Справа № 539/4421/25
Провадження № 2/539/1942/2025
17 листопада 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Рудалєвої Л.В.,
при секретарі - Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області, третя особа: Відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про визнання права власності на самочинне будівництво,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
03 вересня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовною заявою до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (адреса реєстрації: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок № 33, ЄДРПОУ - 21053182) про визнання права власності на самочинне будівництво, у якій просить суд:
Визнати за позивачем - ОСОБА_1 , право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 18,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , який збудований ним на земельній ділянці з кадастровим номером 5310700000:05:006:0114, площею 0,0030 га, яка перебуває у власності Лубенської територіальної громади, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідним рішенням відповідача у 1992 році йому було виділено земельну ділянку для будівництва гаража на ній. Гараж був побудований у 1992 році, проте, до цього часу не здійснено документальне оформлення права власності на нього. У травні 2025 року між відповідачем та позивачем було укладено договір суперфіція для будівництва гаража. Оскільки третя особа відмовила позивачу у прийнятті гаража в експлуатацію, у зв'язку чим позивач змушений був звернутися до суду.
Правовою підставою звернення до суду позивач зазначає норми статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо виникнення права власності на новостворене нерухоме майно; статті 392 ЦК України щодо права звернення до суду з позовом про визнання права власності.
Заяви, клопотання учасників справи
12 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, під час вирішення справи відповідач покладається на розсуд суду.
15 вересня 2025 року до суду від адвоката Павличенка В.Г. надійшла заява про допуск його до участі у справі як представника позивача.
15 вересня 2025 року від третьої особи надійшла заява про отримання від представника позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів на виконання ухвали суду.
10 жовтня 2025 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позову третя особа не заперечує.
13 листопада 2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 08 вересня 2025 року суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, призначивши підготовче судове засідання на 13 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 13 листопада 2025 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, у зв'язку із неявкою у судове засідання усіх учасників справи суд не здійснює фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.6-7).
Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 22 квітня 1992 року №61 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста та затвердження додаткових списків членів гаражних товариств» позивачу виділено земельну ділянку площею 30 кв. м по АДРЕСА_2 , на землях міськфонду для будівництва гаража, ГАЗ-24, Р80-94ПО, АДРЕСА_5 , що підтверджується архівним витягом від 09 вересня 2024 року №07-05/42 (а.с.9).
Згідно з довідкою Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 30 вересня 2024 року №1941 станом на 31 грудня 2012 року гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 , в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстрований (а.с.11).
Відповідно до Технічного паспорту, виготовленого 26 вересня 2024 року Лубенським МБТІ, гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_6 », площею 18,7 кв. м, побудований у 1992 році (а.с.12-14).
Рішенням Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (позачергова п'ятдесят четверта сесія восьмого скликання) «Про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови на умовах суперфіцію» від 22 травня 2025 року позивачу надано строком на 3 (три) роки право користування земельною ділянкою для забудови на умовах суперфіцію за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5310700000:05:006:0114, площею 0,0030 га, яка перебуває у власності Лубенської територіальної громади (без вилучення та зміни цільового призначення), категорія земель - землі житлової та громадської забудови (далі - земельна ділянка). Крім того, зобов'язано позивача у місячний термін укласти з міською радою договір про користування земельною ділянкою (а.с.15).
23 травня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено Договір суперфіцію (а.с.17-18), відповідно до якого відповідач надає позивачу у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва гаражу (пункт 1.1 Договору). Договір укладено на три роки (пункт 3.1 Договору). Після закінчення строку дії Договору позивач має переважне право на укладання цього договору на новий строк (пункт 3.1 Договору).
Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 5310700000:05:006:0114, площею 0,0030 га,
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав земельна ділянка на праві забудови (суперфіцію) належить позивачу (а.с.16).
26 червня 2025 року листом №02.14-22/31 третя особа відмовила позивачу в прийнятті в експлуатацію збудованого у 1992 році гаража на земельній ділянки, оскільки він не підпадає під будівельну амністію, так як розташований окремо не на біля садибного чи дачного будинку (а.с.24-25).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із неможливістю позивача оформити право власності на збудований ним гараж, що розташований на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві забудови (суперфіцію).
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі - Порядок 461), Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (ССІ), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2028 року № 158 (далі - Наказ 158).
Не погоджуючись із неможливістю здійснити державну реєстрацію новозбудованого гаража позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Статею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною першою статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Частиною першою статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 3 Порядку 461 визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Наказом 158 визначено порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (ССІ), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Виходячи зі змісту частини другої статті 331, частини першої статті 182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно з моменту завершення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про права власності та державної реєстрації права власності.
При цьому, ураховуючи вимоги статті 102-1 ЗК України, статей 373, 376 ЦК України об'єкт нерухомого майна повинен розміщуватися на земельній ділянці, яка надана особі на законних підставах.
Наказом 158 передбачена процедура введення в експлуатацію лише індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 кв. м, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 кв. м, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 09 квітня 2015 року та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12 березня 2011 року без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.
Таким чином, нормами діючого законодавства, зокрема статею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком 461 та Наказом № 158, не передбачено прийняття в експлуатацію гаража, побудованого без відповідних дозвільних документів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23 (пункт 111) зазначено, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 35)).
Враховуючи, що земельна ділянка для будівництва гаража була надана позивачу на законних підставах, а саме: відповідним рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради позивачу надано земельну ділянку для забудови на умовах суперфіцію, укладеним між позивачем та власником земельної ділянки (відповідачем) Договором суперфіцію передбачено, що земельна ділянка надана для будівництва гаражу, - а також будівництво нерухомого майна завершено, але не здано в експлуатацію, суд дійшов висновку про те, що за позивачем слід визнати право на самочинно збудоване нерухоме майно-гараж.
Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23 (пункт 111) зазначено, що якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач - не надавши позицію щодо заявлених позов них вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача/представниці позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки питання щодо судових витрат не ставилось -позивач судові витрати покладає на себе, то суд покладає їх на сторони, в межах ними понесених.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 18, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області, третя особа: Відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про визнання права власності на самочинне будівництво,- задовольнити.
Визнати за позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 18,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , який збудований ним на земельній ділянці з кадастровим номером 5310700000:05:006:0114, площею 0,0030 га, яка перебуває у власності Лубенської територіальної громади, категорія земель - землі житлової та громадської забудови на належить йому на праві забудови земельної ділянки (суперфіцію).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Відповідач: Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, юридична адреса: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, КОАТУУ - 5310700000.
Третя особа: Відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, юридична адреса: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, код ЄДРПОУ 04057439.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва