єдиний унікальний номер справи 546/851/25
номер провадження 2/546/606/25
18 листопада 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У серпні 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 16 лютого 2021 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10210963023 (далі - Договір). За умовами Договору відповідачці було надано кредит сума кредиту становить 34999,00 грн. Також Договором була узгоджена процентна ставка - 0,01%, реальна річна процентна ставка - 206,75% річних від загальної суми кредиту. Перший внесок за товар склав 4000,00 грн та був сплачений покупцем продавцю в момент придбання товару. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом покупця у видатковій накладній та/або відповідному правочині на отримання послуг(и).
У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору у відповідачки виникла заборгованість в сумі 15750,68 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 1574,68 грн та комісією - 14175,73 грн та станом на 19 серпня 2025 року не погашена.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача Юхименко Юрій Юрійович просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором та судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 05 вересня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 01 жовтня 2025 року, яке за клопотанням відповідачки було відкладене на 18 листопада 2025 року.
У судове засідання 18 листопада 2025 року представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі їх представника та задовольнити позовні вимоги, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-5).
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі та зазначила, що будь - яка заборгованість перед позивачем у неї відсутня, оскільки за перші два місяці вона повністю погасила заборгованість. Тому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши відповідачку, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву на отримання споживчого кредиту з метою придбання телевізора вартістю 35000,00 грн та оплатою страхових послуг в сумі 3999,00 грн (звор. а.с. 17 - а.с. 18). Також 16 лютого 2021 року до укладення Договору відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту за кредитним договором № 10210963023 (звор. а.с. 18 - а.с. 19).
Між позивачем - ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 16 лютого 2021 року було укладено кредитний договір № 10210963023 (а.с. 15-16).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що кредитодавець зобов'язується надати кредит покупцю, а покупець зобов'язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається покупцю на споживчі цілі (пункт 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 2.1. Договору покупець при бажанні отримати товар за кредитні кошти звертається до кредитодавця з заявою про надання кредиту та укладення кредитного договору, з наданням продавцю пакету наступних документів: заяви на отримання споживчого кредиту, паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графік платежів та основні умови кредитування.
Відповідно до пункту 2.5. Договору підписання покупцем Договору та отримання товару/послуг є фактом отримання кредиту. Днем надання кредиту вважається підписання даного Договору покупцем (пункт 2.6. Договору).
У пунктах 2.6. та 2.7. Договору зазначено, що вартість товару(ів) складає 35000,00 грн зі строком кредитування 12 місяців.
Також пунктом 5.1. Договору передбачена плата за користування кредитом у виді комісії за управління кредитом, що встановлюється у відсотках від суми кредиту та пов'язана з супроводженням кредитної справи (оцінкою платоспроможності покупця, у тому числі, але не обмежуючись щодо покупця (персональних та сукупних даних), сум, строків користування та оплатності кредиту; супроводження кредитної справи покупця з актуалізацією та переданням вихідних даних та відповідних бюро кредитних історій, використання СМС сервісу для інформування покупця відповідно до умов даного Договору, оплатою послуг третіх осіб (повірених брокурів тощо), пов'язаних з оформленням та супроводженням кредитної справи).
16 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала Графік платежів та основні умови кредитування, які є додатком № 1 до Договору (а.с. 17). Також 16 лютого 2021 року між відповідачкою та ТДВ «СК «ЕКТА» було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування фінансового ризику № 10210963023 (звор. а.с. 19).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №10210963023 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Сучасний Факторинг» становить 15750,41 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 1574,68 грн та сумою комісії/відсотків - 14175,73 грн (а.с. 14).
Згідно поданої відповідачкою у судовому засіданні копією квитанції №0.0.2098818203.1 від 21.04.2021 відповідачкою ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «Сучасний факторинг» 33650,00 грн, призначення платежу: плата за договором позики від 15.01.2021 № 10210963023 (а. с. 40).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Такий правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки, серію та номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.
Також суд вважає доведеним позивачем факт видачі кредитором ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 35000,00 грн, чого відповідачка не заперечувала у судовому засіданні.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією.
У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість за комісією в сумі 14175,73 грн.
Як уже було установлено судом, згідно з випискою з особового рахунку за Договором заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Сучасний Факторинг» за сумою комісії/відсотків становить 14175,73 грн (а.с. 14).
З графіку платежів та основних умов кредитування, які є додатком до Договору установлено, що сума відсотків за користування кредитом становить 1,89 грн, а щомісячна комісія за управління кредитом (обслуговування) сумарно складає 18899,52 грн (а.с. 17).
