Справа № 569/18156/25
07 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді
ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
представник потерпілої юридичної особи ДП "ЛПП Україна" ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025181010001753 від 22.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне Рівненської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, непрацюючої, маючої двох дітей, одна з яких неповнолітня, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, -
24 липня 2025 року, приблизно о 15 год. 31 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay», що в ТЦ «Злата Плаза», який розташований за адресою:
м. Рівне, вул. О. Борисенка, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ на всій території України та який в подальшому продовжено, скориставшись відсутністю спостереження, шляхом вільного доступу, таємно викрала із торгових полиць вказаного магазину належне ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» майно, а саме: майку жіночу вартістю 82,50 грн., майку жіночу вартістю 182,50 грн., штани жіночі вартістю 499,17 грн., штани жіночі вартістю 382,50 грн., дві блузки жіночі вартістю 224,17 грн. кожна, майку жіночу вартістю 132,50 грн., купальник жіночий вартістю 182,50 грн., штани жіночі вартістю 382,50 грн., блузку жіночу вартістю 224,17 грн., шорти жіночі вартістю 382,50 грн., штани жіночі вартістю 549,17 грн., сорочку жіночу вартістю 549,17 грн., майку жіночу вартістю 182,50 грн., дві майки жіночі вартістю 124,17 грн. кожна, та не розрахувавшись за нього покинула територію магазину, чим завдала ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» майнову шкоду в загальному розмірі 4428,33 грн.
Дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковано за
ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім цього, 21 серпня 2025 року, приблизно о 17 год. 48 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay», що в ТЦ «Злата Плаза», який розташований за адресою: м. Рівне, вул. О. Борисенка, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ на всій території України та який в подальшому продовжено, скориставшись відсутністю спостереження, шляхом вільного доступу, намагалася таємно викрасти із торгових полиць вказаного магазину належне ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» майно, а саме: штани жіночі в кількості двох штук по 582,50 грн. кожні, куртку жіночу вартістю 582,50 грн., теніску жіночу вартістю 332,50 грн., светр чоловічий вартістю 499,17 грн., тапки чоловічі вартістю 382,50 грн., тапки чоловічі вартістю 282,50 грн., теніску хлопчачу вартістю 157,50 грн., светр чоловічий вартістю 549,17 грн., светр жіночий вартіcтю 324,17 грн., загальною вартістю 4275,01 грн., та не розрахувавшись за нього спробувала покинути приміщення вказаного магазину. Однак, довести злочин до кінця у частині розпорядження викраденим майном ОСОБА_4 не вдалось із причин, що не залежали від її волі, оскільки остання була помічена та зупинена працівниками магазину з викраденим майном.
Дії ОСОБА_4 , які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочинів визнала повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушень, які зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаялася, запевнила, що подібне в подальшому не повториться, попросила вибачення у представника потерпілої юридичної ДП "ЛПП Україна" ОСОБА_5 , пояснити причину скоєного не могла.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у скоєнні злочинів, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності її позицій, суд, з'ясувавши думку учасників судового процесу, роз'яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченої. Обвинуваченій роз'яснено, що в даному випадку вона позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та її мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.
Аналізуючи показання обвинуваченої, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, остання надала показання стосовно обставин вчинення інкримінованих їй злочинів, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і її дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчинених діянь, особи винної, обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі висунутого обвинувачення, ставленні обвинуваченої до скоєного, осуду своїх дій, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, готовність добровільного відшкодування завданих збитків.
Згідно постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №166/1065/18, каяттям є негативно забарвлене почуття, що поєднує в собі співчуття або жаль з приводу свого вчинку і почуття провини за його наслідки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину.
Обвинувачена ОСОБА_4 щиро розкаялася з приводу вчиненого під час судового розгляду, висловила жаль з приводу свого вчинку та вказала, що в подальшому таких протиправних діянь не вчинятиме.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружена, має двох дітей, одна з яких неповнолітня, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, алкогольними напоями не зловживає.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відомості про особу винної ОСОБА_4 , достатній рівень її соціалізації, а також сукупність наведених пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дають суду підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сукупності усіх обставин, що її характеризують, обставин, що пом'якшують відповідальність, даних про особу обвинуваченої, яка є раніше несудима та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченою у скоєному, щире каяття, готовності відшкодувати шкоду потерпілій юридичній особі, позиції прокурора у справі, представника потерпілої юридичної особи ДП "ЛПП Україна" ОСОБА_5 , яка під час розгляду кримінального провадження висловила позицію керівництва щодо готовності прийняття відшкодування шкоди обвинуваченою лише після постановлення вироку, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням ст. 69 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
Разом з тим, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення, буде цілком відповідати тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 не обирався.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 15, 50, 65-67, 69, 75-76, 185 КК України, ст.ст. 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням. Іспитовий термін випробування встановити строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України під час відбуття іспитового строку, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Виконання покарання в частині виконання обов'язків, покладених на обвинувачену на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченої.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.
Речові докази, а саме:
- штани жіночі 2 шт., куртку жіночу 1 шт., теніску жіночу 1 шт., светр чоловічий 1 шт., тапки чоловічі 2 шт., теніску хлопчачу 1 шт., светр чоловічий 1 шт., светр жіночий 1 шт. вважати повернутими потерпілому ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП».
- DVD-R диски з відеозаписами зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченій.
Суддя ОСОБА_7