Справа № 948/1019/25
Номер провадження 3/948/332/25
17.11.2025 суддя Машівського районного суду Полтавської області Косик С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 25.10.2025 близько 14 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно брата колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлював погрози, ображав та висловлювався нецензурною лайкою в останнього, чим завдав шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснень не надав (а.с. 2).
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що більше не приходить до ОСОБА_2 .
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що на сьогодні ОСОБА_1 не чинить протиправних дій стосовно нього.
Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення до суду надано:
-протокол про адміністративне правопорушення від 25.10.2025, у якому викладені обставини справи (а.с. 2);
-повідомлення керівника органу досудового розслідування ОСОБА_3 про відсутність ознак кримінального правопорушення у цій події (а.с. 3);
-копію рапорта чергового ВП № 3 про надходження повідомлення зі служби 102 стосовно домашнього насильства (а.с. 3);
-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, та письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 5, 6).
Диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Склад адміністративного правопорушення у контексті домашнього насильства визначається такими елементами.
Об'єктом є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян, а саме членів сім'ї, які стали жертвою домашнього насильства.
Об'єктивна сторона правопорушення, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом адміністративного правопорушення можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», так і інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Для наявності складу адміністративного правопорушення обов'язковим є одночасне існування зазначених ознак. У разі відсутності хоча б однієї із них, дії особи не можна розцінювати як домашнє насильство.
Так, відповідно до п. 3, 4, 14, 17 ст. 1 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 3 цього закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На порушення цієї норми автором протоколу не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема того, що він є суб'єктом правопорушення щодо домашнього насильства в розумінні ст. 3 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Із зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та доданих пояснень видно, що ОСОБА_1 є колишнім чоловіком сестри потерпілого ОСОБА_2 , разом із потерпілим вони не проживають, не пов'язані спільним побутом, не мають взаємні права та обов'язки, а тому ці особи не є родичами чи іншими особами, на яких розповсюджується дія закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст. 8, 9 Конституції України, ст. 17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя С. М. Косик