідачем було подане клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами та про наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що до стягнення підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., що є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим її розміром.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № е34799 від 05.06.2025 позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, у розмірі 23 532,00 грн.. (80 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за Кредитним договором № 8226899 від 22.01.2025 року в сумі 23532 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять дві) гривні 00 коп., що складається з тіла кредиту 12 000,00 грн., процентів 9 462,00 грн. та комісії 2070,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» суму сплаченого судового збору 2 422,40 грн. та 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко