14 листопада 2025 рокуСправа №: 695/4430/25
Номер провадження 3/695/2216/25
14 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, військовий квиток НОМЕР_1 , виданий 16.11.2005 Богодухівським В/К Харківської області, солдата військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
27 вересня 2025 року солдат ОСОБА_1 перебував на тимчасовій території військової частини під час виконання службових обов'язків в нетверезому стані в умовах особливого періоду.
27 вересня 2025 року був виявлений тво командира роти ОСОБА_2 на тимчасовій території військової частини НОМЕР_2 , що дислокується в АДРЕСА_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, неадекватна поведінка, порушення координації рухів).
27 вересня 2025 року солдат ОСОБА_1 був доставлений у приймальне відділення КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня», де був проведений огляд на стан алкогольного сп'яніння, згідно висновку № 203 від 27.09.2025 року від освідування на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Своїми діямиОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився та скерував до суду заяву про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в даній справі відеофіксації, якої вимагає в обов'язковому порядку чинне законодавство. Також вказав, що на момент складання матеріалів у нього була призупинена військова служба і він не знаходився в жодному із збройних формувань України. Військова служба відновлена 21.10.2025.
З огляду на те, що при повідомленні про місце і час розгляду справи, судом були вжиті всі необхідні та можливі заходи щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , зважаючи на вимоги ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ст. 172-20 ч.3 КУпАП, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст.172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період - тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан, а від 24 лютого 2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває й на даний час.
Відповідно до ст. 11, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Згідно вимог ч. 5 ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у судіта підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:
- протоколом про військове адміністративне правопорушення КИЧК № 987 від 27.09.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_1 27 вересня 2025 року був виявлений тво командира роти ОСОБА_2 на тимчасовій території військової частини НОМЕР_2 , що дислокується в АДРЕСА_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, неадекватна поведінка, порушення координації рухів). 27 вересня 2025 року солдат ОСОБА_1 був доставлений у приймальне відділення КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Згідно висновку № 203 від 27.09.2025 року від освідування на стан алкогольного сп'яніння відмовився;
- рапортом командира роти від 27.09.2025, в якому повідомляється, що 27.09.2025 близько 19 год. на місці тимчасового розташування роти було виявлено солдата ОСОБА_1 , який ймовірно перебував в стані алкогольного сп'яніння. Для встановлення факту алкогольного сп'яніння солдата було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 );
- направленням на огляд військовослужбовця з метою виявлення стану сп'яніння № 384 від 27.09.2025, згідно якого ОСОБА_1 було направлено до КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він мав ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції № 203 від 27.09.2025 з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності свідків;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27.09.2025, в яких останні вказали, що 27.09.2025 р. близько 19 год. на території тимчасового базування підрозділу військової частини був виявлений солдат ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння - хитка хода, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини рота, про що було повідомлено командування.
ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією військового квитка НОМЕР_1 , службовою характеристикою.
Із копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2025 № 261 встановлено, що ОСОБА_1 зарахований з 02.09.2025 р. на тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_2 .
Згідно доданої під час розгляду справи копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2025 № 261, ОСОБА_1 вибув 18.10.2025 р. до військової частини НОМЕР_3 .
Під час розгляду справи судом установлено, що в момент складення на ОСОБА_1 протоколу про військове адміністративне правопорушення, він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Встановлена судом дана обставина спростовує доводи (твердження) ОСОБА_1 про призупинення його військової служби на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Судом перевірено та встановлено, що військовослужбовець (солдат) ОСОБА_1 був виявлений на території тимчасової дислокації військової частини з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, неадекватна поведінка) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та вину його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 172-20 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки останній, будучи військовослужбовцем перебував на території військової частини з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду, чим порушив вимоги ст. 11, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який являється військовослужбовцем, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не виявлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно зі ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.
На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у вигляді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Підстав для накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 26, 33-35, 172-20, 266-1, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 5 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.