Справа № 569/17727/25
17 листопада 2025 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.,
при секретарі - Білецькій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнення судових витрат,-
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнення судових витрат звернувся ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30 травня 2023 року, суму боргу в загальному розмірі 17466 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. з яких: 10650 гривень сума позики (основного боргу) та 6816 грн. пеня, судовий збір стягнути з відповідача.
В судове засідання відповідачка повторно не з'явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами за місцем реєстрації. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала, письмовий відзив на позов не подавала.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що 20 травня 2023 року між сторонами по справі було укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачці грошові кошти в розмірі 10650,00 гривень.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні договором позики від 30 травня 2023 року (надалі - договір позики) наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 5610, зареєстрована та проживаю за адресою: АДРЕСА_1 , одержала в борг 30.05.23 р. від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 5610, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 10650 (десять тисяч шістсот п'ятдесят гривень). Зобов'язуюся повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно до 30 травня 2024 р. У разі недотримання цього, зобов'язуюсь виплатити пеню в розмірі 1% від зазначеної суми за кожен тиждень прострочення виплати. 30.05.23 р. ОСОБА_2 (підпис). Боргова розписка написана в присутності свідків: 1. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 5610, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , яка підтверджує факт передачі грошових коштів. ОСОБА_3 (підпис).».
Відповідач покладені на неї обов'язки згідно договору позики від 30 травня 2023 року не виконує належним чином, борг згідно договору позики позивачу не повернула.
Згідно викладеного у позовній заяві розрахунку, загальний розмір заборгованості
згідно договору позики станом на 22 серпня 2025 року становить 17466,00 грн. та складається з наступного: сума боргу згідно розписки у розмірі 10650,00 грн.; пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 6816 грн.
Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.
Станом на день розгляду справи в суді, заборгованість згідно договору позики від 30 травня 20232 року відповідачем позивачу не повернута.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачкою, яка в судове засідання повторно не з'явилася, письмовий відзив на позов не подала, а тому вони підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції від №1 від 22 серпня 2025 року, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,280,
282-289,354 ЦПК України, ст.ст.509,524,526,530,533,534,611,612,625,629,1046,
1047, 1050 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнення судових витрат - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 заборгованість за договором позики від 30 травня 2023 року в розмірі 17466,00 грн. (з яких: 10650,00 грн. - сума позики, 6816 грн. - пеня) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов