Справа № 545/4547/25
Провадження № 1-в/545/424/25
19 листопада 2025 рокум. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи виконання покарань ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника засудженого- адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, в обґрунтування якого зазначено, що останній відбув 1/2 строку покарання, злочин вчинив вперше, раніше не був судимий, вину у скоєному визнає, має п'ятирічну доньку та постійне місце проживання.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши про відсутність підстав для його задоволення, оскільки протягом всього строку покарання поведінка засудженого була нестабільною, про що свідчить наявність стягнень. Також просив врахувати характер вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_5 .
Засуджений ОСОБА_5 просив клопотання задовольнити. Пояснив, що він усвідомив скоєне, бажає стати на шлях виправлення.
Захисник засудженого- адвокат ОСОБА_6 просив клопотання засудженого задовольнити, оскільки він відбув частину покарання, яка надає пільгу на умовно-дострокове звільнення. Крім того, ОСОБА_5 характеризується позитивно, має стягнення не за порушення режиму відбування покарання, вимоги адміністрації виконує.
Представник адміністрації виправної колонії просив врахувати позитивну характеристику ОСОБА_5 клопотання задовольнити.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 2 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Як встановлено судом, що ОСОБА_5 засуджений 06.08.2024 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 120, 69, ч. 4 ст. 189, 69, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі.
Початок строку покарання: 28.09.2022 року, кінець строку покарання: 28.02.2027 року. Невідбутий строк покарання станом на дату розгляду подання складає 01 рік 03 місяців 09 днів.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2020 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: а) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання- того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК ); б) при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким- того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання особи, яка була засуджена до позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до 18 років,- того, що вона сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довела своє виправлення (ч. 2 ст. 107 КК).
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Умовно-дострокове звільнення має важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої статтею 50 Кримінального кодексу України. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як визначено статтею 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправній установі.
Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.
У даному випадку, хоча відбутий засудженою строк покарання і узгоджується з вимогами ст. 81 КК України, проте наразі застосування її положень є передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.
Так, згідно досліджених судом матеріалів особової справи, ОСОБА_5 з 18.01.2024 року відбуває покарання в державній установі «Божковська виправна колонія (№ 16)».
До засудження не працював, так як був неповнолітнім.
В установі працевлаштований робітником майстерні установи, де займається плетінням МПП. До праці відноситься відповідально, норми виробітку виконує. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться відповідально, проявляє ініціативу.
Згідно з чинним вироком, злочин було вчинено у співучасті з іншою особою, яка відбуває покарання в цій самій установі.
Шкодує про скоєне та наголошує на небажанні в майбутньому знову опинитися в місцях позбавлення волі. Антисоціальну поведінку не сприймає за норму.
На профілактичних обліках в установі не перебуває. Утримує в чистоті та порядку спальне місце і при ліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд, дотримується вимог санітарії та гігієни. Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням.
Засуджений приймав активну участь в проходженні корекційної програми «Зміна прокримінального мислення», яку успішно закінчив. Приймає активну участь в проходженні корекційної програми «Керування емоціями». Заплановані заходи відвідує, не ігнорує, робить для себе правильні висновки.
До засудження регулярно підтримував стосунки з особами, схильними до антисоціальної та прокримінальної поведінки.
За час перебування в установі характеризується посередньо.
Під час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку та умов відбування покарання, за що двічі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (у тому числі- поміщення до ДІЗО на 14 діб), які на даний час погашені та зняті у встановленому законом порядку.
У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктний. У колективі засуджених будує рівні взаємовідносини із засудженими як позитивної так і негативної спрямованості.
Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом, з метою поблажливого ставлення до себе.
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик ймовірної небезпеки для суспільства- середній.
Згідно висновку від 25.11.2024 року щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 із урахування аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-вихованої роботи (за підсумком (загальним балом) розділів ІІ-VI): 84 бали.
Дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Як вбачається з матеріалів особової справи, протягом всього строку відбування покарання поведінка ОСОБА_5 була нестабільною.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_5 доведено, що поведінка останнього протягом усього періоду відбування покарання не вказувала на його неухильне бажання стати на шлях виправлення, що не засвідчує виправлення особи та даний факт, не є безумовним критерієм застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення. Висновки про виправлення особи слід робити не лише за період, який безпосередньо передує моменту, коли строк добігає кінця, після чого можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування покарання або принаймні впродовж значної частини цього строку. Поведінка ОСОБА_5 не була стабільною та послідовною.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 призначене покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
З огляду на викладене, підстав для задоволення клопотання не вбачається.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.
СуддяОСОБА_7