Справа № 569/12410/21
1-кп/569/246/25
19 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020180010004450 від 21.12.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що визначені ст. 177 КПК України ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати. Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити процесуальні поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
За положенням ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний час доби.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Так, за приписами частини першої, другої та шостої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та зважає на те, що злочини, за якими обвинувачуються ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Прокурор при розгляді клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту довів наявність достатніх даних, що існують ризики переховуватися від суду, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
З часу обрання даного запобіжного заходу по даний час ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого домашнього арешту, не відпали.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти обов'язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, так як саме цей запобіжний захід забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту терміном 60 днів, з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, а саме:
1) прибувати до за кожною вимогою до суду;
2) не залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах, бомбосховищах на випадок оголошення повітряної тривоги;
3) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;
4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
5) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
7) носити електронний засіб контролю.
Строк дії процесуальних обов'язків визначити до 17.01.2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим не з'явиться без поважних причин за викликом до суду, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Виконання ухвали доручити Рівненському РУП ГУНП в Рівненській області (м. Рівне, вул. Героїв поліції, 4).
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Рівненської окружної прокуратури.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1