Справа № 569/22877/25
про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2025 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Тимощук О.Я., перевіривши виконання вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП», Металобази МСЦ ЧМ-1 філії ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» про оформлення трудових відносин у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи, -
ОСОБА_1 ,в інтересах якої діє адвокат Жилінська Т.П. звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП», Металобази МСЦ ЧМ-1 філії ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» про оформлення трудових відносин у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Жилінська Т.П. звернулася із вказаною позовною заявою через підсистему «Електронний суд».
Зазначена позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК України.
В порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, який позивач понесла і який очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
ОСОБА_1 заявлено 2 (дві) позовні вимоги, а саме:
-ухвалити рішення про оформлення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" та встановити період роботи ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року по 28 липня 2025 року;
-зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної у Рівненській області у періоді з 23 липня 2024 року по 28 липня 2025 року без урахування фактично виплаченої заробітної плати та нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за зазначений період роботи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день подачі позову до суду становить 1 211 грн. 20 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином, позивачці за позовну вимогу про оформлення трудових відносин та встановлення періоду роботи слід сплатити 1 211,20 грн. судового збору, як за позовну вимогу немайнового характеру.
Позивачкою при подачі позову до суду судовий збір сплачено не було.
В позовній заяві представник позивачки - адвокат Жилінська Т.П. просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до п.п. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених участині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належнихдо сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Разом із тим, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Отже, чинним законодавством визначено саме право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням.
Враховуючи вищевикладене, суддя прийшов до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, вирішуючи заявлене представником позивачки - адвокатом Жилінською Т.П. клопотання про звільнення позивачкм від сплати судового збору, встановлено, що позивачкою не надано доказів, що остання відноситься до категорії малозабезпечених громадян та немає іншого джерела доходу.
З огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для звільнення позивачки від сплати судового збору, суд не вбачає необхідності при розгляді цієї справи реалізувати право на звільнення останньої від сплати судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, позивачці необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про оформлення трудових відносин та встановлення періоду роботи в розмірі 1 211 грн. 20 коп. та усунути недоліки позовної заяви зазначені вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин позовну заяву слід залишити без руху із наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст.ст.185,260,261,353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП», Металобази МСЦ ЧМ-1 філії ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» про оформлення трудових відносин у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук