Справа № 569/20473/24
1-кс/569/7429/25
18 листопада 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду із вказаним клопотанням у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2025 року на майно, вилучене в ході проведення огляду складських приміщень, гаражних приміщень, надвірних будівель та споруд за адресою: м. Костопіль, вул. Скляна, 11, а саме автомобіль марки Mercedes А200 Elegande, бежевого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 та автомобіль марки Mercedes A160CDI, сірого кольору, без номерного знаку.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив його задоволити з підстав викладених у ньому.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування об'єднаного досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024180000000032 від 24.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-4, ч. 2 ст. 212 КК України.
27 березня 2025 року в ході огляду складських приміщень, гаражних приміщень, надвірних будівель та споруд за адресою: м. Костопіль, вул. Скляна, 11 виявлено та вилучено автомобіль марки Mercedes А200 Elegande, бежевого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 та автомобіль марки Mercedes A160CDI, сірого кольору, без номерного знаку.
Вказані транспортні засоби визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в них можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також були отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення.
За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Рівненcького міського суду Рівненської області від 31.03.2025 року накладено арешт на автомобіль Mercedes А200 Elegande, бежевого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 та автомобіль марки Mercedes A160CDI, сірого кольору, без номерного знаку, якими користується ОСОБА_4 з позбавленням права всіх осіб, які мають відношення до вказаного майна можливість відчужувати, користуватись та розпоряджатись вказаним майном.
Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні,.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як встановлено в ході судового розгляду, вилучене в ході проведення огляду 27 березня 2025 року складських приміщень, гаражних приміщень, надвірних будівель та споруд за адресою: м. Костопіль, вул. Скляна, 11, вищевказане арештоване майно, органом досудового розслідування оглянуто, вилучено необхідну інформацію. У даному кримінальному провадженні власнику вилученого майна ОСОБА_4 повідомлення про підозру не вручалось, а накладений арешт майна уже протягом тривалого часу позбавляє його права, як власника можливості розпоряджатись вказаним майном на власний розсуд.
Арешт накладений на автомобіль марки Mercedes А200 Elegande, та автомобіль марки Mercedes A160CDI, було накладено більш, ніж 7 місяців з моменту накладення, жодних процесуальних, слідчих дій з ОСОБА_4 та вилученим арештованим майном не проводилося. Арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42024180000000032 від 24.04.2024 року. Арештовані транспортні засоби було ввезено на територію України за довго до початку досудового розслідування зі сплатою усіх необхідних митних платежів.
Подальше обмеження на користування майном є невиправданим втручанням в особисте та мирне користуванням майном, яке означає, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і її не можна позбавити цього права інакше, ніж в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до статей 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, оскільки повернення арештованого майна у користування його власнику не зашкодить подальшому досудовому розслідуванню і проведенню інших процесуальних дій та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598 кмо 19), ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.
Така ж позиція об'єднаної палати щодо вказаних правовідносин у даному кримінальному провадженні узгоджується з висновком про застосування норми права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2024 в справі №712/191/23 (провадження №51-3208кмо 23).
За таких обставин, ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають. При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.170,171,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволити частково.
Частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2025 року на автомобіль марки Mercedes А200 Elegande, бежевого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 та автомобіль марки Mercedes A160CDI, сірого кольору, без номерного знаку повернувши вказане майно під розписку його схоронності на відповідальне зберігання, з правом користування без права відчуження власнику ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя -