Справа № 227/1079/22
провадження № 2/694/127/25
06.11.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 90449,94 грн., а також стягнути з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь позивача, матеріальну шкоду з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 54651,03 грн. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 7000 грн. моральної шкоди та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати: 8000 грн. за надання правничої допомоги, 5000 грн. витрат на залучення експерта та 1816 грн. за сплату судового збору.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що о 16 год. 10 хв. 19.01.2022 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 , по пр-ту Перемоги, на регульованому перехресті з вул. Незалежності в м. Добропілля Донецької області, при повороті ліворуч не надала переваги в русі автомобілю «Hunday», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, повертаючи на право на вул. Незалежності, та скоїла з ним зіткнення. При ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_4 порушила пункт 16.6 ПДР України.
02.02.2022 року суддею Допропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова набрала законної сили 15.02.2022 року.
Автомобіль «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить позивачу на праві приватної власності.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом №ЕР-206371942, страхової компанії «Альфа-Страхування» з лімітом відшкодування, за шкоду заподіяну майну 130000 грн. та нульовим розміром франшизи.
Позивач звернулася із заявою про страхове відшкодування до страхової компанії та 23.02.2022 року отримала безготівкове зарахування коштів у сумі 26794,43 грн. без відповідного погодження з позивачем суми страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №6 від 11.02.2022 року, виконаного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер
НОМЕР_1 , становить 81445,46 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 171895,40 грн. Вартість послуг експерта за виготовлення експертного висновку складає 5000,00 грн.
З метою з'ясування повного розрахунку страхового відшкодування з урахуванням зносу, 15.06.2022 року на адресу ПрАТ «СК Альфа-Страхування» надіслано запит, однак до часу звернення до суду, відповіді не отримано. Таким чином, страховик навмисно ускладнив можливість позивача ознайомитися з розрахунками страхового відшкодування та відповідно позивач не погоджувався на вищезазначений розмір страхового відшкодування. За таких підстав, у позивача виник сумнів, щодо об'єктивності нарахування страхового відшкодування.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає суму 171895,40 грн., таким чином різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, для повного відшкодування шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому особа, що застрахувала свою відповідальність, в даному випадку винувата особа ОСОБА_4 , з таких розрахунків: 171895,40 грн.- 81445,46 грн.= 90449,94 грн.
Таким чином, матеріальних збитків, яких зазнав позивач у зв'язку з пошкодженням майна автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме витрати, які необхідно позивачу здійснити для повного відновлення порушеного права (реальні збитки), з урахуванням здійсненого страхового відшкодування складають 54651,03 грн.+ 90449,94 = 145100,97 грн. (розрахунок ціни позову).
Також, з урахуванням сукупності всіх зазначених фактів, характеру правопорушення, а саме порушення ПДР з боку водія ОСОБА_4 , що проявилося у недотриманні ПДР, глибини фізичних та душевних страждань позивача, що виразилося у позбавленні можливості на деякий час реалізувати свої потреби без належного автомобіля, не можливості його використання за призначенням, що викликало стан пригнічення, які у сукупності завдали моральної шкоди, відповідно позивачу завдано значних душевних переживань та страждань, тобто моральна шкода.
