Справа № 569/4825/25
17 листопада 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчук О.Б.,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в порядку ст. 625 ЦК України, -
Позивач, АТ “ УкрСиббанк » звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в порядку ст. 625 ЦК України.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18.12.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11271388000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 61 000, 00 дол. США, які остання зобов'язалася щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але в будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 15.12.2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту та сплатити проценти у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором.
У забезпечення виконання кредитних зобов'язань по вказаному договору 18.12.2007 року прийнята порука ОСОБА_2 згідно Договору поруки № 166736 від 18.12.2007 року.
Проте, через тривале невиконання кредитних зобов'язань, АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, на підставі чого Рівненським міським судом Рівненської області було ухвалено рішення від 15.10.2013 року у справі № 569/3446/13-ц, яким стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 63 770,32 доларів США, що станом на 25.01.2013 року за курсом НБУ складає 509 716,17 грн., 2 715 грн. пені, судових витрат в сумі 3 441 грн., а всього 515 872,32 грн.
Станом на 27.02.2025 року вказане рішення суду залишається не виконаним у повному обсязі. Так, на виконання рішення суду за період з 09.09.2014 року по 09.03.2017 року сплачено процентів у розмірі 3 418,15 доларів США; за період з 10.04.2017 року по 08.02.2022 року сплачено борг за кредитом у розмірі 9 609,75 доларів США, за процентами у розмірі 2 915,03 доларів США; за період з 17.07.2014 року по 09.09.2014 року погашені судові витрати у розмірі 3 441,00 грн. Внаслідок чого, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів:
-3% річних за прострочення погашення суми боргу за кредитом та процентами, що стягнені за рішенням суду у розмірі 8 011,88 доларів США за період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року;
-3% річних за прострочення погашення суми боргу за пенею, що стягнута за рішенням суду у розмірі 399,24 грн. за період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
27.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - адвокатом Нікольченко Б.Б. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в доданих до матеріалів справи документах розміри заборгованості по процентах значно перевищують заборгованість по процентам, яка визначена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/3446/13-ц. А тому розрахунки заборгованості надані позивачем, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки містять невірні дані щодо сукупного розміру заборгованості, який кратно переважає розмір заборгованості визначений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/3446/13-ц. Зазначає, що на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа № 569/12301/23 за скаргою ОСОБА_2 , на дії начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Наталії Василівни, заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матвійчук Ірини Олександрівни, стягувач - Акціонерне Товариство «Укрсиббанк» про визнання неправомірними постанов, зобов'язання вчинення певних дій. Згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 26.10.2023 року, зазначено, що «в своїх скаргах представник стягувача зазначає, що державними виконавцями помилково прийнято рішення про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті визначеному станом на 25.01.2013 р. за курсом НБУ, оскільки згідно виконавчого документа солідарному стягненню з боржників підлягає заборгованість в сумі 63 770,32 доларів США з визначенням еквіваленту на момент ухвалення рішення суду. Представник стягувача зазначає, що за період примусового виконання рішення суду на рахунок ПАТ «УкрСиббанк» надійшли кошти на загальну суму 516 077,93 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату такого надходження становить (конвертовано у валюту кредиту) на погашення заборгованості 18 968,70 доларів США, а також погашені судові витрати в сумі 3 441 грн., що значно менше ніж стягнутий рішенням суду борг в сумі 63 770,32 доларів США…». Відтак, Позивачем визнано ту обставину, що на виконання Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/3446/13-ц Відповідачами сплачено заборгованість у розмірі 18 968,70 доларів США. Дані обставини повністю спростовують наданий банком розрахунок 3%, з якого вбачається, що Відповідачі сплатили 3 418, 15 доларів США. Вказує, що нарахування 3% річних на заборгованість у розмірі 60 352,17 доларів США є протиправним, а тому наданий банком розрахунок 3% річних не може бути взятий до уваги судом, оскільки містить невірну інформацію щодо фактично існуючого розміру заборгованості.
Відповідачка - 1 - ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явилася повторно, причин неявки не повідомила та не подала заяву про розгляд справи у свою відсутність.
