Справа №549/387/25
Провадження №2/549/302/25
Іменем України
19 листопада 2025 року Чорнухинський районний суд Полтавської області
у складі головуючої - судді Глущенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Бойко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 200484931 від 23.03.2016 в розмірі 40108 грн 85 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200484931 щодо кредитування, тобто Кредитний договір, за яким банк на умовах повернення, платності, строковості надав позичальниці у користування кредитні кошти в розмірі 11269,04 грн з встановленим строком користування з 23.03.2016 по 23.03.2019, а відповідач зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, якою він визнаний єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський». Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.
Станом на 13.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 200484931 від 23.03.2016 становить 30650,61 грн, з яких: 10654,46 грн заборгованість за кредитом; 19996,15 грн заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.
Надані виписки сформовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі норм чинного законодавства.
Крім того, позивачем розраховані 3% річних в розмірі 2756,04 грн та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань 6702,20 грн.
Позивач просив поновити строк позовної давності, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 40108,85 грн, яка складається з суми заборгованості 30650,61 грн, суми інфляційних втрат 6702,20 грн, суми 3% річних 2756,04 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судові засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає, просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов такого.
Судом установлено, що 23 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) № 200484931 про надання кредиту на строк 1095 днів з 23.03.2016 по 23.03.2019 в розмірі 11269,04 грн (а.с.9).
Розмір процентної ставки за кредитом становить 0,0001% річних.
Крім цього, як додаток до кредитного договору було надано графік платежів за якими мало здійснюватись погашення боргу, а також довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту. Обсяг щомісячного платежу становить 736 грн.
У Заяві та Графіку платежів зазначено рахунок ОСОБА_1 , зокрема №29099530705901.
Також у зв'язку з укладенням Договору між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова Компанія «Арсенал Лайф» укладено Договір добровільного страхування життя (програма страхування від нещасних випадків держателів платіжних карток) (а.с.13-14).
20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року. За цим Договором в порядку та на умовах, що визначені в Договорі, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників божників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.12-13).
На примусове виконання постанови Господарського суду міста Києва у справі №910/11298/16 від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 за заявами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було відкрито виконавчі провадження. Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», про що було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень.
За відступлення права вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено ПАТ «Банк Михайлівський» 5307308,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 09 липня 2020 року (а.с.35).
Згідно з Витягом з Реєстру боржників в ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 200484931 від 23.03.2016, сума видачі кредиту 11269,04 грн, сума заборгованості за тілом кредиту становить 10654,46 грн, заборгованість за доходами 19996,15 грн, загальний залишок заборгованості 30650,61 грн (а.с.16-17).
На підтвердження заборгованості за кредитом позивачем надано виписку по особовим рахункам, зокрема за період з 23.05.2016 по 27.07.2020.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
На підтвердження заборгованості та її розміру ТОВ «Діджи Фінанс» надав до суду заяву (оферту) № 200484931, анкету №2571602, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту, графік платежів, договір страхування; договір №7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та витяг з реєстру боржників, а також виписки по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020.
Надані товариством виписки сформовані з 23.05.2016, а не з часу укладення договору 23.03.2016.
У виписках зазначені рахунки №24502015307059, №29090530705900 та №22074530705901, які не відповідають рахунку, вказаному у заяві (оферті). Доказів того, що вказані у виписках рахунки належать саме відповідачу та відкриті на виконання кредитного договору від 23.03.2016, суду не надано.
Разом з тим, жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 23.03.2016 замість рахунку, вказаному в договорі, відкрито інші рахунки суду також не надано.
Отже, надані виписки не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості.
Представлені суду виписки по рахунку, як зазначено позивачем, оформлені Фондом гарантування вкладів, та охоплюють період з 23.05.2016 по 2020 рік, тоді як кредитні зобов'язання виникли з 23.03.2016.
До тверджень ТОВ «Діджи Фінанс» щодо того, що ФГВФО надав виписки по рахунку за кредитним договором саме за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23 травня 2016 року) по 27 липня 2020 року, що були сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду, суд ставиться критично, адже надані виписки не підписані ані уповноваженим представником Фонду гарантування вкладів, ані взагалі будь-якою особою.
Зважаючи на вищевикладене, доводи ТОВ «Діджи Фінанс» щодо того, що виписки з особових рахунків ОСОБА_1 мають відповідні реквізити, за якими можливо встановити, що вони стосуються безпосередньо відповідача, не можуть бути взяті до уваги. До того ж, дані у виписці є лише загальними розмірами складових заборгованості, з яких не вбачається порядок її утворення.
Таким чином, позивачем не доведений факт отримання коштів відповідачем.
Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, в якому зазначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №200484931 від 23.03.2016, сума заборгованості за тілом кредиту становить 10654,46 грн, заборгованість за відсотками 19996,15 грн, загальний залишок заборгованості 30650,61 грн.
Суд критично оцінює наданий позивачем витяг з реєстру, складений ТОВ «Діджи Фінанс», який без підписів ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є одностороннім та не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, що відступає первісний кредитор. До того ж, реєстр кредитних договорів до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року сам по собі не підтверджує розмір заборгованості, зокрема, яку частину тіла кредиту та відсотків за його користування було сплачено відповідачем, а яка частина кредиту сплачена не була з врахуванням щомісячного платежу у межах строку кредитування, неможливо встановити розмір процентів та порядок їх нарахування.
Поданий позивачем розрахунок суми заборгованості з інфляційних втрат та 3% річних не можна розглядати в якості належного доказу, оскільки сума заборгованості за кредитним договором № 200484931 від 23.03.2016 визначена вже після укладення договору відступлення права вимоги від 20.07.2020 року і становить 40108,85 грн.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року витребувано у ТОВ "Діджи Фінанс" детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору №200484931 від 23.03.2016, який було укладено між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 за весь строк кредитування із зазначенням сум нарахованих відсотків, комісії, періодів нарахування та виникнення заборгованості, фактично здійснених відповідачем платежів, відповідних дат. Однак, вимоги ухвали суду ТОВ «Діджи Фінанс» не виконали та не надали суду детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору №200484931 від 23.03.2016.
Згідно з частиною 6 статті 81 Цивільного процесуальногокодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено докази, наявні у матеріалах цивільної справи.
Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором та права на її стягнення.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, то відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М.Глущенко