Враховуючи ступінь вини відповідача ОСОБА_4 , характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді пошкодження майна, позивач вважає розумним, вираженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Богуцький І.О. подав до суду відзив, в якому зазначив, що цивільно правова відповідальність відповідача, на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ №206371942. Зі змісту вказаного полісу слідує, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечать меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а відтак вимога до відповідача, що була пред'явлена у межах відповідальності його страховика, є такою, що суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а тому не підлягає задоволенню. Крім того, адвокат зазначає, що позивачем не надано жодних документів, в тому числі акту здачі-прийняття транспортного засобу, рахунків фактур, актів виконаних робіт, як і документів на підтвердження фактично-понесених витрат, а відтак зазначені вимоги не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, та не підлягають задоволенню. Також адвокат зазначив щодо відсутності підстав для стягнення витрат за проведення оцінки пошкодженого КТЗ так, як надана стороною позивача квитанція не є належним та допустимим доказом, що може свідчити про понесені нею витрати, оскільки квитанція не відповідає вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Разом з тим, зазначає, що матеріали справи не містять і доказів того, що позивач подавав будь-які заяви про доплату ПДВ, яка згідно положень Закону, відбувається за умови надання потерпілою особою страховикові документального підтвердження факту оплати
проведеного ремонту. Крім цього, позивач не надав доказів, що підтверджують факт проведення відновлювального ремонту, а отже і не набув права на звернення до страховика із заявою про доплату ПДВ, як і не набув такого права вимоги і до відповідача ОСОБА_4 , а отже не мав права включати розмір ПДВ до розміру суми вимог пред'явлених до останнього, бо це прямо суперечить чинному законодавству. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди адвокат зазначив, що позивачем не обґрунтовано підстави її заявлення та такий розмір заявленої вимоги, не наводить і не підтверджує належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факти й обставини,які свідчать про наявність пережитих нею моральних та фізичних страждань, душевних мук та інших нематеріальних втрат її та членів її родини, зокрема витрат часу на відновлення майна у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, й те у чому взагалі полягають її моральні страждання та із чого вона виходила при обчисленні й розрахунку розмір моральної шкоди. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ПАТ «СК Альфа-Страхування» адвокат Лук'янчук А.В. подав до суду відзив в якому вказав, що 21.01.2022 року представником ПАТ «СК Альфа-Страхування» було проведено огляд автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та складено акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість). Претензій чи зауважень до проведеного огляду транспортного засобу позивач чи її представники не пред'являли та власноручним підписом представник позивача Терехович А.В. в акті огляду підтвердив правильність та повноту проведеного огляду і належну фіксацію його результатів. Результати цього огляду були покладені в основу калькуляції та розрахунку страхового відшкодування. Позивач не наполягала на проведенні оцінки пошкодженого майна, а тому 02.02.2022 року відповідачем було складено калькуляцію №0183.609 щодо розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу. Відповідно до калькуляції №0183.609, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням зносу (70%) складає 26794,43 грн. Вказана сума була виплачена позивачу. ПрАТ «СК Альфа-Страхування» не погоджується з доводами позивача, стосовно тієї обставини, що розмір вимог Позивача до відповідача підтверджується результатами судової-автотоварознавчої експертизи №06. Вказує, що матеріали справи не містять доказів понесених позивачем витрат по оплаті вартості відновлювального ремонту автомобіля. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача адвокат Майоров С.В. подав відповідь на відзив в якому зазначив, що з аргументацією представників відповідачів не погоджується так як законне бажання позивача отримати об'єктивне відшкодування, за завдану шкоду її майну є справедливим та обґрунтованим. Посилання представників відповідачів щодо відсутності доказів спростовуються висновком судово-автотоварознавчої експертизи. Також зазначив, що експерт-автотоварознавець Дегтяр В.О. є ФОП з надання експертних послуг та платником єдиного податку, який застосовує реєстратори розрахункових операцій, а тому надана ним квитанція є відповідним доказом вартості експертизи. Щодо проведення огляду автомобіля та складання акту огляду транспортного засобу представником страховика зазначає, що ним не зазначено чи підлягають заміні пошкоджені деталі, чи ремонту і фарбуванню. Крім того, відсутнє обґрунтування, чому взятий ним коефіцієнт зносу скалдає 70 %. Документи скаредні страховиком не відповідають вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, щодо звіту оцінювача або висновку експерта-автотоварознавця, а тому є недопустимими доказами та не можуть прийматися до уваги. Представник зазначає, що позивач відмовилася від угоди, яку пропонував представник страхової компанії, що вона не матиме жодних претензій в разі отримання страхового відшкодування. Документів, що підтверджують наявність згоди між потерпілим та страховиком про розмір страхового відшкодування, не має. Відшкодування зроблено без врахування об'єктивних даних завданої матеріальної шкоди та з урахуванням зносу.
20.10.2022 року до Звенигородського районного суду Черкаської області за підсудністю з Добропільського міськрайонного суду Донецької області на розгляд надійшла вказана цивільна справа.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року справу передано для розгляду судді Федорець С.В.
Ухвалою суду від 21.10.2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання для розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.02.2023 року призначено у даній справі судову авто товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 23.03.2023 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
23.05.2023 року ухвалою суду повторно призначено судову авто товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Розпорядженням керівника апарату Сінькевича М.В. від 11.07.2023 року № 164 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи згідно протоколу зборів суддів № 11 від 10.07.2023 року, у зв'язку з тим, що Рішенням ВРП від 10.07.2023 року суддю ОСОБА_5 відсторонено від здійснення правосуддя.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 року справу передано для розгляду судді Звенигородського районного суду Сакун Д. І.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Сакун Д.І. від 13.07.2023 року прийнято справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.02.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Богуцького І.О. задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
25.04.2024 року до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою суду від 26.04.2024 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.05.2024 року клопотання судового експерта Гайдюка В.В. - задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено.
