Справа № 369/20548/25
Провадження № 1-кс/369/3163/25
іменем України
12 листопада 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111050000388 від 29.10.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, який має середню освіту, раніше не судимого, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину 2016 року народження, не працюючого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 Кримінального Кодексу України, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ Бучанського РУН ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111050000388 від 29.10.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає, що у невстановлений досудовим слідством час та місці, але не пізніше липня 2023 року, у особи матеріали відносно якої виділені в окреме провадження виник злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, з метою заволодіния чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006 була ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у 2009 році отримала її від свого батька ОСОБА_9 на підставі договору дарування земельної ділянки від 26.09.2009.
Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою вчинення злочину, пов'язаного із заволодінням чужим майном особи (шахрайство), шляхом обману, використовуючи при цьому завідомо підроблений документ, з метою підготовки до вчинення кримінальних правопорушень та особистого збагачення за рахунок обернення на свою користь чужого майна, залучив до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , які діючи з попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, реалізували свої злочинні наміри за наступних обставин.
У невстановленому досудовим слідством місці та час особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою підробки офіційного документу - договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2009 (бланк ВМО №590977), відповідно до якого ОСОБА_8 продає ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006. Договір посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 .
Встановлено, що бланк ВМО №590977 дійсно був використаний 26.11.2009 приватним нотаріусом ОСОБА_10 при укладанні угоди купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220884401:01:005:0040 загальною площею 0,12 га, яка розташована в с. Кірове, Бориспільського району Київської області між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_12 (покупець).
Так, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, з метою заволодіння майном приватної форми власності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2009 (бланк ВМО №590977) з підписом ОСОБА_8 підроблений, передає його ОСОБА_4 .
В подальшому, 05.07.2023, в денну пору доби, точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_4 , маючи підроблений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2009 (бланк ВМО №590977), перебуваючи в приміщенні Бородянської селищної ради Київської області, що за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 230, з метою реєстрації права власності на нерухоме майно та подальшим заволодінням земельною ділянкою приватної форми власності з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га, шляхом обману, подав особі, уповноваженій на здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно - державному реєстратору Бородянської селищної ради Київської області ОСОБА_13 , завідомо підроблений документ - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2009 (бланк ВМО №590977), відповідно до якого ОСОБА_8 продала ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з чим, державний реєстратор Бородянської селищної ради Київської області ОСОБА_13 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Бородянської селищної ради Київської області, що за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 230, на підставі документів, поданих ОСОБА_4 , 10.07.2023 здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_4 , для проведення реєстраційної дій використав завідомо підроблений офіційний документ, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2009 (бланк ВМО №590977).
Крім того, ОСОБА_4 , використовуючи завідомо підроблений офіційний документ - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2009 (бланк ВМО №590977), увівши таким чином в оману державного реєстратора Бородянської селищної ради Київської області ОСОБА_13 , заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого ОСОБА_8 завдано майнову шкоду у розмірі 6 632 000, 00 грн.
ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою легалізації незаконно набутої у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_14 за адресою: Київ, вул. Князя Романа Мстиславича, 4, 04.11.2024, в денну пору доби, точного часу не встановлено, уклав правочин у вигляді договору купівлі-продажу земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 10208 від 04.11.2024, із особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відповідно до якого ОСОБА_4 продав останньому земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га.
Разом з цим, фактично особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, здійснив, відповідно до домовленості, придбання відповідної земельної ділянки у ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 6632 000,00 (шість мільйонів шістсот тридцять дві тисяч) гривень 00 копійок.
Внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_4 розпорядився земельною ділянкою з кадастровим номером 3222485900:03:008:0006, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вчинення правочину, достовірно знаючи, шо таке майно одержане злочинним шляхом.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у використані завідомо підробленого документу, заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), шо вчинене в особливо великих розмірах та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Згідно з вимогами статтей 276-278 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об'єктивних доказів.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України та вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначених злочинів.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у іншому кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий вважає, що є необхідність обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, слідчий обгрунтовує тим, що підозрюваний може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочини, які інкримінується є тяжкими, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, при цьому в межах даного провадження органом досудового розслідування перевіряться на причетність до вчинення злочину й інші особи, таким чином залишаючись на свободі, підозрюваний може створити перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності інших осіб з метою притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовує тим, що підозрюваний маючи свободу дій та зв'язки з іншими особами, які перевіряться на причетність до вчинення даного злочину, може повідомляти їм відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у даному провадженні, а також інші важливі відомості, крім того, може надати вказівку знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що може створювати перешкоди для подальшого викриття фактів злочинної діяльності інших причетних осіб.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідка та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний володітиме інформацією стосовно характеризуючих, у тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз або іншим чином з метою зміни або відмови їх від показів.
Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами та способами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України, підозрюваний вчинив злочин в умовах воєнного стану, вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, так тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України необхідно визначити розмір застави достатній для виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує сторона обвинувачення у клопотанні, просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту або особистого зобов'язання. Також захисник підозрюваного зазначив, що підозра є необгрунтованою, вартість майна завищена, що впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення. Крім того, зазначив, що наведені слідчим ризики не доведені доказами. ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання за однією адресою, де мешкає з матір'ю, яка за станом здоров'я потребує постійної допомоги. Має на утриманні неповнолітню дитини. Дані обставини свідчать про міцні соціальні зв'язки, а також те, що підозрюваний не має жодного наміру переховуватися, ухилятися від проведення досудового розслідування чи суду.
Підозрюваний підтримав думку захисника та просив обрати більш м'який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту або особистого зобов'язанняю.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період з таких підстав.
Слідчим відділом Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025111050000388 від 29.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень (злочину), передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
04.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
Згідно з ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідного клопотання, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: - здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; - пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені уч.1ст.194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року(Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Відповідно до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із правилом ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Аналогічно, в п.175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» наведено поняття «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя не досліджує і не надає оцінки доказам, які обгрунтовують підозру у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки це є дискреційними повноваженнями суду.
На переконання слідчого судді, органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями, дають підстави слідчому судді для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто, оцінюючи сукупність отриманих відомостей.
Слідчий суддя виходить з того, що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні Нечипорук і Йонкало проти України (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).
З цих підстав підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України, є обґрунтованою, в контексті наданих органом досудового розслідування документів, а саме: постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 29.10.2025 року з додатками; протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.02.2025 року відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2024 року, були вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_10 документи нотаріальної справи щодо купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1200 га за кадастровим номером 3220884401:01:005:0040 укладеного між продавцем ОСОБА_11 та покупцем ОСОБА_12 ; протоколів свідків; висновків експертів.
Проте слідчий суддя наголошує, що обґрунтованість підозри не свідчить про доведеність вини підозрюваного, або про неспростовність висновків викладених в підозрі під час майбутнього розгляду кримінальної справи судом. Разом з тим твердження адвоката на невинуватість підозрюваного з посиланням на недоліки досудового розслідування слідчим суддею відхиляються, оскільки до повноважень слідчого судді не належить вирішення питання про винуватість підозрюваного. Зауваження адвоката можуть стати частиною стратегії захисту підозрюваного під час розгляду судом кримінальної справи.
Єдиною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України.
Його застосування без встановлення наявності підстав та ненадання матеріалів, що підтверджують ризики, передбачені ст. 177 КПК України є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України , якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу суд щоразу зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я те, що ОСОБА_4 , раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, 2016 року народження, зареєстрований та проживає за однією адресою, разом з матір'ю, яка постійно хворіє, що свідчить про міцні соціальні зв'язки за місцем свого проживання у м. Запоріжжі.
Із поданого клопотання та матеріалів до нього слідчим суддею не встановлено, а прокурором та слідчим не доведено наявності ризиків, що підозрюваний ОСОБА_4 буде ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити або сховати будь-які речі і документи, які мають істотне значення для даного кримінального провадження та незаконно впливатиме на учасників кримінального провадження. Вчинення даних кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, не є безумовною підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою.
Натомість, щодо одного із ризиків на які посилається слідчий в своєму клопотання, а саме ухилення від органів досудового слідства та суду, слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний мешкає в м. Запоріжжя і самостійно з'явився до суду для розгляду даного клопотання, що вказую на добросовісну поведінку та намір підозрюваного виконувати покладені на нього обов'язки досудовим слідство та судом.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що слідчим за погодженням з прокурором не надано переконливих доказів, що застосування більш суворого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 є доцільним та таким, що відповідає ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням вимог ст. 178 КПК України вважає, що до підозрюваного слід застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, що буде необхідним для виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби і його може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений час доби, який є достатнім для запобігання наявному ризику, що забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно частин 5 та 7 статті 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
За наведеного, необхідно покласти на підозрюваного на строк до двох місяців такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Згідно частин 3 та ч. 4 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.177,178,181,183,194 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СВ Бучанського РУН ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111050000388 від 29.10.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатися з м.Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
-утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні.
Термін дії ухвали слідчого судді слід визначити до 2 місяців, тобто до 10.01.2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на Шевченківський відділ поліції ГУНП в Запорізькій області, а також на Києво-Святошинський відділ Бучанської окружної прокуратури.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 18.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1