Справа № 545/4049/25
Провадження № 2/545/2443/25
"13" листопада 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Цибізової С.А.,
з участю секретаря - Делії Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 01.03.2021 по 31.07.2025 відповідачем спожито природний газ на загальну суму 96 877,88 грн, вартість якого споживачем не сплачена.
Просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 96 877,88 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Щодо винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судові засідання 07.10.2025 та 13.11.2025 не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Відповідач повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою його реєстрації. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.
Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.
За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , рахунок НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав від 25.08.2025 №440744364 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Встановлено, що у період з березня 2021 року по квітень 2025 року поставлено відповідачу природний газ на суму 96877,88грн, вартість якого не сплачена, що підтверджується інформацією по рахунку (а.с.10).
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу».
Відповідно до ст. Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 та ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕП №2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до вимог Правил, акцептування публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або факт споживання природного газу (визначається за даними оператора ГРМ та вноситься до особового рахунку споживача).
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (надалі - Правила) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (надалі - Типовий договір), який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.
Відповідач являвся споживачем постачальника «останньої надії» та був включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та споживав газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів постачальника «останньої надії» яку зазначено у витязі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку позивача.
Постачальник «останньої надії» - компанія, яка зобов'язана протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917-р постачальником «останньої надії» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Отже, товариство здійснювало постачання природного газу та об'єкт боржника на підставі договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за №637/37973 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» (надалі - Наказ від 08.06.2022 №198) на виконання рішення Кризового комітету, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 26.02.2022 №87 «Про введення кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації» та протоколу засідання Кризового комітету від 03.06.2022 №1; відповідно до Національного плану дій, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.11.2015 року №687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2015 за №1458/27903; згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про ринок природного газу»; з урахуванням листа НКРЕКП від 03.06.2022 №4521/16/7-22 наказано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2500, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831, та базової річної пропозиції: 1) з 01 травня 2022 року - побутовим споживачам, який на день набрання чинності цим наказом внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи; 2) з дня початку постачання природного газу постачальника «останньої надії» - побутовим споживачам, яких після набрання чинності цим наказом буде внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.
Оператором ГТС України, в межах чинного законодавства, було здійснено перенесення побутових споживачів, які станом на 08.06.2022 знаходились в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
В підпункті 1 п.2 наказу від 08.06.2022 №198 вирішено забезпечити можливість Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вносити побутового споживача, якого внесено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для реалізації газу побутовим споживачам без надання постачальником інформації щодо заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
З огляду на вказану правову норму, включення споживача до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не передбачало підписання споживачем заяви-приєднання. Таким чином, товариство здійснювало постачання природного газу на об'єкт споживача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є типовим та публічним, а споживач у свою чергу зобов'язаний своєчасно оплачувати товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Положеннями ч.4 ст.319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Зі змісту статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, між іншим, є споживачі (індивідуальні та колективні).
Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Положеннями п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язкові споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця , якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Отже, відповідач є споживачем та відповідно до норм чинного законодавства, зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18).
За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач скористався наданими послугами, але всупереч визначеним законом та умовами договору обов'язкам, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем у розмірі 96 877,88грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожитий природний газ сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Отже, відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ: 40121452, адреса місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, 04116, р/р НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465) заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 96 877 (дев'яносто шість тисяч вісімсот сімдесят сцм) грн 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ: 40121452, адреса місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, 04116, р/р НОМЕР_4 в АТ «Укргазбанк» м. Києва, МФО 320478) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С. А. Цибізова