Справа № 569/7524/25
19 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА фінанс", особа, дії якої оскаржуються - Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Хомин Олег Андрійович на дії органу примусового виконання, -
23.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Хомина Олега Андрійовича щодо арешту банківського рахунку НОМЕР_1 у банку ПАТ ПриватБанк, МФО 305299 та зобов'язати його винести постанову про зняття арешту з банківського рахунку НОМЕР_1 у банку ПАТ ПриватБанк, МФО 305299.
В обгрунтування скарги вказує на те, що при проведенні виконавчих дій приватним виконавцем помилково накладено арешт на банківський рахунок № НОМЕР_1 у банку ПАТ ПриватБанк, МФО 305299, на який зараховується заробітна плата. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань з неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Хомина Олега Андрійовича та скасування постанови прийнято до розгляду, призначено судове засідання.
12.11.2025 від приватного виконавця надійшли пояснення, в яких ОСОБА_2 вказує на те, що доводи скаржника про незаконність арешту заробітної плати є безпідставними, оскільки арешт накладено не на "зарплатний рахунок", а на звичайний поточний рахунок боржника. Просить відмовити у задоволенні скарги.
Учасники справи в судове засідання не з'явились. Від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні приватного виконавця Хомина Олега Андрійовича знаходиться виконавчий лист № 569/7524/25 від 18.08.2025, виданий Рівненським міським судом Рівненської області. Стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВ «Свеа фінанс», а боржником є ОСОБА_1 .
Згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА фінанс" суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 49047-03/2023 в розмірі 59 250 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА фінанс" 2 422 грн. 40 коп. у відшкодування судових витрат.
Рішення набрало законної сили 15 липня 2025 року.
З метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу, 02.09.2025, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 68 389,64 грн.
Згідно з довідки, виданої АТ КБ "Приватбанк" від 22.10.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) має в АТ КБ "Приватбанк" картку НОМЕР_3 (рахунок IBAN: НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати.
Згідно виписки, яка містить інформацію про рух коштів, виданої АТ КБ "Приватбанк" від 22.10.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) отримував заробітну плату з ГУНП в Рівненській області з 16.01.2025 по 10.10.2025.
З вказаної вище виписки, яка містить інформацію про рух коштів, виданої АТ КБ "Приватбанк" від 22.10.2025 також слідує, що на картку НОМЕР_3 (рахунок IBAN: НОМЕР_1 ) у період з січня 2025 року по жовтень 2025 року здійснювалось зарахування лише заробітної плати ОСОБА_1 , будь- яких інших надходжень на вказаний рахунок не надходило.
Відповідно до приписів ч. 1-3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження).
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Судова практика виходить з того, що у разі, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі заяви боржника з наданням відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки відповідних звітів. (зокрема, постанова ВС від 12.02.2025 справа № 444/2503/17)
Оскільки на даний час з'ясовано, що даний банківський рахунок призначений для отримання заробітної плати ОСОБА_1 , а тому накладення арешту порушить його права.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно -правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.
Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.
У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання приватного виконавця скасувати арешт є обґрунтованими.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , оскільки на момент накладення арешту приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Хомину О.А. не було відомо всіх обставин справи, тому суд вважає за необхідне відмовити в частині вимог, що стосуються визнання неправомірними дій приватного виконавця Хомина О.А. щодо арешту банківського рахунку НОМЕР_1 у банку ПАТ ПриватБанк, МФО 305299.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-260, 353, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА фінанс", особа, дії якої оскаржуються - Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Хомин Олег Андрійович на дії органу примусового виконання задоволити частково.
Зобов'язати приватного виконавця Хомина Олега Андрійовича винести постанову про зняття арешту з банківського рахунку НОМЕР_1 у банку ПАТ ПриватБанк, МФО 305299.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Скаржник (стягувач) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суб'єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Хомин Олег Андрійович, адреса: 33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 19, оф. 107.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА фінанс", ЄДРПОУ 37616221, адреса: м. Київ, вул. В. Гавела, 6.
Суддя Н. Г. Кучина