Тому, ураховуючи вищевказані досліджені докази та зокрема вимоги позовної заяви, суд доходить висновку, що представник позивача просив стягнути саме заборгованість за комісією у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).
Пунктом 5.1. Договору передбачена плата за користування кредитом у виді комісії за управління кредитом, що встановлюється у відсотках від суми кредиту та пов'язана з супроводженням кредитної справи (оцінкою платоспроможності покупця, у тому числі, але не обмежуючись щодо покупця (персональних та сукупних даних), сум, строків користування та оплатності кредиту; супроводження кредитної справи покупця з актуалізацією та переданням вихідних даних та відповідних бюро кредитних історій, використання СМС сервісу для інформування покупця відповідно до умов даного Договору, оплатою послуг третіх осіб (повірених брокурів тощо), пов'язаних з оформленням та супроводженням кредитної справи)Окрім того необхідно відмітити, що загальний розмір плати по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у понад дев'ять разів перевищує загальний розмір заборгованості за тілом кредиту.
У графіку платежів та основних умовах кредитування, які є додатком до Договору щомісячна комісія за управління (обслуговування) кредитом визначена у розмірі 1574,96 грн.
А тому, ураховуючи вищезазначене, вказані розміри плати по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у порівнянні з розміром заборгованості за тілом кредиту не можна визнати справедливими та розумними.
Позивач же не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату, однак такою можливістю не скористався.
Крім того, стороною позивача не було надано жодних доказів на підтвердження надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, за які передбачена щомісячна комісія.
Отже, на думку суду, пункт 5.1. Договору щодо сплати комісії є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, аналізуючи зміст договору, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 установлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, стороною позивача доведено не було. Таким чином пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію (плату за обслуговування кредиту) щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком платежів є нікчемними. Отже, частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована комісія на загальну суму 14175,73 грн, не підлягає стягненню з відповідачки.
Таким чином, ураховуючи, що суд дійшов висновку про нікчемність пункту кредитного договору про сплату комісії за користування кредитом та те, що відповідачкою було сплачено позивачу 38150,00 грн (4500,00 + 33650,00), що підтверджує сам позивач у виписці з особового рахунку за кредитним договором №10210963023 та копією квитанції про часткову сплату боргу, що перевищує суму отриманого кредиту (35000,00 грн), то заборгованість за тілом кредиту у відповідачки відсутня, а отже у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 822047 від 25 серпня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 23).
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем було подано копії: договору № 20/06-СФ про надання правничої допомоги від 20 червня 2025 року (далі - Договір № 20/06-СФ) (а.с. 8-10); платіжної інструкції № 822155 від 25 серпня 2025 року (а.с. 12); акта № 345 прийому-передачі наданих послуг (а.с. 13).
Відповідно до пункту 1.1. Договору № 20/06-СФ клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, зокрема, що включає в себе підготовку позовних заяв та юридичний супровід справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами/договорами позики, перелік яких визначається окремими додатковими угодами до цього договору.
Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Юхименко Юрій Юрійович (пункт 2.3. Договору№ 20/06-СФ).
Згідно з пунктом 4.1. Договору№ 20/06-СФ отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.
Пунктом 4.7. Договору№ 20/06-СФ передбачено, що здійснення оплати гонорару за договором затверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвокатського бюро (пункт 4.8. Договору№ 20/06-СФ).
Копією акта № 345 прийому-передачі наданих послуг підтверджується надання Адвокатським бюро «Тараса Онищенка» позивачу - ТОВ «Сучасний Факторинг» послуг, які включать в собі: надання усної консультації стосовно складання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; узгодження правової позиції; складання позовної заяви ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10210963023 від 16.02.2021. Вартість наданих послуг становить 5000,00 грн (а.с. 13).
25 серпня 2025 року ТОВ «Сучасний Факторинг» здійснило перерахування коштів в сумі 5000,00 грн на користь Адвокатського бюро «Тараса Онищенка» за надання правничої допомоги згідно акта № 345 та договору № 20/06-СФ, що підтверджується копією платіжної інструкції № 822155 від 25 серпня 2025 року (а.с. 12).
Положеннями частини першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати у справі слід покласти на позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг».
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників судового процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», юридична адреса: вул. Велика Васильківська, 39А, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35310044.
Представник позивача - Юхименко Юрій Юрійович, адреса: вул. Якова Гніздовського, 1, м. Київ, 02094, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачка - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення буде складено 18 листопада 2025 року.
Суддя Ю.В. Зіненко