Справа №569/14145/25
11 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просять визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 при якому: ОСОБА_3 виділити жилу кімнату площею 14,4 кв.м., позначену на плані квартири під номером АДРЕСА_2 і балкон лоджію площею 4,6 кв.м., який до неї примикає; ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 10,6 кв.м., позначену на плані квартири під номером АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 виділити житлову кімнату, площею 16,7 кв.м., позначену на плані квартири під номером АДРЕСА_4 , решту приміщень квартири у вигляді: кухні площею 8,7 кв.м., позначеної на плані квартири під номером АДРЕСА_5 , ванни площею 3,0 кв.м., позначеної на плані квартири під номером АДРЕСА_6 , туалету площею 1,3 кв.м., позначеного на плані квартири під номером АДРЕСА_7 , коридору площею 11,6 кв.м., позначеного на плані квартири під номером АДРЕСА_8 , залишити у спільному користуванні сторін.
Свої позовні вимоги мотивують тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
За даними технічного паспорту на квартиру, виготовленому Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 03 серпня 1998 року, квартира є трьохкімнатною, складається з жилої кімнати площею 14,4 кв.м., позначеної на плані квартири під номером АДРЕСА_9 , кухні площею 8,7 кв.м. позначеної на плані квартири під номером АДРЕСА_5 , ванни площею 3,0 кв.м., позначеної на плані квартири під номером АДРЕСА_6 , туалету площею 1,3 кв.м., позначеного на плані квартири під номером АДРЕСА_7 , коридору площею 11,6 кв.м., позначеного на плані квартири під номером АДРЕСА_10 , кладової площею 0,4 кв.м., позначена на плані квартири під номером АДРЕСА_8 , балкону (лоджії), площею 4,6 кв.м.
Основним (уповноваженим) власником вищевказаної квартири був визначений ОСОБА_4 , у зв'язку з чим на нього був оформлений особовий рахунок по квартплаті і особові рахунки по наданню комунальних послуг. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
08 травня 1998 року державний нотаріус Першої рівненської державної нотаріальної контори Василюта Л.A. посвідчила заповіт ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі №2-1383, згідно якого на випадок своєї смерті він зробив розпорядження, яким все своє майно, яке на день його смерті буде йому належати за законом, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось заповів ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_4 повідомив членів сім'ї про те, що свою частину квартири АДРЕСА_1 він бажає передати іншій дочці - ОСОБА_6 ОСОБА_3 проти цього не заперечувала.
Спадщину після смерті батька ОСОБА_3 прийняла у встановленому законом порядку шляхом подачі заяви до нотаріальних органів, однак не оформила.
ОСОБА_2 зробила дороговартісний ремонт приміщень квартири, несла усі витрати по її утриманню.
В лютому 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виїхали за межі України.
У зв'язку з тим, що основний (уповноважений) власник квартири ОСОБА_4 помер, необхідно було визначити іншого такого власника серед співвласників квартири, щоб переоформити особові рахунки. Як виявилося, для визначення уповноваженого власника квартири необхідна згода усіх співвласників, у зв'язку з чим позивачі неодноразово зверталися до ОСОБА_3 з цього приводу, однак вона не реагувала, а з деяких пір припинила своє спілкування з ними. Витрати по квартирі ОСОБА_3 також не несе, у зв'язку з чим виникла заборгованість по квартплаті і комунальних послугах.
За період, що минув після смерті ОСОБА_4 , через відсутність основного (уповноваженого) власника у квартирі, у квартирі без будь-якого попередження було відключено електропостачання. У міському відділенні ПрАТ «Рівнеобленерго» ОСОБА_1 повідомили, що не поновлять надання електроенергії до того часу, поки рахунок не буде оформлено на одного із співвласників, а тому вони вимушені звернутися до суду.
З врахуванням обставин, що склалися між співвласниками квартири на даний час найбільш оптимальним варіантом визначення порядку її користування є порядок, при якому ОСОБА_3 буде виділена жила кімната площею 14,4 кв.м., позначена на плані квартири під номером АДРЕСА_2 , з балконом лоджією площею 4,6 кв.м., ОСОБА_1 буде виділена житлова кімната площею 10,6 кв.м., позначена на плані квартири під номером АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 - житлова кімната, площею 16,7 кв.м., позначена на плані квартири під номером 6. Іншого варіанту користування спірною квартирою, який би відповідав часткам співвласників у праві власності на неї не має і встановити порядок користування житлом без порушення прав когось із мешканців квартири щодо ідеальної частки у праві власності на спільне майно - неможливо.
В судове засідання позивачі та їх представник ОСОБА_7 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника позивача ОСОБА_7 11 листопада 2025 року представник позивачів ОСОБА_7 подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без участі позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судового засідання.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 21 липня 2025 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 08 грудня 2009 року.
07 листопада 2025 року до суду повернулася не врученою судова повістка для відповідача на 11 листопада 2025 року з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказана причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано її місце проживання, повернута суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача такою, що була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив не подала і представник позивачів не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивачів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 27 серпня 1998 року.
Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 19 лютого 2025 року №4184, виданої Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованими значаться: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 .
Як слідує з Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , складеного Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 03 серпня 1998 року, квартира має загальну площу 68,5 кв.м., жилу площу - 41,7 кв.м., та складається з: жилої кімнати №3, площею 14,4 кв.м.; жилої кімнати №5, площею 10,6 кв.м.; жилої кімнати №6, площею 16,7 кв.м.; кухні № 7, площею 8,7 кв.м.; ванної кімнати №4, площею 3,0 кв.м.; туалету №8, площею 1,3 кв.м.; коридору №1, площею 11,6 кв.м.; балкону (лоджії), площею 4,6 кв.м., прохід до якого пролягає з кімнати № НОМЕР_1 ; кладової №2, площею 0,4 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим потворно Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 18 квітня 2025 року, серії НОМЕР_2 .
08 травня 1998 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповів ОСОБА_3 , однак відомості щодо прийняття спадщини після його смерті в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вказано в частині 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Приписами частини 2 статті 318 ЦК України визначено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до частин 1-5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність зобов'язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
За змістом статей 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із частиною 1 статті 368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.
Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Таким чином, якщо декілька власників приміщення не можуть домовитися між собою стосовно порядку користування приміщенням, такий порядок може бути встановлений судовим рішенням за позовом одного із співвласників.
У даній справі спір виник щодо встановлення порядку користування спільною квартири, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Оскільки правовідносини у даному випадку стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Судом встановлено, що сторони не досягли домовленості щодо порядку користування спірною квартирою, а протилежного суду не доведено.
Як вбачається із матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відповідно на час розгляду справи є 3 співвласника.
Як слідує з Технічного паспорту на квартиру вона має загальну площу 68,5 кв.м., жилу площу - 41,7 кв.м., та складається з: жилої кімнати №3, площею 14,4 кв.м.; жилої кімнати №5, площею 10,6 кв.м.; жилої кімнати №6, площею 16,7 кв.м.; кухні № 7, площею 8,7 кв.м.; ванної кімнати №4, площею 3,0 кв.м.; туалету №8, площею 1,3 кв.м.; коридору №1, площею 11,6 кв.м.; балкону (лоджії), площею 4,6 кв.м., прохід до якого пролягає з кімнати №3; кладової №2, площею 0,4 кв.м.
Суд враховує, що позивачі зареєстровані у вказаній квартирі і проживають у ній, відповідач, яка є також співвласником даної квартири, зареєстрована за іншою адресою, однак сам по собі факт не проживання відповідача у спірній квартирі не позбавляє її права користуватися нею.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, врахувавши кількість співвласників нерухомого майна, плану квартири, розмір житлової площі, пропорційність і рівновагу прав та інтересів сторін, суд вважає, що справедливим та таким, що відповідатиме допустимим розмірам ідеальної частки житлової площі на кожну особу слід встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , згідно з яким виділити у користування ОСОБА_3 жилу кімнату, зазначену в Технічному паспорті за № 3, площею 14,4 кв.м. і балкон (лоджію), який до неї примикає, площею 4,6 кв.м., у користування ОСОБА_1 - житлову кімнату за АДРЕСА_3 , площею 10,6 кв.м., у користування ОСОБА_2 - житлову кімнату за АДРЕСА_4 , площею 16,7 кв.м., інші приміщення: кухню за №7, площею 8,7 кв.м.; ванну за №4, площею 3,0 кв.м.; туалет за №8, площею 1,3 кв.м.; коридор за №1, площею 11,6 кв.м.; кладову за №2, площею 0,4 кв.м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Іншого порядку користування квартирою відповідачем запропоновано не було, а визначений судом порядок користування квартирою є оптимальним способом вирішення спору між співвласниками квартири, які не змогли за взаємною згодою, добровільно вирішити питання користування спірною квартирою. Такий порядок користування квартирою не буде порушувати прав інших співвласників. Крім того, визначення порядку користування спільною власністю в судовому порядку буде захищено право кожного з співвласників на вільне володіння та користування сумісним майном.
За таких обставин позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивачів слід стягнути судовий збір в розмірі по 1 211 грн 20 коп. на кожного.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , згідно з яким виділити у користування ОСОБА_3 жилу кімнату, зазначену в Технічному паспорті за № 3, площею 14,4 кв.м. і балкон (лоджію), який до неї примикає, площею 4,6 кв.м., у користування ОСОБА_1 - житлову кімнату за № НОМЕР_3 , площею 10,6 кв.м., у користування ОСОБА_2 - житлову кімнату за № 6, площею 16,7 кв.м., інші приміщення: кухню за №7, площею 8,7 кв.м.; ванну за №4, площею 3,0 кв.м.; туалет за №8, площею 1,3 кв.м.; коридор за №1, площею 11,6 кв.м.; кладову за №2, площею 0,4 кв.м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Першко