Справа № 526/958/23
про продовження строку тримання під вартою
17 листопада 2025 року селище Шишаки
Колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , з участю прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_5 ( приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою індивідуальних засобів зв'язку), обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 ( приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою індивідуальних засобів зв'язку), розглянувши в закритому судовому засіданні в залі засідань Шишацького районного суду Полтавської області, в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області, в режимі відеоконференціїї, обвинувальний акт по кримінальному провадженню №22022200000000161 від 04.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст. 14, ч.2 ст.113 КК України -
Колегією суддів Шишацького районного суду Полтавської області розглядається по суті кримінальне провадження №22022200000000161 від 04.10.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст. 14, ч.2 ст.113 КК України.
17.11 2025 року, до суду надійшло клопотання прокурора про продовження на 60 днів строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, який збігає 23 листопада 2025 року.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою мотивовано тим, що раніше існуючі ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та судового розгляду продовжують існувати й надалі та не втратили своєї актуальності, зокрема, це ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання продовження строку застосування запобіжного заходу, суд виходив з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двохмісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій особі до місця ув'язнення.
Статтею 176 КПК України визначено вичерпний перелік запобіжних заходів, починаючи від найбільш м'якого, яким є особисте зобов'язання та закінчуючи найбільш суворим запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання процесуальним ризикам, вичерпний перелік яких наводиться у п.п. 1-5 ч. 1 вказаної статті. Такими ризиками є спроби:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на максимальний термін 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, продовжують існувати а закінчити розгляд матеріалів вказаного кримінального провадження в найближчий час не є можливим в силу об'єктивних причин.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ..
Заслухавши думку сторін судового провадження, вивчивши доводи заявленого прокурором клопотання, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_6 , 10.11.2022 року, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою колегії суддів Шишацького районного суду Полтавської області від 11.05.2023 року, обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, по 09 липня 2023 року включно, який неодноразово продовжувався ухвалами колегії суддів, останній разу ухвалою від 25 вересня 2025 року ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, по 23 листопада 2025 року включно.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним положеннями ст. 177 КПК України.
При цьому, особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року / рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року по справі « Гаркава проти України »/.
У відповідності до п. « С » ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти особі зникнути після скоєння злочину.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
23.04.2022 року, набрав чинності Закон України « Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки, яким внесені зміни, зокрема ст. 176 доповнено частиною 6, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-1,258-258-5,260,261,437-442 КК України, за наявності ризиків зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою безальтернативно.
Також ч.4 ст. 183 КПК України доповнено новим абзацом відповідно до якого під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177-178 КПК цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-1,258-258-5,260,261,437-442 КК України.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що в межах судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від правосуддя з огляду на тяжкість покарання за вчинення злочинів, які йому інкримінуються, вчинити нові кримінальні правопорушення, колегія суддів приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на максимальний термін 60 днів без визначення розміру застави..
З огляду на вказані обставини, суд не бере до уваги твердження обвинуваченого та його захисника про не продовження запобіжного заходу.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що строк раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на максимальний строк - 60 днів без визначення розміру застави, з дати винесення даної ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 331, 369-372 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою - задовольнити.
Строк раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, а саме до 15 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Датою закінчення дії даної ухвали є 15 січня 2026 року.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про не продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 7 днів з моменту її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копії даної ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Головуючий, суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3