Справа № 569/18638/25
18 листопада 2025 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, стягнення судових витрат,-
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, стягнення судових витрат звернувся представник ТзОВ «Коллект Центр» у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133 м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3 офіс 306 заборгованість за договором № 010/17530/82/922985 від 26 жовтня 2020 року в розмірі 27580,55 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак просив суд розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження; на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України розгляд справи проводити за відсутності представника позивача; проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач повторно не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовою повісткою рекомендованим листом за місцем реєстрації (згідно відповіді ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області). Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавав, письмовий відзив на позов не надходив.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник та/або відповідач) було укладено та підписано Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/17530/82/922985 (тип кредиту - кредитування рахунку) (договорі, кредитний договір).
Відповідно до п.1.1. договору банк відкриває картковий рахунок (далі - КР) IBAN НОМЕР_2 в гривні, випускає та надає клієнту ПК, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням ПК або її (їх) реквізитів відповідно до Правил платіжних систем, Правил та Тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб на наступних умовах: п.1.4.1. розмір поточного ліміту на дату початку кредитування - 10000 гривень (десять тисяч гривень 00 коп.); п.1.5. строк кредиту - 48 місяців; п.1.6. проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована, 45% річних; п.1.6.1. процентна ставка за користування сумою кредиту становить 0,0001% річних.
Загалом, вказаним договором обумовлено розмір, порядок сплати позичальником кредитодавцю процентів за користування кредитом, які нараховуються відповідно до умов договору, а також умови повернення кредиту.
26 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник та/або відповідач) було укладено та підписано заяву №010/17530/82/922985 на приєднання до договору добровільного страхування життя №РБ1701 від 25.09.2017 р.
Крім того, між сторонами по справі 26 жовтня 2020 року було укладено та підписано Паспорт споживчого кредиту, яким чітко передбачено порядок та умови надання і повернення кредиту, розмір процентів за користування кредитом.
Кредитодавцем у повній мірі було виконано свої зобов'язання за кредитним договором. Натомість відповідач, отримавши кредитні кошти, у повному розмірі, як самої суми кредиту, так і відсотків за користування кредитом кредитодавцю не сплачував.
30 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47 відповідно до п.2.1 якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст.512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості), зокрема і до відповідача по справі за кредитним договором №010/17530/82/922985 від 26.10.2020.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №010/17530/82/922985 від 26.10.2020.
З дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21 серпня 2025 року у відповідача перед позивачем наявні заборгованість за кредитним договором №010/17530/82/922985 від 26.10.2020 в розмірі27580,55 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9886,95 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9709,55 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги про дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 7984,05 грн.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Запропоновані банком умови публічного договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Аналіз положень ст.ст.633, 634 ЦК України дає підстави для висновку, що споживач послуг банку (особа, яка підписує Анкету-заяву) приєднується до тих умов, з якими ця особа ознайомлена.
Аналіз положень ст.ст.549, 551,1048,1049,1050,1056-1 ЦК України дають підстави для висновку, що у разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування кредитом та неустойка може встановлюватись законом та договором.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, який будучи повідомленим про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, а тому заявлені вимоги вони підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61- 21442св 19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-2213 Ісв 19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61 -44217св 18).
При цьому, постанова Верховного Суду від 01.11.2022 року по справі №757/24445/21-ц передбачає, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (адвокатське об'єднання) було укладено договір №01-07/2024 про надання правової допомоги (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2 договору передбачено обов'язки адвокатського об'єднання.
Відповідно до п.3.1.4. договору клієнт приймає на себе наступні зобов'язання: оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.
Відповідно до п.4.1. вартість послуг узгоджується сторонами формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
До вказаного договору долучено прас-лист, у якому детально розписано види послуг та їх вартість.
Згідно заявки на надання юридичної допомоги №1193 від 01 липня 2025 року, підписаної сторонами за договором №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» вбачається, що було визначено наступний обсяг роботи та його вартість: надання усної консультації з вивченням документів - ціна 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - ціна 9000,00 грн.
Аналогічна інформація викладена і у витягу з Акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року, які долучені до позовної заяви.
У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого, витрати на професійну правничу допомогу складатимуть 9000,00 гривень.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. згідно платіжного доручення, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273, 280,282-289,353,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, стягнення судових витрат - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133 м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3 офіс 306 заборгованість за договором № 010/17530/82/922985 від 26 жовтня 2020 року в розмірі 27580,55 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133 м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3 офіс 306
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов