14 листопада 2025 рокуСправа №: 695/4942/25
Номер провадження 3/695/2407/25
14 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Водійка ОСОБА_1 18.10.2025 о 10 год 25 хв в м. Золотоноша, вул. Баха, 4, керуючи автомобілем «Форд Куга», д.н.з. НОМЕР_1 та здійснюючи рух заднім ходом, не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що виїздив зі стоянки заднім ходом. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 10.9 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні водійка ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що у даній дорожньо-транспортній пригоді винуватий інший її учасник - ОСОБА_2 . Коли здавала назад вона пересвідчилася в безпечності маневру, нікого позаду не було і вона розпочала рух, їхала по своїй стороні, в своїй полосі. Якби інший учасник їхав повільніше, то зіткнення б не відбулося.
У судовому засіданні інший учасник пригоди - ОСОБА_2 вказав, що його автомобіль був припаркований на зупинці вул. Баха. Щоб виїхати зі стоянки він не рухався заднім ходом, а стояв, пропускав ОСОБА_1 .
Судом було роз'яснено право учасникам справи заявити клопотання про призначення експертизи для встановлення обставин та з'ясування вини кожного з учасників. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та інший учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 не скористалися даним правом та вказали, що заяв та клопотань, зокрема про призначення експертизи, не мають.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №486733 від 18.10.2025, згідно якого ОСОБА_1 18.10.2025 о 10 год 25 хв в м. Золотоноша, вул. Баха, 4, керуючи автомобілем «Форд Куга», д.н.з. НОМЕР_1 та здійснюючи рух заднім ходом, не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 , що виїздив зі стоянки заднім ходом. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
З протоколу вбачається, що працівниками поліції при складанні протоколу ОСОБА_1 : роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, ознайомлено і місцем та часом розгляду справи; видано копію протоколу. Дані обставини підтверджуються особистим підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі не вказала. У протоколі вказаний технічний запис відеозапису: 2521, 49.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду у якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
З урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються такими доказами, а саме:
- схемою дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.10.2025 року о 10 год. 25 хв., у м. Золотоноша, вул. Баха, 4.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об'єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.
Схема дорожньо-транспортної пригоди, що наявна в справі містить зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням всіх об'єктів та обставин, що стосуються події. Вона підписана учасниками ДТП - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також поліцейським, що її склав. Схема місить, в тому числі перелік отриманих пошкоджень транспортних засобів.
Суд зазначає, що будь яких зауважень щодо невідповідності обставини ДТП, неповноти схеми ДТП, учасники не висловлювали та в схемі про це не зазначали;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.10.2025 в яких вона зазначала, що 18.10.2025 р. близько 10 год. 25 хв вона рухалася на своєму авто «Форд куга», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. База та помітила місце, щоб припаркуватися, тому зупинилася, почала рухатися назад та в цей момент відчула удар в задню частину авто. Вийшла з автомобіля і помітила факт ДТП, що інше авто Авео здійснив наїзд на її автомобіль. У результаті цього автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Тілесних ушкоджень вона не отримала та допомоги не потребує.
Дані пояснення записано вірно та прочитано, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.10.2025 р., в яких вказано, що 18.10.2025 він приїхав у м. Золотоноша та залишив свій автомобіль Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 на стоянці по вул. Баха. Після вирішення всіх своїх питань він повернувся до авто та почав виїжджати, перед цим переконався в безпечності. Здійснюючи виїзд заднім ходом він відчув удар у задню частину його авто. Вийшовши з автомобіля, помітив факт ДТП, що інше авто Форд здійснив наїзд на його автомобіль. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Тілесних ушкоджень не отримано, допомоги ШМД не потребує.
Пояснення записані зі слів ОСОБА_2 та останнім прочитано, що стверджено його особистим підписом;
- відеозаписами з бодікамер, які містять безперервну фіксацію, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, які були досліджені у судовому засіданні та судом встановлено, що на них зафіксовано повідомлення учасниками пригоди про обставини події, надання пояснень, оформлення працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення: складення протоколу про адміністративне правопорушення на обох учасників ДТП, оформлення схеми ДТП, письмових пояснень ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та осіб, причетних до ДТП.
Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду не надано.
Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.
Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до неї з боку зазначених осіб. Дії працівників поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржувала в передбаченому законом порядку, заперечень до адміністративних матеріалів по складеному протоколу та схемі ДТП не подала.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 486733 від 18.10.2025 стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП складений в установленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Судом не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП обґрунтовані та визначені законом.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій була особою, яка порушила п. 10.9 Правил дорожнього руху, а саме під час руху транспортного засобу заднім ходом створила небезпеку, перешкоду іншим учасникам руху та для забезпечення безпеки руху заднім ходом не звернулася за допомогою до інших осіб.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та її вина доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, судді не надано, як і не заявлено клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, яка б дала змогу встановити механізм і обставини ДТП, технічний стан транспортних засобів і доріг, а також оцінити дії учасників дорожнього руху, визначити швидкість руху, гальмівний шлях, місце зіткнення, причинно-наслідковий зв'язок між подією та несправностями/діями водіїв, а також чи була можливість запобігти аварії.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протоколи, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху України та її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена поза розумним сумнівом дослідженими в судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
При накладенні стягнення, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не виявлено.
Обставин, що згідно зі ст.35 КУпАП, обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини, характеру та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2025 року складає 605,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з неї належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст.ст 9, 23, 40-1, 124, 251, 252, 280, 283, 284, 294, 296 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.