Справа № 569/14436/25
18 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Горної В.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 569/14436/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 07.08.2024-100001951 від 07 серпня 2024 року в розмірі 14 410 (чотирнадцять тисяч чотириста десять) гривень 00 копійок, а також стягнуто судові витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
30 жовтня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Горної В.І. про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 жовтня 2025 року заява передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд заяви призначено на 12 год. 15 хв. 18 листопада 2025 року.
Заяв та клопотань по суті заяви від сторін до суду не надходило.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України). За приписами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» було укладено договір про надання правової допомоги № 01/25-СЦ від 01.04.2025 р. з Адвокатським об'єднанням «ЛЕКС ВЕРІТАС».
На підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником позивача подано докази, а саме: звіт про виконану роботу відповідно до Договору № 01/25-Ц про надання правничої допомоги від 01.04.2025 р. по клієнту ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00050113 від 29.10.2025 р. ТОВ «Споживчий центр» здійснило оплату за надання правової допомоги АО «ЛЮКС ВЕРІТАС» у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, суд зауважує, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 висловила правову позицію, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі № 910/2158/23.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи особливості предмета спору в даній справі, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в договорі, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд дійшов висновку про можливість стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у межах цієї цивільної справи у розмірі 4 000 гривень. Саме такий розмір витрат на професійну правову допомогу відповідає принципу розумності, співмірності, пропорційності та справедливості. Отже, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
За таких обставин, на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 76-82, 133, 134, 137, 138, 141, 142, 258, 259, 263-268, 270 ЦПК України, суд,
ухвалив :
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Горної В.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 569/14436/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подано апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене та підписане 18.11.2025 р.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА