Справа № 545/4849/25
Провадження № 1-в/545/457/25
19.11.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області, проживаючого до засудження за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засудженого вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.04.2024 за ст. 336 КК України на строк 3 роки позбавлення волі,
встановив:
засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, обґрунтувавши його тим, що відбув 1/2 строку покарання у виді позбавлення волі, за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення.
ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав, просить його задовольнити.
Представник установи заперечував щодо задоволення клопотання засудженого.
Прокурор проти задоволення подання заперечував, зазначивши, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення, клопотання є передчасним.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати певні питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 1/2 частини строку покарання призначеного судом, а саме, за нетяжкий злочин.
У п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», надано роз'яснення, що при розгляді питання про умовно - дострокове звільнення судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.04.2024 за ст. 336 КК України на строк 3 роки позбавлення волі.
Засуджений відбуває покарання у ДУ «Божковська виправна колонія (№ 16)», початок строку покарання 02.04.2024, кінець строку покарання - 02.04.2027. На час звернення установи до суду та розгляду справи ОСОБА_5 відбув більше 1/2 строку покарання. Невідбутий строк покарання становить 1 рік 4 місяці 14 днів.
Водночас, як зазначено в п.2 Постанови Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Розглядаючи клопотання про умовно-дострокове звільнення суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прийняття рішення про умовно дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це визначено вироком.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Як вбачається з наданої суду характеристики, затвердженої 03.11.2025 начальником ДУ «Божковська виправна колонія (№16), ОСОБА_5 за період відбування покарання в установі має 2 стягнення (09.02.2025 за порушення розпорядку дня та 06.03.2025 за порушення режиму відбування покаранння), що погашені в установленому законом порядку, заохочення відсутні. Вину у скоєному злочині визнав, також даний факт підтверджується матеріалами особової справи. Намагається дотримуватися вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. Під час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку та умов відбування покарання, за що був притягнутний до дисципілнарної відповідальності, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. В установі працевлаштований робітником майстерні установи. Приймав участь у корекційній програмі «Підтримка родинних зв'язків». Згідно висновку щодо ступеня виправлення засуджений не довів своє виправлення та не може бути представлений на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, загальний бал: 64 із 65 балів (а.с.10-16).
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як зазначено вище, відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З аналізу наведених норм закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Проаналізувавши досліджені судом докази та надані пояснення, суд вважає, що засуджений ОСОБА_5 перебуваючи в місцях позбавлення волі, своєю поведінкою не довів свого виправлення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що засудженим не доведено і в судовому засіданні не встановлено, що за час відбуття покарання в особистості ОСОБА_5 відбувся процес позитивних змін, який створив у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
З огляду на наведене, беручи до уваги особу ОСОБА_5 , якого засуджено за нетяжкий злочин, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, у суду відсутнє переконання про те, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України,
ухвалив:
відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1