Справа № 569/23657/25
07 листопада 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.10.2025 року серії ВАД № 754295, 26.10.2025 року близько 14 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини громадянки ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував, штовхав, шарпав за одяг та ударив в область тулуба, явних тілесних ушкоджень не завдано, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої, після чого почала погано себе почувати, стан тривоги, нервовий страх, хвилювання за власну безпеку.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.10.2025 року серії ВАД
№ 752747, 26.10.2025 року близько 14 год 30 хв громадянин ОСОБА_1 в
АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини громадянки ОСОБА_2 , а саме кричав, обзивав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг, вдарив ногою по спині в присутності трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілих, діти получили стрес, почали плакати.
Своїми діями вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 під час розгляду справи просив закрити провадження. Пояснив суду, що конфлікт між ним і дружиною виник на грунті ревнощів. Також зазначив, що відомості в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним обставинам події, оскільки він свою дружину не бив. Вказав, що вони з дружиною примирилися, він щиро розкаявся в учиненому, попросив вибачення і пообіцяв тримати свої емоції при собі.
Потерпіла ОСОБА_2 під час розгляду справи просила не притягувати її чоловіка ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі. Вказала, що конфлікт, який виник між нею та чоловіком вичерпаний, дана подія не була вчиненням домашнього насильства, він попросив у неї та дітей вибачення, претензій до нього не має, вони примирилися.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілу, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступного висновку.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, тобто сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, що підтверджуються належними доказами.
Підтвердження належними, допустимими та достовірними доказами кожного з елементів поза розумним сумнівом свідчитиме про доведення вини ОСОБА_1 , відсутність хоча б одного із них вказуватиме на відсутність складу вказаних адміністративних правопорушень.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП виражається у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення, вчиненого у формі фізичного та психологічного насильства, характеризується умисною формою вини, тобто дії особи яка вчиняє домашнє насильство зумовлені бажанням спричинити шкоду психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, самі по собі, зокрема, погрози, конфлікти утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови, що такі дії завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій особи, а й наслідки, які в результаті таких дій були заподіяні потерпілим.
При цьому суддя наголошує на тому, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних побутових конфліктів, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Тоді як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями, ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, у якості доказів долучено: протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД № 754295 від 26.10.2025 року, серії ВАД № 752747 від 26.10.2025 року, заяви та пояснення ОСОБА_2 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 26.10.2025 року, в якій поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено високий рівень безпеки, копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 618738 від 26.10.2025 року, свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
На переконання судді зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою, адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Крім того, суд критично оцінює фактичні дані, які містяться в поясненнях
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони стверджують про наявність конфлікту між ними.
За наведеного вище, під час розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник побутовий конфлікт, однак наразі подружжя примирилося.
Відтак, у зв'язку із виниклим внутрішньо-сімейним конфліктом, у кожної сторони своє бачення і свої докази на обгрунтування поведінки та причин виникнення обставин, що спричинили складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене
ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які унеможливлюють прийняття судом рішення про визнання, поза розумним сумнівом, винуватості ОСОБА_1 .
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
У рішеннях «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, у даній справі відсутні належні, достатні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, суть якого викладена у протоколах про адміністративні правопорушення, та винуватість ОСОБА_1 у їх вчиненні, а відтак провадження відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Наталія ГОРДІЙЧУК