Справа № 569/10680/22
1-кп/569/354/25
18 листопада 2025 року м. Рівне
Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне кримінальне провадження №22022180000000097 від 27.07.2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України,
У провадженні Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадженні №22022180000000097 від 27.07.2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на два місяці, оскільки такий закінчується, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час залишились незмінними та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, вказавши, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим та безпідставним. ОСОБА_6 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, він має дружину, дочку та матір похилого віку, намірів ухилятися від суду, впливати на свідків, а також перешкоджати встановленню істини по справі не має, а тому підстави для продовження строку тримання під вартою відсутні.
Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у придбанні та зберіганні бойових припасів (ч. 1 ст. 263 КК України), санкція якої передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років; у державній зраді (ч. 1 ст. 111 КК України), яка карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що також викладено правову позицію в рішенні Європейського суду з прав людини у справі у справі «Ілійков проти Болгарії».
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (п. 36).
Для небезпеки переховування колегія суддів також враховує п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «W. проти Швейцарії» щодо врахування у особи наявності міжнародних контактів та бере до уваги наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 зв'язків із громадянами російської федерації, та інкримінування йому кримінального правопорушення щодо державної зради на користь російської федерації, та дію в Україні воєнного стану саме у зв'язку із збройною агресією російської федерації.
Також колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання про наявність ризику впливу на свідків, оскільки такі, відповідно до встановлено порядку та обсягу дослідження доказів, у судовому засіданні ще не допитувались.
Міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність родини, бездоганна репутація перед громадськістю, стан здоров'я, а також відсутність судимостей, не переважають можливих ризиків його неправомірної процесуальної поведінки на даній стадії судового провадження. Даних щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, який би унеможливлював його утримання у місці попереднього ув'язнення суду не надано.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується не зменшилися та продовжують існувати, що обумовлює необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цим ризикам.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У даному випадку колегія суддів дійшла висновку про наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Тому позицію сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів викладені вище висновки суду, тому колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визнавати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, під час дії воєнного стану щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Задовольняючи клопотання про продовження строку тримання вартою, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому розмір застави, оскільки ОСОБА_6 під час дії воєнного стану зокрема обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 18 листопада 2025 року до 16 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали до 16 січня 2026 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення через Рівненський міський суд Рівненської області.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3