27.06.2024 року на адресу суду надійшли матеріали даної цивільної справи з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/13955-АВ від 04.06.2024 року.
Ухвалою суду від 02.07.2024 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Сінькевича М.В. від 18.03.2025 року № 127 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи згідно Положння про автоматизовану систему документообігу, у зв'язку з тим, що Рішенням ВРП від 15.01.2025 року суддю ОСОБА_6 відсторонено від здійснення правосуддя.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 року справу передано для розгляду судді Звенигородського районного суду Кравченко Т.М.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Кравченко Т.М. від 26.03.2025 року
справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Майоров С.В. підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві. Пояснив, що автомобіль до цього часу не відремонтований в зв'язку з відсутністю у позивача коштів, що в свою чергу спричиняє їй незручності та завдає моральних стражданьь. Крім того, на даний час в зв'язку з тривалим розглядом справи та здорожчанням запасних частин та ремонтних робіт заявлена сума вже не може повністю компенсувати завдані збитки. Уточнив, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2513,41 грн., який необхідно стягнути з відповідачів за результатом розгляду справи.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Богуцький І.О. позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні повінстю. Вказав на те, що пошкоджений автомобіль був оглянутий представником страховика в присутності позивача та вона погодилась з їхнім висновком. Відповідач ОСОБА_4 погоджується з розміром відшкодування, що визначений у висновку експертизи, яка призначалась судом, однак вважає, що різницю в сумі відшкодування має сплатити страхова компанія.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 пояснив, що при огляді транспортного засобу була присутня позивач та її чоловік. Представник страхової компанії не запрошувався. Огляд проводився в приміщенні СТО на наступний день після ДТП та були виявлені всі приховані пошкодження. При визначенні ринкової вартості автомобіля експертом було враховано його невеликий пробіг, а тому ринкова вартість була збільшена. Коефіцієнт зносу він визначив на рівні 62%, керуючись бюлетенем за грудень2021 року. Розрахунок збитків було проведено в системі AUDATEX та він включає в себе ПДВ.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що о 16 год. 10 хв. 19.01.2022 року в м. Добропілля Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 , по пр-ту Перемоги на регульованому перехресті з вул. Незалежності при повороті ліворуч не надала переваги в русі автомобілю «Hunday», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку, повертаючи на право на вул. Незалежності, та скоїла з ним зіткнення. При ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_4 порушила пункт 16.6 ПДР України.
02.02.2022 року суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова набрала законної сили 15.02.2022 року.
Автомобіль «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.10.2015 року.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом №ЕР-206371942, страхової компанії «Альфа-Страхування» з лімітом відшкодування, за шкоду заподіяну майну 130000 грн. та нульовим розміром франшизи.
Позивач звернулася із заявою про страхове відшкодування до страхової компанії та 23.02.2022 року отримала безготівкове зарахування коштів у сумі 26794,43 грн. без відповідного погодження з позивачем суми страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №6 від 11.02.2022 року, виконаної на замовлення позивача, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 81445,46 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 171895,40 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/13955-АВ від 04.06.2024 року, виконаної судовим експертом Гайдюк В.В. відповідно до ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області, встановлено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , завданого внаслідок ДТП від 19.01.2022 року складає 75646,52 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Hyundai Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , завданого внаслідок дорожньо-транспртної пригоди від 19.01.2022 року складає 40898,44 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.
В силу ст. 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , який керувала ОСОБА_4 , була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа-Страхування».
Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР-206371942 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260 000 грн., страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн., розмір франшизи 0 грн. Поліс на момент ДТП перебував у статусі «діючий».
Згідно з п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з положенням п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Позивач ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування, надала всі необхідні документи для прийняття страховою компанією рішення та виплати страхового відшкодування.
Страховиком було виплачено позивачці страхове відшкодування у розмірі 26794,43 грн. Розмір страхового відшкодування був розрахований на підставі експертного висновку/калькуляції №0183.609 від 02.02.2002.
За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Разом з тим вказана калькуляція, на підставі якої було здійснено страхову виплату, не погоджена позивачем, що підтвердив і сам відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у відзиві. Будь-яких доказів погодження з позивачем розміру страхового відшкодування відповідачем не надано.