Відповідач - 1 - ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явився повторно, причин неявки не повідомив та не подав заяву про розгляд справи у свою відсутність. Відзиву на позовну заяву не подав
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, в якому вказала, що позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задоволити, крім того не заперечує щодо заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених в ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомлених відповідачів на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судом встановлено що 18.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11271388000, згідно якого позивач надав відповідачці - 1 кредитні кошти у розмірі 61 000,00 дол. США, сума кредиту відповідає еквіваленту 308 050,00 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору у розмірі 11,9% річних, та повернути кредит не пізніше 15.12.2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1., 1.2.) (а.с. 15, 16).
18.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (кредитор) правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (поручитель) укладено Договір поруки № 166736, на підстав якого, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11271388000 від 18.12.2007 року (а.с. 19).
Згідно п. 1.4., 1.5. договору поруки, відповідальність поручителя і боржника є соліларною. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за договором.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.10.2013 року у справі № 569/3446/13-ц стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача кредитну заборгованість в розмірі 63 770,32 доларів США, що станом на 25.01.2013 року за курсом НБУ складає 509 716,17 грн., 2 715 грн. пені, судових витрат в сумі 3 441 грн., а всього 515 872,32 грн. (а.с. 20-21).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сплата заборгованості згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15.10.2013 року у справі № 569/3446/13-ц на користь АТ «УкрСиббанк» було здійснено частково, за період з 09.09.2014 року по 09.03.2017 року сплачено процентів у розмірі 3 418,15 доларів США; за період з 10.04.2017 року по 08.02.2022 року сплачено борг за кредитом у розмірі 9 609,75 доларів США, за процентами у розмірі 2 915,03 доларів США; за період з 17.07.2014 року по 09.09.2014 року погашені судові витрати у розмірі 3 441,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 22-25).
При зверненні до суду з позовом, позивач зазначив, що станом на 27.02.2025 року залишається непогашеною сума заборгованості за рішенням суду, а саме:
-3% річних за прострочення погашення суми боргу за кредитом та процентами, що стягнені за рішенням суду у розмірі 8 011,88 доларів США за період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року;
-3% річних за прострочення погашення суми боргу за пенею, що стягнута за рішенням суду у розмірі 399,24 грн. за період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідник норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц надано висновки про правильне застосування норм права, де зазначено наступне: «Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у гривневому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.».
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки це є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Враховуючи, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для відповідачів, та з огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов'язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц вказано наступне: «Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі станіті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 року у справі № 361/7939/2015-ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Зважаючи на те, що відповідачі належним чином не виконували своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальника. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.10.2013 року по справі № 569/3446/13-ц підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальників перед банком.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2013 році зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання 25.07.2018 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час його прострочення.
Отже, у зв'язку з простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання, що пов'язано з невиконанням ним рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України відповідачі зобов'язані окрім суми боргу також сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Суд приходить до висновку, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачами зі сплати кредиту мало місце та підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема, розрахунком заборгованості за кредитним договором на суму несплаченої відповідачем заборгованості за цим кредитним договором, що включає кредит та проценти, нараховані три проценти річних за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 8 011,88 доларів США, а також суму боргу за пенею, нараховані три проценти річних за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 399,24 грн,
За таких обставин наявні підстави для стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаним кредитним договором та рішенням суду.
При цьому, відповідачі, не надали суду доказів, які б спростовували, як факт невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором кредиту так і його забезпечення. Не спростовано і розрахунок (спосіб та метод) нарахування 3% річних застосований позивачем, що є процесуальним обов'язком боржників.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4 995,07 грн.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір в розмірі по 2 497,53 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 263, 526, 599, 610, 611, 625, 533-535, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в порядку ст. 625 ЦК України - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 16.03.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 30.11.1998 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 3% річних у розмірі 8 011 (вісім тисяч одинадцять) доларів США 88 центів та 399 (триста дев'яносто дев'ять) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 16.03.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 30.11.1998 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір в розмірі по 2 497 (дві тисячі чотириста дев'яносто сім) гривень 53 копійки з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне Товариство «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750).
Відповідач - 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 16.03.2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 30.11.1998 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.