З метою визначення розміру завданого збитку позивачка звернулася до судового експерта Дегтяра В.О.
11.02.2022 року на замовленням позивача вказаним судовим експертом було складено висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту ТЗ позивача становить 171895,40 грн., вартість матеріального збитку (що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) становить 81445,46 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи те, що розмір здійсненого страхового відшкодування відповідачем ПрАТ «СК «Альфа Страхування» не був погоджений позивачем (доказів зворотного у судовому засіданні здобуто небуло), є меншим аніж вартість матеріальних збитків, визначених за результатами автотоварознавчої експертизи та з урахуванням зносу, різниця підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» в межах ліміту страхового відшкодування.
Вказана сума становить 54651,03 грн. (81445,46 грн. - 26794,43 грн. = 54651,03 грн.).
При визначенні розміру відшкодуваннч судом враховано розмір матеріальних збитків, визначений саме у висновку експерта Дегтяра В.О. від 11.02.2022 року, оскільки він здійснював детальний огляд автомобіля та мав можливість виявити приховані пошкодження, а експерт ОСОБА_9 , що проводив експертизу за ухвалою суду, визначав розмір матеріальних збитків без огляду автомобіля на підставі страхового акту № 0183.609.22.01 з ціновою калькуляцією № 0183.609 від 02.02.2022 року, що були складені представником страхової компанії.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні
мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих
їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження 14-176цс18, зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої
вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.
Відтак, з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню сума у розмірі 90449,94 грн. (171895,40 грн. (вартість відновлювального ремонту без урахування зносу) - 81445,46 грн.)
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, провадження № 61-1156св 18, Постанові від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, провадження № 61-20762св18, Постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, провадження № 61-11244св19, Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, провадження № 61-30908св18, Постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, провадження № 61-14827св19, Постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, провадження № 61-12032св19, та Постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, провадження № 61-10773св20.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7000 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач зазначив про те, що моральна шкода полягала у тому, що в зв'язку із пошкодженням відповідачем його майна, змінилась якість його повсякденного життя, у тому числі і за рахунок того, що він був змушений витрачати час на пошук експерта, звертатися до СТО, страхової компанії, за допомогою до юристів і т.д.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано моральний стан позивача в результаті ДТП, позивач отримав нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що з боку неправомірних дій відповідача ОСОБА_4 , що встановлено постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02.02.2002 позивач дійсно зазнав моральних страждань, яку суд визначає в розмірі 7000 гривень та яку вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_4 , на користь позивача.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до повного задоволення.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_3 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2513,41 грн., з яких 992,40 грн. за вимогу про відшкодування моральної шкоди та 1521,01 грн. за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди (т. 3 а.с.184).
Також позивач понесла витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги № 14 від 16.02.2022 року, актом виконаних робіт від 08.08.2022 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 14 від 08.08.2022 року (т. 1 а.с. 39-48), та витрати на залучення експерта в сумі 5000 грн., що підтверджується квитанцією № 7
від 10.02.2022 року (т. 1 а.с. 16 а).
Враховуючи повне задоволення позову всі судові витрати слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених витрат.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати за сплату судового збору у розмірі 1935,43 грн., витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5120 грн., та витрати на залучення експерта у розмірі 3100 грн., а всього 10155,43 грн.
З відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати за сплату судового збору у розмірі 577,98 грн., витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2880 грн. та витрати на залучення експерта у розмірі 1900 грн., а всього 5357,98 грн.
На підставі ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3,22, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 90449 (дев'яносто тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 94 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 7000 (сім тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 54651 (п'ятдесят чотири шістсот п'ятдесят одну) грн. 03 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме: витрати за сплату судового збору у розмірі 1935,43 грн., витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5120 грн., та витрати на залучення експерта у розмірі 3100 грн., а всього 10155,43 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 судові витрати а саме: витрати за сплату судового збору у розмірі 577,98 грн., витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2880 грн. та витрати на залучення експерта у розмірі 1900 грн., а всього 5357,98 грн.
Рішення суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 );
Відповідач 1: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_7 );
Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» (адреса: вул. Рибальська, 22, м. Київ, 01011, тел. 0 800 30 99 99, електронна пошта: www.alfaic.ua).
Повний текст рішення складено 14.11.2025 року.
Суддя Т.М. Кравченко